Хто найактивніше заявляє, що кредит на житло — це рабство? Звісно, юна генерація без амбіцій та чітких цілей. Виникає тривожне питання: як будувати майбутнє, якщо молодь відмовляється докладати зусиль для забезпечення комфорту? Відкидають те, що для їхніх предків було базовою необхідністю, повідомляє Ukr.Media.
Знайома розповіла, що її 26-річна донька досі мешкає з нею. Випускниця із золотою медаллю, переїхала до столиці, вступила до університету, займалася кар’єрою. Кожну відпустку та святкові дні намагалася провести у рідному домі. Потім несподівано пішла з роботи й повернулася під материнську опіку. Спочатку вважали, що це тимчасово, але минуло вже два роки.
Інша жінка описує схожу історію: її 27-річний син живе з батьками. Після школи — професійне училище, вищу освіту не завершив, намагався заробляти на випадкових підробітках, але цих грошей вистачало лише на дрібні витрати. Після конфлікту з батьком влаштувався на постійну роботу, протримався чотири місяці й звільнився. Тепер перебуває вдома. Каже, що шукає вакансії, але гідних варіантів немає. Скрізь низькі зарплати. Взагалі припинив самостійно заробляти. Батьки його годували, купували одяг, оплачували інтернет. Друзів або дівчини у нього нема.
Мати пропонувала сину відвідати психолога, припускаючи, що причина — депресія. Він відреагував сміхом, відмовився. Тоді вона заблокувала йому доступ до холодильника та вимкнула інтернет. Син спалахував, скиглив, вигнав матір із кімнати, висловивши низку образ.
Проте навіть ця суперечка нічого не виправила — все лишилося як раніше: син проводить час у кімнаті, а батьки продовжують його утримувати.
Чим небезпечний цей стан? Хто створив таке покоління?
На мою думку, це наслідки сучасного підходу до виховання: замість того, щоб залучати дитину до праці, навчати життєвих навичок, їх заспокоювали планшетами та телевізором.
Так зростають нерозвинені дорослі. За зовнішністю — чоловіки, за свідомістю — діти. Вони розбираються у мультфільмах і блогерах, але складніші виклики їм недоступні.
Дітей надмірно оберігали, бо реальність змінилася. Зникли безпечні двори під наглядом старших. Замість них — багатоповерхівки з різними людьми та небезпечні дороги. Діти змушені сидіти вдома, а батьки не можуть постійно їх розважати.
Це — перший чинник проблеми.
Другий — парадоксально, але у таких родинах немає фінансових труднощів. Є власне житло, дача, заощадження. Тобто, вони не потребують, щоб дорослий син або дочка допомагали з утриманням сім’ї.
Проте існує очікування, що дитина має бути успішною: розумною, ініціативною, незалежною. Щоб перетворилася на поважну людину, якою захоплювалися десятиліттями тому. Бездіяльність же завжди відштовхувала.
Однак ділові якості не формуються в умовах повного забезпечення. Люди, які досягають успіху, часто в дитинстві мали дефіцит — іграшок, їжі, уваги. Вони вчилися боротися за краще.
А дітям із заможних родин нічого доводити світу.
Найстрашніше, що вони втрачають інтерес до життя: перестають дбати про зовнішність, соціалізацію, розвиток.
Яке майбутнє чекає матерів 50+ з такими дітьми?
Все буде добре. Це жінки, які пройшли крізь випробування 90-х. Вони сильні, досвідчені, здатні подолати будь-які перешкоди. Ще у зрілому віці вони забезпечили себе на старість і не потребують підтримки від дітей.
Тому їхні діти й далі лежать на диванах, наче задоволені коти.
Джерело: ukr.media
