Зрештою, актрису виключили зі складу трупи Театру Франка. Причому, розрив не був дружнім.
Знаменита артистка українських театрів, Лариса Кадирова, лауреат найпрестижнішої української відзнаки імені Тараса Шевченка, і відома своїми сольними виставами, розкритикувала провідного українського постановника Івана Уривського. Вона також висловила підтримку Андрію Жолдаку в його суперечці з Сергієм Жаданом, і стала на захист Чайковського. Про все це вона розповіла в розмові з виданням “Главком”.
Жолдаку необхідна людина, здатна його впорядкувати
Лариса Кадирова зараз займається викладацькою діяльністю в консерваторії імені Петра Чайковського. Раніше вона виступала у театрі Франка, переважно в якості солістки, поки і цій формі співпраці не прийшов кінець. Зараз Кадирова працює з херсонським театром імені Куліша. Актриса добре відома своєю проукраїнською позицією та відстоюванням української культури, проте вважає, що прибирати ім’я російського композитора з назви не варто.
“Якщо взяти усі симфонії Чайковського, то в кожному творі є український мотив. Він першим прослухав “Тараса Бульбу” Лисенка (оперу Миколи Лисенка на лібрето Михайла Старицького, написану у 1880-1890 рр. – прим. авт.). Він був людиною, яка відгукувалася на творчі пориви з України, багато працював і хотів добра цій землі… Тому я не підтримую ідею перейменування”, – стверджує Кадирова.
Крім того, артистка прокоментувала конфлікт, що виник між Сергієм Жаданом та режисером Андрієм Жолдаком кілька тижнів тому. На думку письменника, людина, яка не проживає в Україні вже 16 років, не має права давати поради українцям. Слід нагадати, що епатажний режисер і раніше привертав увагу своїми дивацтвами та неоднозначними постановками.
“Поруч із Жолдаком має бути той, хто б наставляв його та допомагав йому впорядкуватися. Оскільки він – надзвичайно обдарована людина. Інакше, відкидаючи людей, можна втратити дуже багато”, – висловила свою думку актриса.
Для мене двері театру Франка зачинені
Кадирову змусили перейти на камерну сцену в театрі, але вона отримала Шевченківську премію.
А от щодо популярного і затребуваного зараз театрального режисера Івана Уривського, то вона висловила критику, оскільки їй не припало до душі його бачення української класики. Хоча інші його роботи вона не бачила, оскільки назавжди вирішила не відвідувати театр імені Франка.
“У Уривського я не сприйняла його виставу “Лимерівна”. Не прийняла, оскільки вона починається з пияцтва, а мати повзе на колінах, щоб дістати чарку горілки, і потім починає шукати вошей у своєї дитини… Я йому сказала: “Іване, давайте поспілкуємося. Треба з народу – як говорив Чорновіл – творити горду націю. Націю, а не бидло! Бо виходить, що ми були бидлом, і ним же залишилися?”…
Так, він прекрасний експериментатор, але що це?.. Що це означає і для чого воно?.. Навіщо нам це нав’язувати? Можливо, варто шукати щось прекрасне, якесь світло? Але він не захотів продовжувати розмову”, – розповідає Кадирова.
Також актриса поділилася, чому її відносини з театром імені Франка зайшли в глухий кут, незважаючи на те, що її запросив туди легендарний режисер Данченко, а Богдан Ступка був її партнером у багатьох виставах ще за часів їхньої роботи у львівському театрі.
“Я прийшла, коли Данченко був на піку слави. Коли він поставив “Енеїду”, “Дядю Ваню”, “Тев’є-Молочара”… Але я так і не змогла знайти собі місце в тому театрі. Перейшла на камерну сцену, у моновистави. За роки керівництва Ступка жодного разу не запропонував мені ролі. Я працювала і ставила моновистави, і саме за ці моновистави отримала Шевченківську премію. Для мене цей театр – закрита сторінка”, – зауважує актриса.
Артистка не стала відповідати на питання про те, чому Богдан Ступка не бажав грати з нею на сцені.
«Ще не час про це говорити. Я знаю Ступку, як ніхто інший, але не хочу це обговорювати. Я можу згадувати його, навіть розповідати про те хороше, що в ньому було, але Ступка – не мій кумир. Лесь Курбас – ось мій кумир. А ви поклоняйтеся Ступці, якщо маєте бажання, це ваш вибір», – відрізала артистка.
В результаті, її було звільнено з Театру Франка. І прощання не було дружнім.
«Тобі дають розпорядження і кажуть: підпишіть, що з такого-то числа ви більше не працюєте в театрі… Я відповіла, що не буду цього підписувати. Заявила, що напишу заяву, оскільки сама йду від вас», – повідомила Кадирова.
Наказ про звільнення підписував гендиректор Михайло Захаревич, який пізніше і сам був звільнений з посади, а його місце гендиректора – художнього керівника театру зайняв Євген Нищук. Чи існував зв’язок між цими подіями?
«Не знаю, чи є тут якийсь зв’язок, але те, як він повівся зі мною та з іншими, згодом наздогнало і його самого», – підсумувала Кадирова.
