У Києві 30 серпня поблизу МЗС України пройшла акція на підтримку цивільних, яких незаконно утримує росія. Приблизно два десятки родин зниклих безвісти українців вийшли на Михайлівську площу, щоб нагадати суспільству про беззаконня, яке чинить держава-агресор.
Акція розпочалася з перформансу від команди ActorsForFuture, режисеркою якого стала Анастасія Агафонова.
Він розповів реальні історії українських цивільних, які вже повернулися з російського полону. Йдеться про жахливі випадки тортур над цивільними, їх умови утримання та постійний психологічний тиск з боку працівників СІЗО рф.
«З 2014 року росія ув’язнює людей, тому що їй так хочеться і здається правильним. Ми боремося проти цього. Ми звертаємось до всього світу, щоб показати, що це не має залишитися непокараним. Це має бути найпершим пунктом будь-яких перемовин з російською федерацією, тому що люди — це найцінніше в нашій країні.
Ми підтримуємо всю роботу України, яка робить все, що вміє та може, для звільнення полонених, проте ми знаємо, що потрібно більше уваги, часу, механізмів, способів, комунікації та більше людей, які підтримують нас по всьому світу», — сказала виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова.
Олександра Романцова
У коментарі «Вечірньому Києву» Олександра Романцова пояснила, що складність повернення цивільних, яких утримує рф в тому, що юридичного поняття «цивільний полонений» не існує в міжнародному гуманітарному праві. Є тільки поняття «військовополонений».
Цивільний, який Україні вдається повернути з неволі, часто просто додають у групу до військовополонених.
«Цього ніхто не може спрогнозувати ніхто. Звісно, Україна всіх людей, які є в списку, запрошує у російської федерації. Але кого саме вдасться повернути, Україна дізнається тільки в той момент, коли це вже стається», — додала Олександра Романцова.
Вона наголосила, що акцію «Голоси» провели перш за все для того, щоб родичі полонених мали слово, щоб українське суспільство не забувало, що є така категорія людей.
Родичі викрадених росіянами українців на акції «Голоси» у Києві
Родичі викрадених росіянами українців на акції «Голоси» у Києві
Родичі викрадених росіянами українців на акції «Голоси» у Києві
Родичі викрадених росіянами українців на акції «Голоси» у Києві
Родичі викрадених росіянами українців на акції «Голоси» у Києві
«Вечірній Київ» також поспілкувався з кількома родинами, які продовжують чекати на своїх близьких, не маючи жодного зв’язку з ними.
«Зв’язок з ним я втратила на третій день війни, 26 лютого 2022 року. Сина мого, зятя та їхнього друга викрали росіяни. Це Київська область, Бучанський район, село Луб’янка. З того часу ми нічого не знаємо про них», — розповіла у коментарі «Вечірньому Києву» мати зниклого Раміза Мусаєва.
26 лютого 2022 року троє чоловіків — Богдан Щерба, Раміз Мусаєв та Роман Кісіль виїхали на автомобілі з Луб’янки до сусіднього села Озера. Дорогою їх зупинили російські військові, забрали та перевезли до бункера на аеродромі «Антонов» у Гостомелі.
Дружина Богдана Щерби впізнала його та Романа Кісіля на оприлюдненому у березні російським телеканалом відео про українських полонених у Гостомелі.
Через два тижні колега Щерби знайшов на дорозі його покинуте авто — ціле, з відкритими дверима та багажником і без номерних знаків. Всіх трьох чоловіків вивезли на територію рф.
Колишні однокамерники, яких звільнили, повідомили, що в середині квітня 2022 року Щербу, Мусаєва та Кісіля перевели до жіночої виправної колонії №11 у Курській області. Згодом чоловіків розділили та перемістили в невідомі пенітенціарні заклади.
24-річного Владислава Добровольського, 25-річного Романа Євтушенка разом з товаришем затримали російські військові 22 березня 2022 року на Київщині під час окупації селища Красятичі.
Зі слів матері Владислава, Інни Добровольської, хлопці пішли з дому подивитись на розбиту техніку, після чого не повернулися. Після постійних звернень Інни Добровольської до російських військових щодо повернення сина, їй повідомили, що сина повернуть додому після допиту ФСБ.
Згодом одного із затриманих хлопців окупанти відпустили додому, а Владислав та Роман перебувають в увʼязненні й досі. За даними ЦГС, їх утримують у СІЗО N°2 у Новозибківу Брянської області росії.
«На фото мій син та похресник. Вони зникли 22 березня 2022 року. Десь у кінці серпня прийшов лист від сина, а потім, десь на початку вересня — від Романа. Написали, що живі здорові. Після цього жодного зв’язку з ними не було», — розповіла мати Владислава Добровольського.
«На фото мій чоловік, Роман Левицький. Так сталося, що ми поїхали до своїх батьків у Димерську громаду, і були окуповані. Мій чоловік евакуйовував людей, розвозив гуманітарну допомогу, волонтерив. Потім його разом з братом і ще двома товаришами забрали у полон», — розповіла дружина Романа Левицького.
У полон чоловіки потрапили 18 березня 2022 року, коли розвозили гуманітарну допомогу та евакуйовували людей з окупованих сіл Вишгородського та Бучанського районів Київщини.
У Миколаївці Вишгородського району хлопці натрапили на російську ворожу колону. Їх затримали, роздягнули по пояс (шукали татуювання), скотчем перев’язали очі та руки, а потім привезли на територію так званої «литейки» — комбінату в Димері. Це було одне з головних місць утримання росіянами цивільних.
Пізніше їх вивезли до росії через білорусь. У квітні 2022 року від Центрального агентства з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста надійшло підтвердження того, що Роман знаходиться у російському полоні.
За даними на 8 січня 2023 року, чоловік знаходився у СІ3O N°2 міста Новозибків Брянської області у рф.
Сергій Дорохов потрапив у російський полон 16 березня 2022 року у місті Ірпінь у Київській області. Чоловіку вдалося евакуювати свою дружину з окупації, але сам він виїхати не встиг. Залишився вдома та всіляко допомагав людям, які цього потребують.
«534 дні він знаходиться у полоні й 534 дні я ним не розмовляла, не бачилася, і взагалі ніякого зв’язку не було. 15 березня 2022 року до нього знову прийшли російські військові й сказали, що їм потрібен наш дім (вони й до нього приходили з обшуками). А 16 березня він вже на зв’язок не виходив», — розповіла дружина Сергія Оксана.
Згодом жінка дізналася, що її чоловіка спершу забрали на допит, після чого відвезли в Гостомель, а далі він потрапив у росію через білорусь.
«Про це я дізналася через півтора місяця. До цього я взагалі не знала, чи він живий. Потому що після деокупації вдома його не було і жодної інформації я про нього не мала. Проте були сліди перебування військових у нашому будинку», — додала Оксана.
Наприкінці квітня 2022 року дружині підтвердили через Червоний Хрест, що її чоловік знаходиться у російському полоні. Цю ж інформацію їй повідомили українці, які виходили з полону. Сказали, що Сергій дуже схуд.
Оксана також отримала листа він чоловіка, у якому було написано всього кілька слів: «Живий, здоровий, все добре». Жінка каже, що лист він писав, коли їх лише привезли у СІЗО, приблизно у квітні 2022 року.
«Ми об’єднання родин «Цивільні в полоні». Ми об’єдналися в громадську організацію і намагаємося врятувати наших рідних. Намагаємося якось вплинути на світову спільноту, підіймати цю тему на всіх рівнях, на всіх майданчиках. Були випадки, коли людей повертали звідти мертвими, або люди після повернення помирали…
Росія — країна терорист. Викрадення мирного населення, тримання в неволі без права навіть на зв’язок з рідними, знущання — це злочин проти людяності, геноцид українського народу», — наголосила дружина Сергія Дорохова.
На сьогодні Центру громадянських свобод відомо про понад 150 пенітенціарних закладів у росії та на тимчасово окупованих територіях України, де безпідставно утримують цивільних громадян, яких викрали під час окупації з власних домівок, дорогою в магазин або з робочого місця.
Росія продовжує незаконно утримувати тисячі цивільних: їх катують, морять голодом, чинять психологічний тиск та поміщають в інформаційний вакуум, знущаються морально та фізично.
Викрадення українських патріотів на окупованих територіях, а також зухвале порушення прав людини стало звичною стратегією для російської федерації, а практика насильницьких зникнень стала однією з розповсюджених методів залякування громадян на окупованих територіях.
Фото та відео авторки
Юлія СЕРГЕЄВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
