Внаслідок російського обстрілу Києва 14 травня обірвалося життя Івана Носка — флориста, знавця ікебани, дослідника японської чайної церемонії. Йому виповнилося 25 років. Раніше він працював помічником департаменту костюмів у кінострічці "Бачення метелика" — зокрема, створював вінки для весільної сцени.
Іван був вимушеним переселенцем з Луганської області: його сім’я переїхала до Києва після початку воєнних дій у 2014 році.
Приятелька Івана Христина Ядчишин пригадує, що саме під час зйомок "Бачення метелика" вони зустрілися й відтоді товаришували шість років. Вона зауважує, що праця в кіно була для нього скоріше "тимчасовою роботою", в той час як головною пристрастю стали квіти, флористика та ікебана.
"Ваня був епіцентром японської культури, він надзвичайно сильно її просував, дуже трепетно цим займався. І японці визнавали його як майстра", — каже Христина.
Іван професійно займався ікебаною в школі "Ікенобо", працював у чайних закладах Києва та вивчав японські традиції. Йому потрібно було отримати лише один диплом до статусу викладача ікебани. На його похованні був присутній посол Японії.
Іван Носко. Надано Христиною Ядчишин
Після смерті Івана статті пам’яті про нього з’явилися не тільки в Україні, а й в Японії. Штаб-квартира школи "Ікенобо" написала, що він "віддано присвячував себе спілкуванню з квітами" та поширював "дух ікебани — повагу до життя та гармонію з природою".
"Він був напрочуд чутливою особистістю, вмів помічати та відчувати красу в усьому, навіть в умовах того безперервного хаосу та жаху, в якому зараз живуть люди в Україні. Через свою творчість він делікатно і чуттєво передавав світло своєї душі, сприйняття світу та потяг до досконалості. Іван поспішав жити, ревно вбираючи знання та осягаючи глибокі сенси, на осягнення яких багатьом потрібні довгі роки. Його композиції завжди були унікальними — витонченими, чистими та правдивими, як він сам. Вони випромінювали світло, радість та внутрішню гармонію".
У лютому 2026 року японський репортер Мінору Сузукі записав з Іваном інтерв’ю в київській чайній Chafe, де той працював. У статті, опублікованій після його кончини, репортер згадував, що Іван уважно розповідав про види чаю, способи заварювання та японську чайну культуру: "Іван не був японцем і не мав класичної освіти в чайній церемонії. Але він дуже пильно й сердечно пояснював різницю між сортами чаю, способи заварювання, особливості чайного начиння — і саму культуру чаю".
Сам Іван тоді сказав репортеру: "Люди, які шукають душевного спокою та внутрішньої тиші, знаходять свої способи впоратися з цим. Гадаю, матча — один із них. Особливо зараз, під час війни".
"Його Instagram був сповнений не тільки чайними церемоніями, а й квітами, природою та чудовими пейзажами Японії та України — справжнім полотном, зітканим із любові до природи. Останній пост Івана з’явився 11 травня — за три дні до його смерті. У відео він створював композицію з вербових гілок, що символізують прихід весни, використовуючи техніку «ханакубарі», яка не потребує кендзана. Одне зі значень верби — «зусилля будуть винагороджені». Кажуть, цей символ виник тому, що верба, витримавши сувору зиму, навесні ніжно розквітає — ніби уособлення винагороди за пережите. Але Іван так і не дочекався завершення цієї жорстокої війни".
Приятелі Івана невпинно повертаються до цієї його здатності — знаходити умиротворення серед хаосу.
Христина згадує їхні спільні чаювання у ботсаду: "Ваня був, здається, частиною ботсаду, його знала кожна людина, яка працювала. Він навідувався туди по декілька разів на тиждень". Саме ці миті — чай, тиша, природа — вона прагне пам’ятати найбільше.
"Ми познайомилися у 2023 році, коли Ваня прийшов працювати флористом у нашу студію. Вже у перший день було враження, ніби він давно «свій». Пам’ятаю, як багато ми тоді сміялися. Він одразу був дуже відкритим, щирим і справжнім", — розповідає ще одна подруга Івана, Дарина Рубан.
Вона стверджує, що Іван вмів "радіти моменту" і навіть звичайні речі перетворював на ритуал піклування про себе: "Піти випити чай у тиші, спокійно посидіти наодинці, насолодитись природою навкруги. І навіть звичайний обід він міг перетворити на маленький ритуал турботи про себе: гарно накрити стіл, запалити свічку, побути в тиші. І це було дуже гарно".
Іван Носко. Надано Христиною Ядчишин
У спогадах близьких Іван завжди пов’язаний із квітами. Христина зазначає: "Ми досі його згадуємо, коли бачимо якусь квіточку або якийсь листочок. Тому що він кожного дня кожній з нас дарував квіти".
У спогадах рідних він постає особистістю, яка "бачила красу в дрібницях" і хотіла ділитися нею з іншими — через квіти, чай, естетику та чуйність до світу. Його називають "світлом", "особою з дивовижним відчуттям краси", людиною, поруч з якою "завжди було легко й затишно". І водночас — людиною, чиє зріле життя цілком минуло у війні, розпочатій Росією.
Світлана Гончаренко, котра разом з Іваном вивчала ікебану в "Ікенобо", розповіла Суспільне Культура, що він для кожного знаходив теплі слова, компліменти та жарти, і від цього людського тепла їй самій завжди хотілося бути трішки добрішою й кращою.
Вона зауважила, що в їхній спільноті часто говорять про гармонію, чистоту, повагу та умиротворення, які є основними принципами японських традиційних мистецтв. Проте Іван, на її думку, був саме тим, хто втілював ці ідеали всім своїм життям.
"За роки практики Іван ще глибше викристалізував у собі ті якості, на які орієнтуються всі, хто займається чайною церемонією та ікебаною як духовною практикою, — ясність сприйняття, єдність з природою, надзвичайно тонке відчуття гармонії та краси. Більшість наших розмов з Іваном насправді були про красу в різних її проявах. Навіть остання наша розмова була про півонії, гліцинію та сосну…"
Останньою мрією Івана була подорож до Кіото — міста, яке він вважав колискою чайної церемонії та ікебани. А також наступної весни поїхати до сенсея в Молдову, щоб створити омріяну композицію. Вона так і не збулася.
У ніч на 14 травня Росія здійснила масований удар по Києву. Відомо про понад 40 постраждалих. Внаслідок атаки загинуло до 24 людей, серед них троє — діти.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв’язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]