“Дар життя: Один донор – порятунок для українця та іноземця”. Розмова з Олександром Лашковим, керівником проєкту Національного реєстру донорів кісткового мозку
17.06.2026
Тема донорства кісткового мозку залишається маловідомою для широкого загалу, супроводжуючись численними стереотипами та побоюваннями. Проте, саме одна свідома особа може надати шанс на життя пацієнту, який бореться з лейкемією, лімфомою або іншими серйозними онкогематологічними захворюваннями. Благодійний фонд “Український реєстр донорів кісткового мозку” протягом кількох років працює над розширенням можливостей для таких пацієнтів та збільшенням кількості українців, які готові стати донорами. Про діяльність фонду, процес пошуку неродинних донорів, розвінчання міфів про донорство та історії успішних трансплантацій журналісти медіа “Погляд” спілкувалися з Олександром Лашковим, проєктним менеджером Українського реєстру донорів кісткового мозку. Інтерв’ю відбулося в Бучанському міському парку під час фестивалю Lokalist, одним зі стратегічних партнерів якого виступило медіа “Погляд”. Особливої ваги цій розмові надає особистий досвід пана Олександра: два роки тому він сам переніс трансплантацію кісткового мозку після боротьби з гострою лейкемією, а нині допомагає іншим отримати шанс на одужання.
– Олександре, розкажіть, будь ласка, про Благодійний фонд “Український реєстр донорів кісткового мозку”. Яким категоріям пацієнтів ви надаєте допомогу?
– Благодійний фонд “Український реєстр донорів кісткового мозку” (UBMDR) є єдиною організацією в Україні, що спеціалізується на пошуку неродинних донорів для пацієнтів із такими захворюваннями, як лейкемії, лімфоми, мієломи, первинні імунодефіцити та апластичні анемії. Для багатьох із цих пацієнтів трансплантація кісткового мозку є останнім шансом на повернення до нормального життя. Хоча родинний донор, як правило, брат чи сестра, може бути сумісним, генетичний збіг трапляється не завжди. У таких випадках необхідний пошук неродинного донора. Під час фестивалю Lokalist ми проводили реєстрацію потенційних донорів та популяризували тему донорства кісткового мозку. Ми закликаємо всіх небайдужих долучитися до нашого реєстру.
– Історія створення реєстру розпочалася у 2017 році. Його засновниками є лікарі-стоматологи Роман та Юлія Круці.
Особиста трагедія Юлії, яка захворіла на апластичну анемію, стала каталізатором для заснування благодійної організації. Сам Український реєстр донорів кісткового мозку був заснований у 2018 році. Важливо зазначити, що законодавча база, яка регулює процес неродинних трансплантацій, була вдосконалена лише наприкінці 2019 року, тому фактична операційна діяльність розпочалася у 2020 році.
Першим пацієнтом, якому допомогла організація, став маленький Назар. 1 квітня 2020 року йому було проведено трансплантацію від неродинного донора з Німеччини. Лише п’ять відсотків клітин від донора виявилися достатніми для порятунку життя дитини.
“У Назарчика в 10 місяців було діагностовано вроджений імунодефіцит, — ділиться мати хлопчика, Світлана. — Була необхідна пересадка кісткового мозку від неродинного донора. Я не уявляла, як шукати міжнародну клініку, організовувати збір коштів онлайн, адже не володію іноземними мовами. Державна черга на лікування за кордоном просувалася дуже повільно. Український реєстр донорів кісткового мозку зумів знайти для Назара донора в Німеччині. Наш старший син помер від такої ж хвороби у 2010 році у віці 12 місяців. Назару провели операцію, коли йому виповнився рік і три місяці. Це стало його порятунком. Нам неймовірно пощастило”.
Зараз Назару сім років. Цього року він відзначив шість років після трансплантації, що в медичній практиці вважається другою річницею народження.
Наразі реєстр об’єднує понад 20 тисяч українців, і ця кількість постійно зростає. Цей аспект набуває особливої актуальності після початку повномасштабного вторгнення. До 24 лютого 2022 року ми часто знаходили збіги серед донорів з Німеччини чи Польщі. Натомість зараз логістичні ланцюжки значно ускладнилися, а доставка клітин пацієнту має відбутися протягом 48-72 годин.
Активне залучення українців до реєстрації є надзвичайно важливим, адже це дозволяє значно скоротити логістичні витрати та час на доставку, коли виникає потреба в донорських клітинах від людини з Ужгорода, Львова чи Києва, порівняно з доставкою з інших країн.
– З якими викликами доводиться стикатися у вашій роботі?
– Основною перешкодою є низький рівень обізнаності населення та поширені міфи. Багато людей досі вважають, що донорство кісткового мозку є болісним процесом або що під час процедури вилучається весь кістковий мозок. Нерідко інформація базується на сценах з художніх фільмів, які не відповідають реальності. Саме тому ми активно беремо участь у публічних заходах, фестивалях, де надаємо детальну інформацію про реальний процес. Донорство кісткового мозку є безпечною процедурою, а клітини повністю відновлюються протягом кількох тижнів. У переважній більшості випадків процес донації нагадує звичайне переливання крові.
– Як функціонує ваша команда? Які є шляхи для реєстрації потенційних донорів?
– Інформацію про нас можна отримати через соціальні мережі, де містяться відповіді на найпоширеніші запитання та детальні інструкції з реєстрації, або під час публічних заходів. Онлайн-реєстрація передбачає замовлення спеціального набору, який надсилається поштою. Одержувач самостійно бере зразок слини з внутрішньої сторони щоки та безкоштовно відправляє його назад.
Також реєстрація можлива безпосередньо під час заходів. Ця процедура триває кілька хвилин і включає взяття мазка з ротової порожнини та підписання інформованої згоди.
З 2022 року наш реєстр інтегрований до міжнародної бази даних, що дозволяє потенційним донорам рятувати життя не тільки українців, але й громадян інших країн.
– Чи стосується це також ситуацій, коли пацієнт сам потребує трансплантації?
– Це питання є для мене надзвичайно особистим, адже я сам пройшов через це. У 2023 році мені було діагностовано гостру В-лімфобластну лейкемію. Після року лікування сталося агресивне рецидивування захворювання. У моєму випадку трансплантація була єдиним шансом на одужання. На щастя, донором стала моя рідна сестра. На той момент їй було 14 років. Завдяки їй я сьогодні живий і здоровий.
Для пацієнта процедура трансплантації виглядає значно простіше, ніж це часто уявляють. Вона не є хірургічним втручанням. Донорські стовбурові клітини вводяться через катетер, подібно до звичайної інфузії крові.
Перед цим власний кістковий мозок пацієнта знищується за допомогою високодозової хіміотерапії або тотального опромінення тіла.
Після введення донорські клітини самостійно знаходять шлях до кісткового мозку, колонізують його та відновлюють процес кровотворення. Наступний період, приблизно місяць-півтора, пацієнт проводить в умовах стерильного боксу. У разі успішного перебігу процесу його виписують, надаючи шанс на нове життя.
– Отже, ви особисто пройшли через цей досвід?
– Так. Місяць тому я відзначив річницю трансплантації – свій другий день народження. Після тривалого лікування я прагнув повернутися до повноцінного життя. Приблизно через шість місяців після трансплантації я почав шукати роботу і натрапив на вакансію в Українському реєстрі донорів кісткового мозку. Після спілкування з засновниками, я долучився до команди. Наразі я працюю тут уже п’ятий місяць.
– Як вам працюється в Українському реєстрі донорів кісткового мозку?
– Мені дуже подобається. Особливо хочу відзначити нашу молодь. Молоді люди демонструють високу відкритість до нової інформації та легко йдуть на контакт. Варто зазначити, що близько 70% донорів у нашому реєстрі – жінки. Мені приємно усвідомлювати, що моя робота має дійсно важливе значення. Лікарі колись сказали мені: “Знайди своє місце в житті”. Думаю, я його знайшов.
– Чи були за час вашої роботи випадки, які особливо запам’яталися?
– Таких історій чимало. Нещодавно на одному із заходів до нас звернувся реальний донор кісткового мозку, який просто висловив свою вдячність за нашу роботу.
Був випадок, коли людина зареєструвалася як потенційний донор на заході, а вже через два місяці стала реальним донором. Це трапляється нечасто, але такі ситуації є.
Особливо зворушливою була історія пацієнта з Індії. Його єдиний генетичний збіг було знайдено в Україні.
Ми завжди дбаємо про інтереси донорів. Донор може обрати один із двох методів донації: через забір периферичних стовбурових клітин з крові, що застосовується у 90% випадків, або через прямий забір з кісткового мозку в ділянці тазових кісток, що проводиться виключно під загальним наркозом.
Коли ми контактували з потенційною доноркою, виникла ситуація: вона бажала донації лише через периферичну кров, однак через особливості її вен цей метод був протипоказаний. Від забору кісткового мозку вона відмовлялася. Здавалося, що трансплантація не відбудеться. Проте згодом вона самостійно вивчила всю доступну інформацію, проконсультувалася з медичними фахівцями та прийняла рішення допомогти. Завдяки її рішенню пацієнт отримав шанс на життя.
– Чи вперше ви відвідуєте фестиваль Lokalist?
– Так, це мій перший візит. Мені дуже подобається атмосфера цього фестивалю. Хочу висловити подяку організаторам за надану можливість долучитися та розповісти про важливість донорства кісткового мозку. Також приємно було бачити багато військовослужбовців.
Ми знаходимося в Бучі, і всі ми добре пам’ятаємо трагічні події, які пережило це місто. Тому важливо наголосити: необхідно підтримувати не лише наш реєстр. Ми всі повинні пам’ятати, завдяки кому маємо можливість збиратися на подібних заходах. Важливо допомагати нашим захисникам та робити внески на підтримку Збройних Сил України.
– Щиро дякую за цікаву розмову!
Розмову провела журналістка та ведуча Марія Марчук, матеріал підготувала літературна редакторка Надія Проценко. Продюсерка та редакторка проєкту – Наталія Зіневич. Матеріал розмістила редакторка сайту Марина Литвиненко.
Пропонуємо до вашої уваги сюжет медіа “Погляд” про перебіг фестивалю “Lokalist.Канікули”.
Щоб першими отримувати актуальну інформацію про події на Київщині, в Україні та світі, підписуйтесь на наш канал YouTube. Також слідкуйте за нами у Facebook Погляд Київщина та Instagram.
Джерело: poglyad.tv