Головним здобутком Олі Бородкіної досі лишаються десятки мільйонів переглядів її перформансу на Х-Факторі.
Виконавиця Оля Бородкіна, котра була конкурсанткою одного із сезонів українського “Х-Фактору”, з початком війни евакуювалася з маленьким сином до Польщі, де й досі пробує реалізуватися як співачка. Артистка розповіла, як вона потрапила на ТВ-шоу, а також поділилася міркуваннями щодо того, як її зарахували до агентів ФСБ та чому вона не планує повертатися в Україну. Про це вона повідомила у розмові з “Українськими новинами”.
Слово праворуч, слово ліворуч і розстріл
З дівчини, що перебувала у депресії, Оля трансформувалася у гостросоціальну співачку.
Незважаючи на те, що певні композиції Олі Бородкіної отримали сотні тисяч прослуховувань на YouTube, вагомим її звершенням залишається участь у “Х-Факторі”, де вона, хоч і не перемогла, проте вражаюче виступила, і її виконання мають численні мільйони переглядів. Виявляється, що на шоу вона опинилась непередбачувано.
“Взагалі, мене на Х-Фактор мама записала. Я навіть не знала, що я туди потраплю. Це стало для мене несподіванкою. Тому що я, загалом, така дуже сімейна людина. До 23 років була дитиною, мешкала з мамою. Я тоді влаштувалася на роботу в ІТ і мамі я безперервно жалілася: “Ну все, моє життя закінчено, я помру айтішницею, час на відпочинок, і так буде постійно, щоб 50 років відпрацювати, все”. Мама це все чула і вирішила мені організувати поштовх”, – ділиться Оля.
У Польщі Бородкіна записала повноцінний альбом, і деякі треки не тільки здобули певну популярність, а й викликали велику кількість хейту. Причина в тому, що зараз творчість виконавиці – це гостросоціальні пісні, які припадуть до душі не кожному. А найменування альбому “Красти” говорить саме за себе. Тому окремі особи пишуть їй, що такими піснями вона роз’єднує соціум.
“Чомусь так вийшло, що всередині з’явилося багато суперечностей. І все якось так помінялось. Навіть нині так боязко щось вимовити. Зараз такі часи у нас… специфічні. Слово праворуч, слово ліворуч і розстріл. І не тільки від наших недругів, а від нас самих. Тому зараз у напрузі постійно.
Але є й коментарі, що я цими піснями роз’єдную соціум. Знаєте, є приказка про те, що пес дивиться на палицю, а не на того, хто її кидає. У нас також є люди, що розмірковують, начебто соціум роз’єднує не той, хто краде, а той, хто про це заявляє. Такий собі дисонанс.
Пишуть, що я не маю права голосу і співати такі треки, які критикують нашу систему, через те, що я в Польщі. Згодом, що мені заплатили ФСБ. Що я на Росію працюю, що я популіст. Ну, чимало подібного. Здебільшого, це просто кривди”, – констатує виконавиця.
Наші люди вигризають місце під сонцем
Заради дитини Оля не хоче повертатися до України.
Українці, котрі зараз мешкають у Польщі, по-різному відгукуються про існування у цій державі, але більшість із них сходиться на тому, що в Україну вони, імовірніше за все, вже не повернуться. Наприклад, Оля вже адаптувалася, і ця держава дала їй те, чого вона бажала, та сигнали тривоги в іншій країні не лунають.
“Коли емігруєш до іншої держави, спочатку кілька років тобі дуже непросто, хочеться додому поїхати. А нещодавно у мене настав такий переломний момент: я тут вже призвичаїлася. Не те, що я менше люблю Україну, або не тужу, просто звикла. У мене тут вже більше товаришів, більше знайомих матусь з дітьми. У мене тут своя справа започатковується.
Якось життя тут пішло. І так незвично. Мені хочеться бачити майбутнє дитини там, де буде мир, де я зможу бути впевнена, що не прилетить нічого в оселю. І так дивно, що в Польщі почали реалізовуватися якісь мої прагнення. Чому в іншій державі мої мрії почали здійснюватися? Я це ніяк не осягну. Може, через конкуренцію? У нас все ж таки люди, вони вміють відстоювати своє, вони виборюють собі місце під сонцем: хто краще, будуть працювати у вихідні, до пізньої ночі”, – каже Оля.
