Внутрішньо переміщена особа з Києва, Тетяна Артюхова, переїхала у Вінницьку область з початком повномасштабної агресії РФ. Раніше пані працювала на гідроелектростанції, однак вимушена зміна місця проживання до міста Бар спонукала її до освоєння нової справи. Тетяна навчилася робити прикраси власноруч і перетворила захоплення в улюблене заняття.
Про те, як майстриня створює унікальні сережки, і як це допомагає їй реабілітуватися після переїзду — у матеріалі Суспільного.
Брошки, сережки та інші оздоби Тетяна Артюхова виготовляє з різноманітних матеріалів. Суспільному розповіла, що застосовує тканину, фетрщільний нетканий матеріал, виготовлений шляхом валяння вовняних, пухових (кролика, кіз) або синтетичних волокон, п’яльцяспеціальний інструмент для вишивання у вигляді рамки (округлої, еліпсоїдної або квадратної), призначений для натягу та фіксації тканини чи канви, голки та нитки, а також бісер, блискітки та намистинки.
"Аби було зручно вишивати, я натягую відразу на пʼяльця, оскільки деталі дуже малі. Я на фетрі буду вишивати, намистини візьму, канітельтонка металева нитка, закручена у щільну спіраль, що нагадує пружину, яка використовується для гаптування (вишивки), оздоблення одягу, створення прикрас та ялинкових іграшок, ронделя кристалипласкі, злегка приплюснуті з боків намистини, що мають гранену або гладку поверхню та наскрізний отвір, паєтки, бісер. Я повторюю ось цей клаптик крильця", — поділилася майстриня.
Тетяна Артюхова працює над прикрасами. Суспільне Вінниця/Дмитро Боднюк
Процедура створення прикрас не важка — основне тут уява, пояснила Тетяна Артюхова. Найбільше часу йде на добір і комбінування різних елементів у гармонійний виріб.
"От у мене є така сорочка і в неї є такий цікавий візерунок. Під нього хочу прикрасу: от колір рожевий, і я вибираю рожевий камінь. Потім от такий типу кулон, і починаю накидати туди різні намистинки, тут додала блакитних камінчиків. Я висипаю все з пакета і вибираю, які камінчики, намистинки, паєтки, стразові ланцюжки. Головне у цьому процесі приступити до вишивки, бо я так можу вибирати бусінки по 6-8 годин".
Одна з прикрас, яку створила майстриня. Суспільне Вінниця/Дмитро Боднюк
Вимушений переїзд до Вінницької області став поштовхом змінити не тільки місце проживання, але і фах. Шити одяг і творити прикраси Тетяна Артюхова почала після початку повномасштабного вторгнення, коли переїхала з Києва. До цього працювала на гідроелектростанції. У Барі роботи за спеціальністю не вдалося знайти.
"Це стратегічний об’єкт нашої енергетики. По реконструкції гідрогенераторного та електротехнічного високовольтного обладнання. Ми модернізували наші гідроелектростанції України. Працювала з 2012 року", — розповіла про роботу на ГЕС Тетяна.
Майстриня Тетяна Артюхова. Суспільне Вінниця/Дмитро Боднюк
Після переїзду у Вінницьку область, спершу навчалася вишивати сережки за онлайн-курсами, згодом придбала повноцінне навчання. За три роки освоїла більше 30 різноманітних технік.
"Основних базових вишивок близько 20, а потім уже є більш розширення техніки: вишивка бісером, канітель, склярусомце довгасті скляні трубочки (циліндри) з отвором для нитки, різновид бісеру, що використовується для вишивки, оздоблення одягу, створення біжутерії та декору, намистинами, трунцал, як плетіння робити, як гладдю вишивати ниткою. Я люблю більше працювати з голкою. Це підвіски, брошки, сережки, браслети".
Різноманітні прикраси, які створила мисткиня з Вінниччини. Суспільне Вінниця/Дмитро Боднюк
Майстриня повідомила, що зараз відчуває себе щасливою, тому що змогла здійснити дитячу мрію — стати дизайнеркою. Планів багато, але головне — і надалі розвиватися в цій сфері. Зокрема, нещодавно Тетяна освоїла кутюрну вишивку на одязі — це ручне оздоблення виробів високої моди.
"Я хочу пробувати вишивати на одязі, а з часом, коли я натренуюся на звичайному одязі блузках, джинсах, хочу створювати ніжні повітряні сукні, розшиті в ручну".
Сережки та брошки, які зробила Тетяна. Суспільне Вінниця/Дмитро Боднюк
Після переміщення створення прикрас стало своєрідною терапією, пояснила жінка. Це хобі допомогло впоратися з емоційним перенапруженням і пережитим потрясінням. Тепер ділиться цим досвідом з іншими: проводить майстер-класи для ВПО, щоб допомогти й іншим психологічно відновитися.