У 1980-х роках назва JVC асоціювалася з домашнім відео у мільйонів людей. Бренд, який подарував світу формат VHS, вважався піонером ринку електроніки та символом технологічного прогресу. Від відеопрогравачів до телевізорів і аудіоапаратури — продукція компанії заповнювала магазини й домівки глобально, повідомляє Ukr.Media.
Проте сьогодні бренд продовжує існувати лише як історична відзнака. Як сталося, що колишній гігант втратив вплив?
Шлях від американських коренів до технологічної могутності Японії
Старт історії JVC пов’язаний зі США. У 1901 році в Нью-Джерсі заснували Victor Talking Machine Company, яка перетворилася на лідера з виробництва обладнання для звукозапису. Її емблема із цікавим фокстер’єром Ніппером, що слухає грамофон, досі впізнавана мільйонами.
1927 року американці вирішили зменшити витрати, перенісши частину виробництва до Японії — країни з доступною робочою силою та вигідним оподаткуванням. Так народилась Victor Company of Japan. Керівництво доручили досвідченому менеджеру Бену Гарднеру зі справедливими зарплатами, що дозволило залучити кращих спеціалістів.
Через два роки Victor Talking Machine Company перейшла під контроль Radio Corporation of America (RCA). Японський філіал швидко довів свою ефективність: до 1930 року в Йокогамі працював завод з випуску аудіопрогравачів. Успіх дозволив розширити асортимент: 1932 року стартувало виробництво радіоприймачів, а до 1937-го з’явився власний супергетеродинний радіопристрій. Віхою цієї епохи став прототип першого японського телевізора у 1939 році, але війна зруйнувала всі плани.
Військовий період та відновлення
Після початку японсько-китайської війни RCA розірвала зв’язки з філією, передавши контроль над нею одному з місцевих конгломератів. Згодом компанія опинилася під управлінням Toshiba. У 1943 році, коли Японія воювала з США, бренд змінив назву на Nippon Onkyo Company. Виробництво переорієнтували на військову радіоапаратуру, що зробило підприємство мішенню для бомбардувань. До кінця війни залишилися лише руїни.
Після 1945 року компанія, перейменована на Japan Victor Company (JVC), отримала шанс на відродження завдяки доктору Кендзіро Такаянагі — піонеру телевізійних технологій. Проте фінансова криза залишалася серйозною. Після низки невдалих спроб продати JVC її придбала Matsushita (нині Panasonic), відкривши нову сторінку в історії бренду.
До 1953 року компанія відновила випуск грамплатівок і презентувала перший серійний телевізор. Розширення асортименту тривало: стереосистеми (1957), музичні інструменти, котушкові магнітофони. 1956 рік позначився виходом відеомагнітофона VR-1000 від Ampex, що надихнув японців на розробку власних моделей. Спільними зусиллями JVC, Matsushita та Toshiba створили компактніший пристрій із вдосконаленою якістю запису, хоча він залишався громіздким для домашнього використання.
Технологічні революції
1960-ті роки принесли створення бренду Nivico для телевізорів і стереосистем. 1970 рік став переломним: світ побачив телевізор «Videosphere» у формі космічного шолома, який став символом епохи. Тоді ж з’явилася квадрофонічна система CD-4, але комерційного успіху вона не мала.
1975 року JVC випустила перший портативний радіоприймач із вбудованим телевізором, а через рік — магнітолу з касетним плеєром. Однак головною подією став розквіт формату VHS.
Тріумф VHS
Розробка VHS почалася в умовах фінансових обмежень, але інженери Юма Ширайші та Шизуо Такано продовжили роботу. Перший відеомагнітофон HR-3300 вийшов 1976 року, конкуруючи з Betamax від Sony. Ключовою перевагою VHS стала довша тривалість запису. Стратегія безкоштовного ліцензування формату призвела до масового виробництва пристроїв іншими компаніями. До 1984 року VHS переміг у «війні форматів», а Sony змушена була перейти на його виробництво.
Інші інновації та виклики
Паралельно JVC розробляла двокасетні деки, портативні VHS-системи, культові бумбокси. У 1980-х бренд намагався конкурувати з Sony у сегменті плеєрів, але без успіху. Формат VHS-C для відеокамер (1982) та Digital-VHS (1990-ті) продовжували розвивати, проте перехід на DVD став викликом.
Занепад у цифрову еру
1990-ті принесли розробки цифрових технологій: караоке-систем, HD-відеокамер, акустики Wood Cone. Однак фінансові проблеми загострилися: скорочення штату, зменшення інвестицій у дослідження. До 2001 року JVC забезпечувала лише 7% прибутку Matsushita. Спроби виходу на ринок ПК провалилися, а у 2007 році компанія перейшла під зовнішнє управління. Після продажу Kenwood бренд став використовуватися для побутової техніки, а телевізори випускаються під ліцензіями різних виробників.
Джерело: ukr.media
