Вищий антикорупційний суд призначив заставу для Іллі Вітюка у розмірі 9 мільйонів гривень у справі про незаконне збагачення. СБУ вважає підозру помстою НАБУ.
Сьогодні Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід колишньому керівнику департаменту кібербезпеки СБУ Іллі Вітюку у вигляді застави у розмірі 9 мільйонів гривень. Його підозрюють у незаконному збагаченні та неправдивому декларуванні. Але саме судове засідання продемонструвало, що щодо цієї справи є низка питань, а також позиція обвинувачення, на які, як виявилося, прокурори САП не завжди мають відповіді. УНН розслідував ситуацію.
За даними слідства, у грудні 2023 року підозрюваний придбав квартиру в Печерському районі столиці за 21,6 мільйона гривень (що вказує на нібито занижену вартість у декларації) та зареєстрував її як члена сім'ї.
Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура висунули звинувачення проти Вітюка у вересні 2025 року, але саме розслідування тривало майже два роки до цього.
Чому зараз?
Під час судового засідання захист також поставив це питання – чому НАБУ та САП вирішили висунути звинувачення саме зараз? Їх також здивувала відсутність реального обґрунтування звинувачень. Але, звісно, вони юристи, тому можуть ставити під сумнів докази, які не на користь їхнього клієнта.
Служба безпеки України має більш детальну відповідь на це питання.
«СБУ вважає, що оголошення підозри І. Вітюку Національним антикорупційним бюро та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою є помстою з боку НАБУ та САП за те, що Служба безпеки України ефективно протидіє російському впливу на державні органи та викрила кількох співробітників Бюро у скоєнні злочинів.
«Підозру І. Вітюку було оголошено саме після гучних затримань представників Бюро, хоча відповідне кримінальне провадження було відкрито майже півтора року тому. За цей час співробітники НАБУ та САП не змогли зібрати переконливу доказову базу, яка б підтвердила незаконне збагачення та неправдиві декларації, в яких звинувачується І. Вітюк», – йдеться в офіційній заяві Служби безпеки.
Також згадали про діяльність Вітюка в Службі безпеки, яка була пов'язана з відбиттям російських атак та проведенням спеціальних операцій у кіберпросторі. Він також налагодив роботу проти ворожих диверсійних груп.
У цьому контексті виникає логічне питання – чи було посилення кримінального переслідування проти Вітюка саме зараз відповіддю на затримання Службою безпеки співробітника НАБУ Руслана Магомедрасулова за підозрою в торгівлі з Російською Федерацією? І чи не свідчить це про те, що керівництво НАБУ та САП підіграє ворогу, зокрема тому, що Вітюк – не звичайна фігура і навряд чи питання про його притягнення до відповідальності вирішувалося на рівні звичайних слідчих та прокурорів? І чи було таке рішення узгоджено з міжнародними партнерами, як це зазвичай роблять антикорупційні органи, чи це їхня власна ініціатива?
Аргументи сторін
Сьогоднішнє судове засідання розпочалося з клопотання Вітюка та його захисту про перенесення слухання. Вони заявили, що не вважають справу такою, що розслідується НАБУ, а тому ВАКС не повинен її розглядати. Адвокат апелював до того, що на момент купівлі елітної квартири його дружиною Вітюк ще не був генералом (тоді він був полковником), а отже, не підпадав під юрисдикцію Бюро.
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Віталій Кравець, однак, зазначив, що Вітюк вже подав змінену декларацію у званні бригадного генерала. Зрештою, суддя Верховного Суду відмовив у задоволенні цього клопотання.
Далі виступив прокурор. Він зачитав листування між дружиною Вітюка, Юлією, та ріелтором щодо квартири, яку Вітюк нібито придбав за 21,4 мільйона гривень. Однак у своїй промові захист зазначив, що обвинувачення не врахувало той факт, що сама ріелтор у своєму листуванні вказувала, що ринкова ціна за квадратний метр такого житла на той час становила близько 2000 доларів, а не 3000 доларів чи навіть більше, як стверджує обвинувачення.
Адвокат також звернув увагу на те, що в листуванні дружини Вітюка з ріелтором сам Вітюк згадується лише один раз – мовляв, їм потрібно порадитися щодо квартири.
«Ваша честь, досі я щиро вважав, що якщо чоловік і дружина, або дружина з чоловіком, радяться щодо квартири, щось обговорюють, то це не є кримінальним діянням. Більше жодної згадки про Іллю Анатолійовича (…) Ріелтор у листуванні зазначає, що ринок на той час був близько 2 тисяч доларів за квадратний метр, а не три тощо, як вважає обвинувачення», – зазначив адвокат.
Фото hromadske / Євген Шульгат
Прокурор у своїй промові нівелював висновок НАЗК, яке при моніторингу способу життя родини Вітюк не виявило жодних порушень. Обвинувачення пояснює такі позитивні висновки впливом Вітюка, аналогічне пояснення дається висновку КНДІС, яке, на думку прокурора, також занизило вартість квартири під впливом Вітюка. Такий вплив самого обвинуваченого був дуже дивним.
Мене зворушує мій вплив – усе, що не на користь обвинувачення – весь мій вплив. І всі експертні установи знаходяться під моїм впливом, і НАЗК знаходиться під моїм впливом, всі свідки знаходяться під моїм впливом… Я переконаний, що завдяки змінам, які пережила наша країна і за які ми боролися, особливо в останні десять років, сьогодні це вже неможливо.
– сказав Вітюк.
Примітно, що експертизу KNDISE, про яку йде мова, було замовлено слідством, і, як виявилося, захист зміг запросити її лише через суд. Чи було це тому, що це було не на користь обвинувачення?
Загалом у справі п'ять експертних висновків: чотири з яких на користь Вітюка (один, як уже зазначалося, замовило обвинувачення) та один проти нього.
Особливої уваги потребує остання експертиза. Під час зустрічі адвокат Вітюка Олександр Оленський досить детально її проаналізував. Він вказав, що це єдина експертиза, якою керується обвинувачення, і фактично є єдиним обґрунтуванням висунутих звинувачень. В рамках цієї експертизи було оцінено ринкову вартість придбаної квартири. У ній приватний судовий експерт дійшов висновку, що квартира коштує понад 18 мільйонів гривень (нагадаємо, сама обвинувачення наполягає на ще більшій сумі). Водночас, цей висновок не відповідає методиці оцінки майна, зокрема, вартість квартири порівнювалася із заявленою вартістю аналогічних квартир в оголошеннях, а не з ціною, за якою такі квартири фактично продавалися. Крім того, експерт порівнює квартири різної площі та з різною кількістю кімнат, а відповідно, і різними цінами за квадратний метр. Експерт також включає до переліку порівнюваних квартир ту, яка є об'єктом його оцінки, та заявлену ціну на неї в оголошенні – що також суперечить методиці. Захист надав суду висновок незалежних судово-медичних експертів, які оцінили експертизу, надану обвинуваченням (вони розглядали її «наосліп», не знаючи, в якій справі та які особи фігурують). Цей огляд експертизи також вказує на помилки в оцінці та ставить під сумнів її обґрунтованість. Крім того, захист також отримав експертні висновки державних судово-медичних експертів, які підтверджують, що реальна ринкова вартість квартири становить плюс-мінус 12 млн. гривень. Нагадаємо, що у своїй декларації Вітюк вказав, що квартира була придбана за 12,8 млн. гривень.
І тут ви можете обуритися – зрештою, сума в 12,8 млн гривень також чимала. Так. А звідки взялися гроші? І обвинувачення, і захист вказують, що гроші заробила дружина Вітюка. Але трактують це по-різному. Якщо перші вважають, що вона проводила фіктивну господарську діяльність, то другі надають докази того, що Юлія Вітюк дійсно надавала консалтингові послуги, мала угоди з клієнтами та штат співробітників. Крім того, захист надав суду два незалежні висновки економічної експертизи, в яких, зокрема, розглядалося питання фіктивної фінансово-господарської діяльності та підтверджувалося, що діяльність здійснювалася. Також у рамках одного з цих експертних висновків було спростовано аргумент обвинувачення про те, що кошти, якимось чином пов'язані з Укрзалізницею, нібито надходили на рахунок фізичної особи-підприємця дружини Вітюка.
Обвинувачення також заявило, що Юлія Вітюк надавала юридичні та консалтингові послуги, не маючи відповідної юридичної освіти.
У відповідь захист, адвокат Олександр Оленський, заявив, що «вища освіта не потрібна для реєстрації фізичної особи-підприємця».
Давайте проаналізуємо всіх фізичних осіб-підприємців в Україні. Чи потрібна вища освіта для реєстрації фізичної особи-підприємця? Очевидно, що ні. Вона надавала консалтингові послуги, мала штатного юриста та залучала юристів, які надавали послуги.
— сказав Оленський.
Захист також заявив, що обвинувачення не надало доказів на підтвердження фіктивності фінансово-господарської діяльності Вітюка, а більшість опитаних свідків чітко підтвердили, що їм надавались послуги.
«Обвинувачення вважає, що деякі контракти або якась фінансово-господарська діяльність мають ознаки фіктивності. Але в клопотанні про застосування запобіжного заходу та в частині підозри повна відсутність конкретики: не встановлено точний час, не встановлено точне місце.
А припущення та версії, висунуті обвинуваченням щодо факту знайомства, змови, умислу та знання пані Вітюк про вчинення будь-яких кримінальних правопорушень чи обставин, взагалі нічим не підтверджуються.
Фото: Радіо Свобода
«Тобто, якщо, вірити словам прокурора, якщо у нас немає під чимось підстав, то це ставить під сумнів існування події, фактів чи документів взагалі. А потім ми ставимо під сумнів існування обґрунтованої підозри», – вважає адвокат.
Ще один пункт обвинувачення, який захист відхилив, полягав у тому, що Вітюк нібито відвідував Таїланд під час повномасштабної війни. Більше того, вони наголосили, що Вітюк, маючи можливість виїхати за кордон, не зробив цього, навіть знаючи, що проти нього ведеться розслідування, оскільки усвідомлював наслідки таких дій, враховуючи свою посаду на той час.
Зрештою, вислухавши аргументи сторін, суд частково задовольнив клопотання прокурорів, замість застави у розмірі 42 мільйонів гривень (що, до речі, не було пояснено стороною обвинувачення) встановив заставу у розмірі 9 мільйонів гривень та поклав на Вітюка низку зобов'язань.
Зокрема, підозрюваний зобов'язаний: з'явитися за викликом до детектива, прокурора та суду; повідомити про будь-яку зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без дозволу; утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у справі; та здати свій паспорт.
Зобов'язання дійсні до 4 листопада 2025 року.
Неприхована атака
«НАБУ продовжує атакувати людей та структури, які воюють з ворогом. Цього тижня вони відзначилися відверто ворожою атакою. Передали підозру одному з головних «кіберспеціалістів» країни, бригадному генералу СБУ Іллі Вітюку, який організував масовані кібератаки на російські мережі та за яким полюють російські спецслужби. Підозра Вітюка, за всіма ознаками, виглядає як своєрідна «відплата» НАБУ СБУ за те, що Служба затримала детектива Бюро Магамедрасулова та ще одного співробітника НАБУ Віктора Гусарова, якого викрили у передачі секретної інформації Російській Федерації», – написав днями політичний експерт Тарас Загородний.
Він наголосив, що замість того, щоб допомогти Службі у захисті державних інтересів, директор НАБУ Кривонос вирішив залучити Бюро до помсти СБУ.
Експерт упевнений, що ще гіршим варіантом буде, якщо підозра НАБУ щодо Вітюка буде елементом торгу. Мовляв, «Вам начхати на Магамедрасулова та Гусарова, а ми ваш «кібер» не чіпаємо», – розвинув він свою думку.
«Якщо це виявиться правдою, то такі дії керівництва НАБУ суттєво вплинуть на суверенітет держави. Якщо буде з'ясовано та доведено, що НАБУ переслідувало власні мотиви та інтереси російських спецслужб, «наздоганяючи» бригадного генерала СБУ, то ті, хто віддав наказ підозрювати Вітюка, можуть стежити за своїми підлеглими. Тільки цього разу за статтею 111 Кримінального кодексу України – «державна зрада», – зазначив Загородній.
Загалом, на його думку, такі дії є ще одним підтвердженням того, що НАБУ та САП перетворилися на справжнє відділення ФСБ в Україні.
«Бюро працює проти інтересів держави та суспільства, під виглядом «боротьби з корупцією», якої насправді не існує», – вважає експерт.
Якими б не були висновки, ситуація виглядає погано. Чи то підігравання ворогу, чи то помста іншій державній структурі, все це не сприяє захисту державних інтересів. А сценарій з можливою помстою також посилає невтішні сигнали нашим партнерам: ми не можемо не використовувати державні структури в приватних цілях, навіть коли йдеться про ті органи, які повинні служити запобіжником від цього.
