Орнаменти обухівського «шитого рушника». Фото: МКІП
В основу його орнаменту покладено головний символ української вишивки — Дерево Життя (Древо Роду), що зростає з квіткового горщика — вазона.
Традиції та технологія виготовлення Обухівського «шитого» рушника нещодавно увійшла до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Про це повідомляють на сторінці Міністерства культури та інформаційної політики України.
У відомстві зазначили, що виготовлення «шитих» рушників надзвичайно розповсюджене не лише в Обухові, але у деяких селах Обухівської громади, зокрема у Таценках та Красній слобідці, а також у селищі міського типу Козин та селі Старі Безрадичі Козинської громади на Київщині.
Обухівський «шитий рушник» використовувався у весільних обрядах на Київщині. Фото: МКІП
На думку етнографів, обухівські рушники широко використовувалися у весільному обряді. На них ставали молодята, ними підперезувались свашки. Такими рушниками прикрашали оселі, їх переважно вивішували на покуті. Є підтвердження, що в Обухові раніше рушники вишивали не тільки жінки, а й чоловіки.
В основу орнаменту Обухівського рушника покладено головний символ української вишивки — Дерево Життя (Древо Роду), що опирається вазоном на основу, яка завжди відокремлена від основної композиції тонким безконечником.
Подібним елементом обвели весь рушник по периметру. Орнамент, який розміщений в основі рушника, не повторюються в основній композиції. Тло рушника повністю покрите вишивкою. Це стосується як центральної частини, де вишите Дерево Життя, так і поля на якому вишиті з’єднувальні лінії (ламані гілки та безконечники).
Обухівські рушники називають «шитими», оскільки вони виконані виразною рельєфною вишивкою. Фото: МКІП
На окремих рушниках зустрічаються пташки, що розташовуються попарно ліворуч і праворуч від стовбура й повернені голівками одна до одної. По ширині рушники прикрашені трьома або п’ятьма кутасиками.
Обухівські рушники називають «шитими», оскільки вони виконані виразною рельєфною вишивкою, яка щільно покриває тканину, та створює враження суцільно зашитого полотна.
До 20 грудня 2023 року Київська обласна військова адміністрація має подати до Мінкульту план охорони даного елементу культурної спадщини на 5 років.
***
Нагадаємо, що Нематеріальна культурна спадщина (Intangible Cultural Heritage) — концепція, запропонована в 1990-х роках як аналог Світовій спадщині ЮНЕСКО.
Вона означає звичаї, форми представлення і вираження, знання і навички, — а також пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, — визнані спільнотами, групами й, в деяких окремих випадках, особами як частина їхньої культурної спадщини.
Відповідно до статті 2 Конвенції ЮНЕСКО:
«Така нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами залежно від середовища, що їх оточує, їх взаємодії з природою та історією і формує в них почуття самобутності та спадкоємності, сприяючи тим самим повазі культурної різноманітності й творчості людини.
Важлива тільки та нематеріальна культурна спадщина, яка узгоджується з чинними міжнародно-правовими актами з прав людини та вимогами взаємної поваги між спільнотами, групами та окремими особами, а також стійкого розвитку».
На виконання Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини, яку Україна ратифікувала у 2008 році, з 2018 року ведеться відповідний Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Наразі до переліку вже увійшли понад 80 елементів нематеріальної культурної спадщини України, серед яких — приготування борщу, петриківський розпис, українська писанка, опішнянська кераміка та інші.
До теми: У переліку нематеріальної культурної спадщини України з’явилися нові обряди, рукоділля та ремесла. Цього разу у списку з’явилися бджільництво з Луганщини, гуцульська техніка дереворізьблення, святкування Маланки з Франківщини, прикраси з бісеру з Прикарпаття та традиційна вишивка з Гадяча.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua