Монументаліст Олексій Пергаментщик два місяця працював над створенням Тризуба, що замінив радянський герб на щиті монумента Батьківщина-Мати. Навколо ребрендингу цієї памʼятки точаться бурхливі дискусії, зокрема, пропонується перейменувати її на Україну-Мати або взагалі знести цей монумент.
Олексій Пергаменщик в інтервʼю «Інформатору» розповів, на чиї кошти створювався Тризуб, який символізм закладений у Батьківщину-Мати та чому скульптор проти знесення монументу. А також — чи отримав скульптор гонорар за Тризуб і хто з екс-президентів України долучився до роботи над проектом.
— Хто запросив вас у проект і як почалася ваша робота над Тризубом?
— Запросили мене в проект представники Мінкульту разом з дирекцією музею. Мене обрали, тому що в Україні не так вже й багато діючих монументалістів, які під час війни займаються мистецтвом. Багато хто ще з часів ковіду покинув цю роботу.
— Чому покинули?
— Це дуже специфічна ніша. Скульптори переважно роблять невеликі речі, а монументалісти, як правило, мають державне фінансування, а воно під час ковіду скоротилось. Зараз я, окрім Тризубу, роблю пам’ятник Бандері, який буде встановлено у центрі Києва.
— Замість памʼятника Щорсу у Шевченківському районі?
— Ні, в іншому місці, на Печерську. Я не люблю, щоб замість одного пам’ятника ставили інший. У нас багато місць, де можна встановити памʼятник Бандері. Це можна зробити лише за меценатські кошти, нічого не треба брати з бюджету. Які ж ми бандерівці, якщо в нас нема пам’ятника Бандері.
— Як ви створювали тризуб для Батьківщини-Мати і скільки пішло часу на це?
— Півтора місяці. Робота була складна. Працював 25 годин на добу, 8 днів на тиждень. Ночував в бібліотеці Вернадського. Від 18 травня не бачив ні сім’ю, ні дітей.
— Чому саме в бібліотеці?
— Тому що там велика кількість літератури, яку треба було передивитись. Законодавча література, література про тризуби, історична справка. Дуже цікава проблематика з тризубом. Тризуб – багатогранний символ. Він йде від князя Володимира, сам тризуб – це образ падаючого сокола. Зародився ще з часів Великої Скіфії, тобто це взагалі часи грецького філософа Геродота, 5 сторіччя до н.е. Створювали скульптуру в радянські часи два українських скульптора Євген Вучетич і Василь Бородай, обидва з Дніпра. Позували три українські жінки.
— Хто став прототипом Батьківщини-Матері?
— Для шиї і рук позувала художниця Ніна Данілейко. Вона не схожа обличчям, але в неї статура відповідна, вона висока жінка з невеликою головою. Пропорції у Батьківщини-Матері такі ж самі, як у Венери Мілоської, пропорції голови і зачіска також як у Венери. Тому, коли говорять, що монумент Батьківщина-Мати — це раднящина, я абсолютно не згоден. Єдине, що там радянське — це зірки, які я готов безкоштовно залізти туди і зрізати.
— Отак просто залізти і зрізати?
— Я знаю, як це зробити. З альпіністами піднімусь. Ні ракет, ні висоти ніхто не боїться. Піднемось, зріжем безкоштовно, не треба вкладати ніяких коштів. За свої гроші все зробимо. Зріжем, передамо в музей на зберігання.
— Чи погоджували ви з директором музею ідею прибрати зірки з меча?
— Дуже важко з ним щось погоджувати. В нього є своє дивне бачення. Наприклад, небажання пускати мене на майданчик під час авторського нагляду. Я кожен день прихожу на роботу та кожен день це відбувається “з боями”.
Він навіть не дозволив, щоб Епіфаній освітив Тризуб перед тим, як він відірветься від землі та його піднімуть до щита, щоб надати цьому виробу душу. Але це унеможливили, і я не розумію, чому. Вважаю, що це історична помилка.
— Директор музею проти того, щоб зрізати зірки?
— Він за те, щоб зірки зрізати, але в нього інше бачення цього процесу – багато обговорень та погоджень…
— Я правильно розумію, що фінального рішення — чи будуть зрізати зірки на мечі, — ще немає?
— Немає, я не розумію, навіщо якісь публічні обговорення, якщо такі взагалі будуть. Зрозуміло, що це радянські зірки. Український діяч Антон Дробович говорив, що вони схожі на зірки Європейського союзу чи Америки. Я поважаю його як історика, але ці привʼязки до образу зірки програють її радянському змісту. Мати ворожий символ тієї держави, яка хоче нас “асвабадіть”, на найвищій точці в вічному Києві — столиці України — це просто нісенітниця. Особливо зараз, коли наші вороги запускають по нашим громадянам ракети з літаків з такими самими зірками.
Прибирати ці мітки зла треба скоріше, поки дозволяє сезон, немає дощів. Зараз я можу це зробити власними силами. І вважаю, що не треба витрачати додаткові кошти, бо суспільство і так обурене. Заміна тризуба саме зараз, під час війни, дуже важлива.
— Що було найскладнішим в демонтажі радянського гербу зі щита?
— Хлопці зрізали радянський герб, обережно спустили вниз, і утворилась дірка, неспівпадіння, поступово ми її залатали.
— Скільки пішло часу на усю роботу?
— Півтора місяці на проект і десь п’ять тижнів на виготовлення Тризубу.
— Ви встигаєте завершити проект до Дня Незалежності?
— Так. Встигаємо день в день.
— Складно працювати вгорі біля щиту в таку погоду?
— Біля тризуба дуже важко. Я сьогодні там працював, метал нагрівається десь до 80°, а біля цього тризуба температура близько 45°. По вівторках я ходжу до лазні, але сьогодні не піду, бо своє вже відпотів (сміється). А коли біля щита вітер, то все здуває, людина повинна застрибнути в люльку через метрову прогалину, і це все хитається, висота 93 метра.
— Чи не було у вас вагань піти з проекту на етапі проблем з металом?
— Ні, ми просто купили бельгійський метал. Фінансами я не займаюсь, але наскільки я чув, спонсори пішли «в мінус» на 400 тисяч гривень при купівлі цього металу.
— Чому це сталось?
— Тому що треба було встигнути. А метал, який надавав Метінвест, не був схожий навіть за кольором, також він був різної товщини і по експертизі не проходив по ваговим навантаженням. В нас є суворий допуск по вазі. Вона не повинна перевищувати вагу радянського герба. Конструкція не розрахована на більше навантаження.
— Хто перевіряв ці критерії?
— Інститут сталевих конструкцій імені Шимановського. Це установа, яка по проекту рахувала аеродинаміку, навантаження і дійшла згоди, що вага тризуба така ж сама, як була у герба. Також важливо, щоб не було ваги замало, тому що радянський герб був замалий, і його було погано видно.
— Шириться дискусія щодо того, чи варто змінювати назву Батьківщина-Мати на Україна-Мати. Якби у вас була прерогатива, ви б її перейменували?
— Так, я вважаю, що це дуже доцільна і гарна ідея. Україна-Мати звучить сучасно і гарно.
— Як ви ставитесь до ідеї знести Батьківщину-Мати?
— Щоб її побудувати, треба мільярд, а щоб її знести, треба півмільярда. Думайте, чи це доцільно, чи ні. Вона входить в перелік трьохсот найкращих скульптур світу. Особисто для мене вона входить в перелік десяти найкращих скульптур світу. Я кругосвітню подорож здійснив, бачив античне та сучасне. Батьківщина-Мати — це в першу чергу інженерна споруда, зроблена на рівні якихось космічних технологій.
Звісно, у нас демократичне суспільство і кожен має право висловлювати свою думку. Але я вважаю, що дослухатись потрібно до людей, які здатні самі щось створювати та мають в цьому досвід, а не лише крутитись перед камерами і безапеляційно вішати ярлики. Так робили комуністи, коли підірвали 90% храмів Києва. А зараз так звані експерти: один варить борщі, другий еколог, третій історик з дипломом радянського зразка, — сидять на дивані і розповідають, як треба робити. Давайте запитаємо краще у містобудівних архітекторів, або хоча б у художників–монументалістів. Вирішальна позиція повинна бути суспільна. От як з Тризубом: в опитуванні 85% громадян за Тризуб.
— Тобто особисто ви проти того, щоб зносити скульптуру?
— Звичайно. Вона абсолютно спокійна, стримана, це жіночий образ. Вона не втручається в архітектурний ансамбль Лаври.
— Як ви ставитеся до критики вашої роботи?
— Є деякі митці, які є скульпторами тільки формально, за дипломом, завжди хотіли долучитись до великих монументальних проектів, але, на жаль, тільки на рівні не аргументованої критики або безглуздого хейту. Я до таких звик. Історія таких не помічає. Зокрема були випади, що Тризуб зроблений зі сталі тоншої за ту, яка була на решті поверхні скульптури. Так може казати тільки людина, яка не чула навіть про те, що таке державна експертиза, яка суворо регламентує марку, товщину та вигляд матеріалу для виконання скульптури по проекту.
— Наскільки актуально, на вашу думку, під час війни виділяти бюджетні кошти на декомунізацію?
— В цьому проекті немає бюджетних коштів. Тут кошти великого бізнесу.
— А хто спонсує цей проект?
— 15 організацій, таких як «Нова Пошта», «Перша Приватна Броварня». Вони пропіарились і зробили гарну справу. Жодної копійки з бюджету ніхто не брав.
— Ви персонально вже отримали гонорар за свою роботу?
— Станом на сьогодні я не отримав жодної гривні за роботу над Тризубом. Однак зауважу, що гроші не головне — головне ідея, мистецька цінність та професійне втілення проекту.
— Чи були у вас сумніви, щодо пропозиції створювати тризуб і взагалі долучатися до проекту?
— Ні, абсолютно. Я давно думав, що це треба було зробити. І був радий, коли до мене звернулись, тому що як учень архітектора Василя Бородая (один із авторів монументу Батьківщина, – Ред.), я зможу це зробити професійно. І я неодноосібно приймав рішення, в мене працювала команда архітекторів. 3Д-дизайнери, дизайнери, які зробили і вертолітний комплекс Парковий, і половину Печерська сучасного побудували, в них є смак. Я консультувався з третім Президентом України Віктором Ющенко, у мене майстерня в Нових Безрадичах, розташована в його музейному комплексі «Код Нації». Ми там постійно з ним бачимося.
— Чи правильно ми зрозуміли, що екс-президент допомогав вам у створенні Тризубу?
— Він на етапі створення долучився і ліпив цей макет, який пішов в Мінкульт, потім в Кабмін, це все погодили. Я виварив метр погонний тризуба, який ви зараз бачите, один в один. Підвісив його на щиті, ми дивилися, яка там товщина, зразки, підвішували, потім обрізали від 30 до 15 см по товщині.. Зараз для мене немає сюрпризу, як воно виглядає. 20,5 см — це та глибина барельєфу, яка є зараз, досить вдала, з моста Патона все видно. А радянський герб, до речі, дуже погано було видно.
— Як ви вважаєте, чи символічно, що Батьківщина-Мати дивиться в сторону Московії?
— Так, я думаю що це було спеціально зроблено. Семидесятники все прекрасно розуміли. Де ворог, і де він буде завжди. Тільки з однієї сторони орда приходить. Вони бояться тризуба, як чорт хреста. Вони до нього жодного відношення не мають. Ні історично, ні етнічно.
— Що для вас особисто означає Батьківщина-мати? Можливо, ви вбачаєте у ній якісь приховані сенси?
— Скульптор — це як музикант або композитор, який вдало підібрав мелодію, що зайшла в уми людей. Теж саме стосується скульптури: якщо скульптор вдало зробить композицію, то вона “зайде” у підсвідомість людей, виховуватиме покоління. Меседж такий: Україна — мати, вона нас береже, охороняє. Вона сильна, спокійна, дивиться в бік ворога без страху. Давньоримський хітон (туніка, рід сорочки), в який одягнена Мати — ще один аргумент на користь того, що вона не має нічого спільного з радянщиною.
— Чому?
— Вучетич (радянський скульптор) у Волгограді зробив скульптуру в стилі монументальний бруталізм, а у нас — монументальна героїка. Тобто в нас вона має античні риси, відсилає до витоків панєвропейської цивілізації. Ще Геродот писав, що була Велика Скіфія від сяну до Дону та на північ від Криму до руківʼя Десни. Це кордони України. Тоді як на “північних болотах” він писав, що там жили андрофаги (в переводі з грецької “людожери”). Вони добре наслідують свої антигуманні традиції і зараз.
Коли я зробив пам’ятник Святославу (батько Володимира Хрестителя) на Пейзажній алеї в Києві, то зобразив на щиті двозуб. Двозуб — це прототип тризуба. У Святослава був саме двозуб, а у Володимира та його синів були тризуби, тому що у двозуба три кінця — язичницьке начало, а у тризуба – чотири, як у хреста.
— Чи доцільно змінювати символи на монументі під час війни?
— Всі війни вигравались за символи. Людство супроводжують символи. Згадайте, римляни гинули за свій герб — орел. Козаки за клейноди віддавали життя, аби він не дістався ворогу. В часи сторічної війни в Англії – протистояли корона з лілією. У другій світовій війні — свастика та зірка. А зараз ми протиставляємо тризуб радянській символіці. Треба було це зробити ще в 1992 році, коли ми зрозуміли, що буде декомунізація. Ми дуже довго закривали очі на те, що в нас є ворог, з яким ми воюємо вже 350 років. Зараз вже кожен знає справжнє обличчя нашого скаженого сусіда. І він завжди був таким: жорстоким, безпринципним, підлим та підступним. Просто ми в це не вірили і вірити не хотіли.
— Чому?
— Десь нам було незручно в це вірити, тому що тоді треба було б піти на якісь радикальні зміни, а зараз війна поставила всі крапки над “і”. Якщо подивитись у світі на багатьох видатних айтішників, вчених, спортсменів, то багато з них — українці. Навіть багато відомих акторів та політиків мають українське коріння. В нас найрозумніші та найвинахідливіші люди. У нас найвідважніше і незламне військо, ЗСУ, яке буквально боронить світ демократії від темряви авторитаризму та поневолення. Зараз Тризуб зіллється з Батьківщиною-Матірʼю в одне ціле та буде талісманом нашої неодмінної Перемоги.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.
