Андрій Хливнюк заявляє, що в його сутності нині співіснують дві різні особистості – капрал і вокаліст.
Фронтмен гурту “Бумбокс” Андрій Хливнюк розповів, як бронежилет, придбаний завдяки коштам від реалізації “Червоної калини”, урятував життя його товариша. Також поділився тим, як у воєнний час відбувається роздвоєння свідомості на творця та солдата. І пояснив, чому не планує вилучати зі стримінгових платформ свої російськомовні шлягери. Про це він повідав в інтерв’ю на YouTube-каналі Ukraїner W.
Було боляче, я трохи перелякався
Згідно зі словами Хливнюка, кожна історія спонукає не зупинятися та творити щось нове. Наприклад, артист розповів, як плитоноска захистила життя його побратиму. Її було виготовлено з пластин, які придбали для України британські музиканти з колективу Pink Floyd, котрі у 2022 році на заклик Андрія приєдналися до підтримки нашої держави. Заради цього Девід Гілмор та Нік Мейсон створили власну інтерпретацію “Червоної калини”, котру назвали “Hey Hey Rise Up”, та виставили на продаж. Згодом усі кошти було передано благодійним фондам. Колектив додатково додав власні фінанси, щоб досягти суми в $500 тис.
“Британські митці, з якими у нас була співпраця над цією піснею (двоє музикантів Pink Floyd зробили власну кавер-версію на композицію “Червона калина” з вокалом Хливнюка. – прим. ред.) передали нам на 200 тисяч фунтів стерлінгів полегшених бронеплит четвертого ступеня захисту для бронежилетів. І згодом всі вони потрапили на передову.
Минув час і ось мій товариш Петро, нещодавно надіслав мені світлину та зазначає, що все це було недаремно. Йому в спину прилетіли дві кулі. “Було боляче, я трохи злякався, але залишився живим. Дякую тобі”. Це надихає”, – пригадує Андрій.
Інтерв’юерка порушила вельми цікаве питання, як музикант, що творить рок-н-рол, котрий зазвичай не створений для того, щоб виконувати чужі розпорядження, почуває себе у війську, де все відбувається за графіком.
“Звісно це божевілля та очевидне роздвоєння особистості і необхідно звертатися до лікаря. Гадаю, що у “Пузатій хаті” буду розраховуватися за двох – це капралу (звання музиканта, – ред.), а це Хливнюку.
Але чи хочеться? Нам усім необхідно це поєднувати. Ми опинилися на краю. Організм атакує серйозна небезпечна хвороба. Очевидно, що нам хочеться ще підтримувати певні функції життя, але потрібно боротися з цією хворобою – бажаємо ми цього чи ні. І бажано зробити це першочерговим. Інакше організм просто загине і все”, – ділиться артист.
Мордашка вже в пір’ї
На кошти від реалізації “Вахтёрам” Хливнюк забезпечує свій підрозділ.
“Вахтерам”, “Быть самим собой” та інші російськомовні хіти “Бумбоксу” продовжують продаватися на стримінгових сервісах. Крім того, після їхнього прослуховування слухачам пропонуються пісні російських гуртів, котрі підтримали або не засудили дану війну. Андрій пояснив, чому не буде перекладати та видаляти ці композиції.
“Знані видані треки мені якось складно перекладати. Вони вже існують своїм життям, нехай їм щастить. Видалити їх на стримінгах? З авторських надходжень, які я отримую в тому числі, я забезпечую свій загін. Це значна частина фінансів, яка надходить особисто мені витрачається на військові потреби. Тому видалити їх, це відрізати самому собі гілку.
Я не можу зректися. Я прагну, щоб було по-іншому, але для цього необхідно створювати новий матеріал. Не треба думати про минуле. Працюй, займайся. Що це за зачищення слідів? Мордашка вже в пір’ї і це була взагалі інша дійсність.
А взагалі створювати пісні це можливість відволіктися і абстрагуватися від того, що відбувається навкруги. Це як светр плести. Це взагалі чудовий досвід писати пісні, просто дивовижно. Цікавіше ніж дідусю і кросворд. Ми ж попсова група, потрібно підтримувати імідж.
Не хочу перетворитися на речника. В нашій політиці потрібно видавати із себе безгрішних, а я зовсім не безгрішна людина і не бажаю грати в цю гру. Рок-н-рол дуже чудова річ. Вона, принаймні, радісна. Я сподіваюся, наше суспільство колись зміниться і перестане шукати собі місій та праведників, котрі ходять по воді і не займаються незахищеним сексом з тими, хто їм до вподоби. Зрозуміють, що всі люди – люди”, – мріє Хливнюк.
