Минулої суботи, 21 лютого, приміщення PEN Ukraine в серці Києва наповнили люди, спраглі почути поезію воїнів з перших вуст — відбулася презентація задуму "Метаромантика" й була змога придбати том поезій. На черзі друга частина альманаху — "Метаморфози". Суспільне завітало на літературну зустріч та ділиться деталями.
Один з ініціаторів проєкту "Метаромантика" — офіцер Сил безпілотних систем Серафим Гордієнко. Саме він запропонував організувати в столиці такий захід, повідомив Суспільному голова Українського ПЕНу Володимир Єрмоленко.
"У нашій спільноті чимало військових: Артур Дронь, Ярина Чорногуз, Дмитро Лазуткін, Василь Карп'юк, багато знаних імен. І, звісно, ми ставимося до цієї літератури з надзвичайною шаною, з величезною повагою", — зазначає керівник PEN Ukraine.
На його переконання, це вкрай важливе явище і складова української культури, без якої зараз неможливо уявити українську культуру. "Звісно, ми всі так чи інакше пишемо про війну, і цивільні також, але зрозуміло, що це досвід екстремальний, досвід зіткнення зі смертю. Ми всі так чи інакше через нього проходимо, але військові проходять значно інтенсивніше", — підкреслив Володимир.
Крім того, додає він, важливо надавати слово не тільки вже більш відомим поетам, як, наприклад, Дронь, Чорногуз та інші, але й таким 20-30-річним юнакам, оскільки в них інший досвід, часто — більш глибокий.
"Що ми збагнули з метаромантики — що це не просто «А послухаймо військових, бо вони військові». Це надзвичайно високого рівня поезія, хоча хлопці тут досить скромні щодо своїх текстів", — говорить Єрмоленко.
Він розпочав вечір хвилиною мовчання на згадку про полеглих від російської війни, а також закликав приєднуватися до збору на автівки для СБС — для окремого загону Центру спеціального призначення "Крила Омеги".
Голова українського PEN, філософ Володимир Єрмоленко на літературних читаннях у Києві, 21 лютого 2026. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко
Олександр Мєняйлов перейняв слово далі й коротко розповів про себе та проєкт "Метаромантика".
Данте (це позивний автора) разом із Серафимом Гордієнком починав свій шлях у війську з "Правого сектора" в Пісках на Донеччині від початку війни у 2022 році. Згодом він долучився до ЗСУ разом зі своїми найліпшими друзями. Воював поблизу Кремінної на Луганщині, в Донецькій області, біля Запоріжжя, Харкова.
"І тому для мене було цілковитим щастям побачити це все на власні очі, мати можливість це все занотувати, залишитись живим і при здоровому глузді для того, щоб це все передати і найголовніше — отримати Боже благословення на те, що ви це зараз можете прочитати", — підкреслив військовий.
Поети Олександр Мєняйлов Данте і Дітріх на презентації свого збірника в Києві, 21 лютого 2026 року. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко
Для нього цей проєкт — змога зафіксувати сучасність, адже, як стверджує Олександр, війна тепер вже відрізняється від попередніх воєн в історії. Для бійця поезія — це спроба та спосіб захистити реальність.
"Те, як бачить звичайний військовослужбовець — поет, художник чи музикант — цю війну. Як він бачить світ, сьогодення і як ми можемо давати відсіч, смерті, окупації, злу, яке на нас сьогодні суне".
Автори збірки прагнуть переосмислити античну героїку і романтизм та крізь призму творчості глибше збагнути, хто вони є, каже Мєняйлов. Другий випуск збірки "Метаморфози" вже в процесі створення та буде присвячений тим перемінам, що сталися на війні за останні 3-4 роки.
Захисник нагоди закликав гостей, якщо серед них є комбатанти або це їхні друзі та знайомі, щоб ті долучилися до проєкту.
Літературні читання авторів-комбатантів проєкту “Метаромантика”, Київ, 21 лютого 2026 року. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко
Вояк з позивним Дітріх також промовив декілька слів про себе. Він на війні з 2021 року. Воював на Київщині, в Часовому Яру, Куп'янську, а останній рік більше перебував у тилу: нещодавно перевівся до іншого підрозділу та опановує новий фах. Як він зазначає, йому потрібні час та відстань поза бойовими діями, щоб писати, тож це була нагода попрацювати над текстами.
"Хтось висловив думку, що головна проблема сучасної літератури в тому, що люди, які мають хист, зазвичай не можуть нічого побачити. І люди, які мають винятковий життєвий досвід, зазвичай не мають ані хисту, ані можливості для того, щоб щось із цього зробити. І метаромантика зайнята тим, щоб поєднати ці дві протилежності та створити наново воїна-поета в українському контексті", — підкреслив Дітріх.
Поет Дітріх читає твори на поетичному вечорі, Київ, 21 лютого 2026 року. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко
Після представлення автори зачитали власні вірші, переклади та малу прозу. Трохи згодом до них приєднався Олексій Варламов на позивний Вождь, який щойно зміг вирватися з бойових дій. Він одразу перейшов до декламування творів.
Поет Олексій Варламов читає поезію на презентації свого збірника в Києві, 21 лютого 2026 року. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко
Далі ж відвідувачі мали нагоду поставити трьом авторам свої питання. Розповідали про оптимізм на війні та гумор як "короткочасні ліки", про те, чи хотіли б виступати зі своїми творами перед молодшим поколінням, чи вірять у Бога, чи відчувають прірву між цивільними та військовими та в чому знаходять сенс після всього побаченого в окопах. Думки в усіх трьох поетів розділилися.
Літературні читання авторів-комбатантів проєкту “Метаромантика”, Київ, 21 лютого 2026 року. Суспільне Новини/Юлія Кузьменко
Автори поділилися інформацією про своїх кумирів в українській літературі. Для Олександра це серед українців Юрій Андрухович, серед зарубіжних — ім'я, від якого він запозичив свій позивний, — Данте Аліг'єрі. Олексій Варламов захоплюється Василем Стусом, а Дітріх — Олегом Ольжичем та Фрідріхом Ніцше.л
У відповідь на запитання Суспільного, кого як основного читача бачать автори, Данте сказав, що пише насамперед для себе, щоб вести діалог із собою: "І це як певна маленька битва. Ну, мало хто з людей може це розглядати так само, заглиблюватись у деталі, коли ти ніби розділяєш себе на різні погляди і починаєш вести такий свій повноцінний діалог між тим, що ти підтримуєш, що ти не підтримуєш". Вождь відповів, що його творчість для всіх, хто знаходить щось близьке для себе, а Дітріх вважає, що ще не готовий відповісти, для кого він пише, хоч і вважає, що для будь-якого мистецького прояву спочатку потрібен читач і глядач.
