пл. Івана Франка, 3
Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка
20 лютого 2026, 18:00
(044) 279-59-91, 279-59-21
200 – 2000 грн. 
Тривалість вистави – 100 хвилин.
Найкраща драматична постановка року за оцінкою Театрального інфобуму 2025
Режисер-постановник – Євген Лавренчук
Помічник режисера – Олександр Русаловський
Диригент-постановник – Теодор Кухар
Хормейстер, диригент – Костянтин Льончик
Асистент диригента – Андрій Рахманін
Сценограф – Юхим Руах
Художниця з костюмів – Миру Матчина
Драматург – Антон Литвинов
Музичний консультант – Євгенія Ігнатенко.
Учасники:
– Liatoshynsky Capella: Orchestra & Choir
– Актори Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка:
Ірина Дорошенко, Лариса Красовська, Роман Воронін, Ярослав Бондаренко, Роман Божко, Катерина Гданська, Валентина Іваницька, Владислава Кисіль, Єлизавета Литвин, Дмитро Лук'яненко, Кароліна Мруга, Дар'я Степанюк, Анастасія Яковенко.
Диригент 28.01.2026 – Костянтин Льончик
Диригент 20.02.2026 – Теодор Кухар
Солісти:
– Олеся Люба/сопрано
– Оксана Гордік/мецо сопрано
– Олександр Пилипчук/тенор
– Тарас Бережанський/бас
УВАГА! Вікове обмеження 16+
Прем'єра «Реквієму» Вольфганга Амадея Моцарта у втіленні Євгена Лавренчука є результатом співпраці Національного дому музики та Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Уперше в Україні даний твір лунає у версії американського музикознавця та композитора Роберта Левіна, який відновлює первинну логіку та драматургію задуму Моцарта.
На сцені Театру Франка «Реквієм» постає як візуальна оповідь, що гармоніює з музикою, де звук, жест, голоси, світло і простір стають рівнозначними складовими художнього образу. Режисер Євген Лавренчук у співпраці з Liatoshynskyi Capella: Orchestra and Choir та диригентом Теодором Кухарем переосмислюють шедевр Моцарта як історію звичайної, пересічної людини, зануреної у конкретний час та місце.
Даний «Реквієм» — не про смерть, а про життя, що продовжує відгукуватися після фінальної ноти. Музика стає матеріальним втіленням образів, а не просто звучанням. Оркестр і хор виступають не тільки виконавцями, але і акторами, які відтворюють сенси, колізії та внутрішні монологи твору.
Публіка не просто спостерігає, а поринає у простір музики, переживаючи її як перформативну дію, де стає учасником та співтворцем події.
Постановка узгоджується з сучасною європейською тенденцією “постораторіальних” інтерпретацій, де сакральна форма меси виходить за рамки ритуалу, трансформуючись в акт творчості, гуманності та згадки.
Виконується латиною з українськими титрами.