Як Україна стала ключовим елементом безпеки для Заходу, змінивши свій статус з того, хто потребує допомоги.
Стратегії війни еволюціонують, і Україна може запропонувати партнерам значний внесок – від досвіду до новаторських технологій, які привертають увагу на Заході.
З моменту початку широкомасштабної агресії в Україні стало очевидно, що тактики ведення бойових дій трансформуються. І хоча експерти у військовій сфері говорять про це вже тривалий час, остаточно глави держав переконалися в цьому після атак Ірану на сусідні країни, коли порівняно дешеві “шахеди” довелося збивати за допомогою Patriot, витрачаючи при цьому великі суми грошей. І, як виявилося, Україна здатна не тільки продемонструвати ефективну протидію сучасним видам атак, а й надати технологічні рішення. Про це йдеться в статті колишнього міністра оборони України Олексія Резнікова у співавторстві з Далібором Рохацем – провідним науковим співробітником Американського інституту підприємництва. Про те, що показують події останніх місяців у контексті безпеки не лише України, а й її союзників, досліджував УНН.
Трансформація стратегії ведення бойових дій
“Масштабний прорив, який визначав наземну війну 20-го століття, сьогодні майже неможливий. Війна в Ірані вже дала Сполученим Штатам деякі з цих важливих уроків. Союзники США, які використовували ракетні батареї Patriot, витрачали мільйони доларів за кожен постріл, щоб знешкодити іранські безпілотники, вартість яких становила десятки тисяч. Їхні запаси перехоплювачів почали вичерпуватися ще до того, як це сталося в Тегерані. Але сама арифметика лише показує, що старий підхід до справ більше не буде достатнім. Справжня адаптація вимагатиме навчання воювати по-новому. І Україні є чому навчити своїх партнерів”, – пишуть у своїй статті Резніков та Рохаць.
Автори цілком справедливо відзначають, що фінансове благополуччя країни та можливість мобілізувати більшу армію перестають бути вирішальними факторами у військовій перемозі. І саме Україна спростувала цей принцип.
“Військовий бюджет Росії збільшився в кілька разів з початку повномасштабного вторгнення, досягнувши 10% ВВП у 2025 році, або половини державних витрат Росії. І він, ймовірно, зростатиме ще більше, оскільки державні фінанси Росії отримають підтримку від високих цін на нафту. Кількість військовослужбовців, які перебувають на дійсній службі, також зросла з приблизно 1 мільйона до 1,5 мільйона.
Проте темпи російського просування цього року постійно сповільнюються. У квітні Росія навіть зазнала чистої втрати підконтрольної їй території в Україні — частково внаслідок заміни поранених та загиблих поспішно навченими новобранцями”, – зазначають у своїй статті автори.
Вони наводять дані, що з початку року Росія щомісяця втрачає на війні близько 35 тисяч військових, але її армія за чисельністю все одно переважає українську. Однак українці змогли протиставити свою здатність до інновацій.
“Лінія зіткнення з Росією має довжину близько 745 миль, а так звана зона ураження — від 15 до 30 миль углиб, контролюється з обох боків безпілотними наземними апаратами, повітряними дронами та морськими платформами. Арифметика такої війни безжальна. Безпілотник з видом від першої особи вартістю 500 доларів може знищити російський танк вартістю багато мільйонів доларів. Перехоплювач, надрукований на 3D-принтері за 1000 доларів, може збити “Шахед” за 35 000 доларів. Перемагає той, хто може виробляти дешевше, швидше та у великих масштабах. Наразі в цих перегонах перемагає Україна”, – додають автори.
Прагнення до українських військових нововведень
Широкому загалу про зацікавленість українськими оборонними технологіями з боку дружніх країн в Україні почали говорити саме після іранських ударів. Разом з тим, за останні місяці стало очевидно, що легкі та недорогі дрони-перехоплювачі, здатні протистояти “шахедам”, далеко не все, що цікавить партнерів. Та й Україна може запропонувати значно більше для зміцнення колективної безпеки.
Так, минулого тижня Київ та Берлін підписали угоду “Brave Germany” (“Хоробра Німеччина”). Угода, серед іншого, передбачає інвестиції в розмірі 300 мільйонів євро для розвитку українських можливостей із завдання “глибоких ударів”. Це також передбачає спільне виробництво ударних безпілотників середньої дальності на основі штучного інтелекту, початкова партія з 5000 одиниць призначена для Збройних сил України.
Додамо, що ця співпраця може бути далеко не єдиною, у чому зацікавлені німці – Німеччина розглядає можливість заміни американських крилатих ракет Tomahawk на українські далекобійні ракети “Фламінго”, яка значно дешевша. Також стало відомо, що німецька компанія Diehl Defence – відома як виробник ЗРК Iris-T SLM, уклала угоди про технологічну співпрацю з українськими КБ “Луч”, яке виробляє, зокрема, ПТРК “Стугна-П”, та виробником “Фламінго” Fire Point. І хоча деталі цієї угоди не розголошуються, експерти вважають, що це може дати поштовх до розробки як дешевших засобів ППО, так і іншого спектру ракетного озброєння.
Проявляють зацікавленість і американці. Так, з’явився проєкт угоди між Україною та США про відправку безпілотників українського виробництва до Сполучених Штатів для випробувань на американській землі. І хоча угода ще не підписана, аналітики вже передбачають, що це може стати лише першим кроком – у преамбулі документа обидві сторони висловлюють “спільний інтерес до майбутнього спільного виробництва, розробки або закупівлі українських технологій”.
“Це вражаюча зміна. Донедавна Київ вважався прохачем у західних столицях. Сьогодні Україна є більш суверенною, більш спроможною та більш незалежною, ніж будь-коли з моменту проголошення державності в 1991 році. Вона стала водночас непереможною для Москви та незамінною для Вашингтона, Берліна та інших”, – роблять висновок у своїй статті Резніков та Рохаць.
Партнерам є чому навчитися в України.