Максим Буткевич: Слони замість мільйонів доль: як росіяни забувають про День біженця
21.06.2026
Станом на 20 червня 2023 року, я вже перебував під арештом за сфабрикованими звинуваченнями та був переведений до іншої секції Луганського слідчого ізолятора, де утримували осіб, обвинувачених у тяжких злочинах. Режим утримання там відрізнявся, зокрема, наявністю телевізора в камері.
Мова йде про російський телевізійний контент: пропагандистські ток-шоу, художні фільми та “новини”. Саме під час перегляду чергового випуску новин 20 червня я помітив у нижньому рядку екрана інформацію про міжнародні події цього дня, яка зазначала, що людство відзначає День захисту слонів у зоопарках. Відсутність згадки про іншу важливу дату — Всесвітній день біженця, який щорічно відзначається 20 червня — не стала для мене несподіванкою. Навпаки, свідченням того, що подібні теми не є пріоритетними для Російської Федерації, яка, схоже, не виявляє зацікавленості ані до біженців загалом, ані до мільйонів людей, які стали такими внаслідок її агресивних дій.
Проте, для значної кількості людей саме 20 червня є насамперед Днем біженців. Цю дату було встановлено Організацією Об’єднаних Націй на знак вшанування прийняття Конвенції ООН щодо статусу біженців 1951 року.
Наразі в Україні кількість осіб, які звертаються за отриманням статусу біженця, є відносно невеликою. Небагато людей прибувають до країни, яка сама переживає тяжкі випробування та бореться за своє існування, і просять про притулок. Хоча такі випадки існують, і їхня ситуація, як правило, є вкрай складною. І раніше кількість таких звернень не була значною. Крім того, державна політика щодо цих осіб, незалежно від політичного керівництва, послідовно демонструвала негативне ставлення: система часто відмовляла у наданні притулку тим, хто його об’єктивно потребував. Чи зміниться ця тенденція після завершення війни, покаже час, але це залежить і від наших колективних зусиль.
Більш значущим для мене видається питання зміни ставлення суспільства. Раніше для переважної більшості українців біженці сприймалися як щось далеке, чуже і таке, що не має прямого відношення до України. Попри той факт, що значна частина історії української спільноти ХХ століття пов’язана з феноменом біженства, ми, як спільнота, не ідентифікували себе з цим досвідом. Цей досвід міг бути використаний лише для маніпуляцій, зокрема, шляхом періодичного залякування “напливом біженців”, що, як продемонструвала нещодавня антимігрантська кампанія в мережі, не втратило актуальності.
Однак, нині ситуація кардинально відрізняється. Мільйони українців були змушені залишити свою батьківщину через війну і наразі проживають за кордоном як вимушені переселенці, не плануючи та не бажаючи цього. Українські біженці війни є невід’ємною частиною сучасного українського ландшафту, спільного та особистого досвіду, а також проблем. Ми стали найбільшою групою міжнародних мігрантів у Європі ХХІ століття. Ми самі є біженцями.
Залишається відкритим питання: чого нас навчить цей досвід?
Чи зможемо ми розвинути емпатію до тих, хто ніколи не планував залишати власну домівку, але був змушений це зробити, рятуючи своє життя, здоров’я та близьких? Чи вдасться нам хоча б частково поглянути на світ очима цих людей, адже зараз це і наші очі? Чи дослухаємося ми до давньої заповіді “приймайте приходька, бо й самі були приходьками в землі Єгипетській”?
Дуже хочеться сподіватися на ствердну відповідь, яка б трансформувалася у відповідні політичні рішення та практичні кроки. Однак, для цього потрібна наполеглива праця. Бо дотепер цього не сталося.
Дуже хочеться сподіватися на ствердну відповідь, яка б трансформувалася у відповідні політичні рішення та практичні кроки. Однак, для цього потрібна наполеглива праця. Бо дотепер цього не сталося.
Максим Буткевич — відомий український правозахисник, журналіст, громадський діяч та військовослужбовець ЗСУ.
Першоджерело за посиланням.
На цій сторінці представлені насамперед думки автора, які можуть не збігатися з позицією медіа “Погляд”.
Ми публікуємо авторські матеріали передусім заради дискусії щодо важливих питань, бо віримо в силу громадянського суспільства і публічного діалогу.
Якщо вам є чим поділитися, чекаємо на ваші дописи. Пишіть!
Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і дивіться нас на YouTube. Також читайте та підписуйтесь на нас у Facebook Погляд Київщина та Instagram.
Оригінал статті: poglyad.tv