Схід – один із бійців, які полетіли в окупований Маріуполь. Єдиний військовий, який не пішов у полон з Азовсталі, а лишився на заводі. Він зміг сам дістатися до контрольованої території України.
Про те як Схід не потрапив у полон та дістався України розповідає Vgorode посилаючись на репортаж Сергія Пейчева.
Як потрапив у Сомалі
Схід воював на Луганщині до 2020 року. Спробував цивільне життя, але не зміг так жити. Тож знайшов роботу охоронцем на суднах так званих сомалійських піратів. Дізнавшись, що почалася війна він розірвав контракт, повернувся в Україну і почав воювати в Маріуполі.
Політ на Азовсталь
Коли він сідав у гвинтокрил до Маріуполя, не мав навіть військової форми.
На початку війни був великий дефіцит військового спорядження форми і амуніції, бо все викупили і навіть в найближчих країнах Європи все було продано.
А свою стару амуніцію Схід забрати не зміг, адже рідний дім в Ірпіні був під окупацією. Потім в боях поступово здобув усе необхідне.
Перша бойова операція у Маріуполі
Схід розповів, як постраждав через некомпетентність одного з командирів, який направив його із побратимами до одного з будинків у центрі міста де, як виявилося
згодом, територія була підконтрольна ворожим військам, тож хлопці потрапили в засідку.
Схід перший втрапив під обстріл з кулемету, але, на щастя, черга не зачепила хлопця, а лише рикошетом зачепила пальці на руці, внаслідок чого він отримав поранення.
Старший серед хлопців хотів зрозуміти обстановку, але в нього поцілив ворожий снайпер, внаслідок чого той загинув. Тож хлопці лишилися без карти і рації.
Вони знайшли будинок підконтрольний нашим бійцям і лишилися з ними, а як тільки змогли дістатися рації, то зв’язалися з командуванням, де їм наказали лишитися з хлопцями та тримати оборону разом.
Як у двох прорвалися з оточення
Але коли їх оборону прорвали вся команда за командиром здалася в полон, але Схід не хотів, тож він та ще один хлопець пішли на прорив.
Вдень ховалися, а вночі йшли. Але під час прориву траплялися складнощі. Одного разу хлопці натрапили на росіянина, коли той почув їх, то прямував аби перевірити хто це, тож довелося його ліквідувати. Це підняло шум і побратими загиблого почали шукати винуватців, а Схід із компаньйоном переховувалися в під’їзді одного з дворів. Звідки приватним сектором і відійшли подалі від місця стрільби.
По території ворога хлопці пройшли близько 10 кілометрів. В один із днів вони зустріли місцевих. Дві жінки знаючи, що територія підконтрольна росіянам, а перед ними стоять українці, за допомогу яким вони могли постраждати, нагодували і напоїли хлопців.
– Ми рухалися в бік консервного заводу. Я бачив, що там були українські позиції, але як виявилося їх там вже не було, тож довелося перепливати річку. На щастя, ми знайшли надувний човен, адже в кінці березня вода ще холодна . На ньому ми і дісталися до півострова, – каже Схід.
Він розповів що переходити до своїх було страшно, адже їх могли прийняти за противника та постріляти, що і сталося коли вони перетинали півострів.
Але хлопці сховалися, знайшли дерев’яний човен з веслами, перепливли річку і потрапили на Азовсталь, де здалися першим прикордонникам яких зустріли і пояснили всю ситуацію. Їх відвели в штаб. Командир впізнав супутника Сходу, якого вже оголосили зниклим безвісти.
Як рятували людей з під завалів
В укриття бійців на Азовсталі потрапила авіабомба – загинуло 8 чоловік. Схід і ще декілька побратимів змогли вилізти і залишитись живими, їм довелося шукати нове укриття. Під час пошуку вони проходили повз місце авіаудару і почули що там є хтось живий. Так вони врятували ще одного бійця.
Під час боїв у житловому кварталі від прильоту авіабомби весь будинок разом із підвалом був зруйнований. Багато захисників загинуло, але двоє все ж вціліло, їх притиснула плита. З тулубом все добре, а ноги затиснуті.
Близько 10 годин тривала рятувальна операція, але на жаль не вийшло підняти ту плиту. Зрештою одного хлопця вийшло звільнити. Але чим далі тим небезпечніше там було знаходитись, тож бійці покликали медика аби той ампутував затиснутому плитою хлопцю ноги, але лікар від цього відмовився. Схід запропонував висмикнути ноги з допомогою буксирного тросу, вони висмикнули ноги по черзі.
Як Схід вийшов з Азовсталі
Схід каже що з боку командування Азовсталі рішення здатися в полон було розумним, адже дуже багато побратимів були поранені.
Схід пояснив командиру взводу свою позицію і попросив аби той не подавав його в списки для росіян, тож документально хлопця записали зниклим безвісти.
Для того, щоб ворог його не помітив він знайшов сховок і облаштував його: приготував спальне місце, запаси їжі, води.
Він пробув там близько тижня, а на сьомий день вирішив покинути сховок: переодягнувся в цивільний одяг, викинув зброю і почав виходити.
Каже, що не втрапив на ворога, бо той сам себе демаскував. Росіяни палили вогнища, світили ліхтарями, гучно спілкувалися.
У період з темряви до світанку Схід зміг вийти з заводу Азовсталь у місто. Інші подробиці Схід не розповів, адже не хоче наперед розкривати деталі, які описує у власній книзі, але зазаначає, що пройшовши пішки 200 кілометрів він все ж таки зміг вийти на вільні землі.
Наразі хлопець продовжує нести військову службу, виконує бойові завдання.
Приєднуйтесь до нашіх каналів в Telegram:
