Чітко пам’ятаю і з ніжністю згадую минулі часи, але без туги. Навіть більше, з плином років усвідомлюю, що чимало стереотипів із минувшини перекручують наш світогляд та отруюють існування.
Ось які стереотипи видаються мені руйнівними у фінансовому плані:
Про всяк випадок
Це безпосередня спадщина радянського минулого, коли все було обмеженим, коли чоботи, парфумерію чи килими не купували, а "діставали". Звідси й схильність нічого не утилізувати.
Стереотип зберігати непотрібні, поламані, невикористовувані предмети, промовляючи "а раптом знадобиться", може заповнити простір навіть великої квартири. Найбільше страждають від такого колекціонування балкони — мабуть, ви також бачили такі, що нагадують склад покинутих речей. Застарілі санчата, пошкоджені табурети, несправні праски та пилососи…
Припускається, що до захаращеного будинку добробут не завітає. Можна вірити у стародавню філософію фен-шуй, а можна просто погодитись із психологами: безлад у домі провокує безлад у думках, перешкоджаючи концентруватися на дійсно значущих цілях. А ось до вільного простору, де багато світла та повітря, нові перспективи приходять більш охоче.
Придбання про запас
У мене є сестра, на 11 років старша за мене. Коли їй було 25, мені, відповідно, 14. Вона тоді випадково "роздобула" білу чи то угорську, чи то чеську дублянку. Невелику, якраз на мене. Мені ця дублянка дуже подобалась, але сестра вирішила приберегти її своїй дочці, якій тоді був лише рік. Заздалегідь. На виріст.
Чи варто говорити, що коли донька виросла, вона виявилась і більшою за мене, і дублянка вже давно вийшла з моди? Так її ніхто й не одягав.
Цей випадок для мене дуже показовий. Важливо відрізняти розумну бережливість та безглузде накопичення. Купити за знижкою декілька пачок прального порошку чи макаронних виробів — це фінансова обізнаність. А ось купувати одяг чи технічні пристрої "на перспективу" — це консервувати кошти в речах, які втратять актуальність. Ліпше відкладіть ці кошти, і коли річ дійсно знадобиться, ви придбаєте сучасну, потрібну модель.
До кращих часів
Ще одна звичка, коріння якої — в добі дефіциту. Я пригадую «Тихий Дон», де козачки зберігали у скринях найкращі вбрання для особливих випадків, яких за все життя траплялося вкрай мало. А в моєму дитинстві був особливий сервіз "для відвідувачів", були "парадні черевики", і страви, які готували тільки на Новий рік.
Дефіциту давно немає, але звичка відкладати найкраще "на потім" досі властива багатьом. Це сприймається як економія, але по суті це небезпечний синдром відкладеного життя. Не чекайте особливої нагоди, щоб налити чай у красиву чашку чи одягнути улюблену сукню. Найкращий час, щоб жити й насолоджуватися тим, що маєш — це сьогодні.
А що скажуть люди?
Згадуються часи партійних та профспілкових зібрань, де "пропісочували" всіх, хто відхилявся від загальної лінії. Де думка соціуму була вагомішою за особисту.
Звісно, зважати на оточення необхідно. Наприклад, не галасувати після 23:00 — це повага до сусідів. Але зовсім інша справа — відмовляти собі у чомусь через острах засудження. Не починати власну справу, бо "скажуть, що перекупник". Не змінювати роботу на більш вигідну, бо "не престижно". Боятися одягнути яскраві речі, бо "не за віком".
Постійна увага на думку інших гальмує розвиток, зокрема й фінансовий. Усі успішні підприємці чи креативні люди колись йшли всупереч загальноприйнятому та не боялися критики. Якби страх "що подумають" їх зупинив, їхнє життя було б зовсім іншим.
Тримати гроші під матрацом
Недовіра до банківської системи, підірвана радянськими грошовими реформами, змушувала людей зберігати накопичення вдома: під матрацом, у гардеробі, у банках з-під сипучих.
З погляду фінансової обізнаності — це одна з найбільших помилок. Кошти, які просто лежать, постійно знецінюються через інфляцію. Сьогодні за 1000 гривень ви можете придбати значно менше, ніж рік тому. Кошти повинні працювати: зберігатися хоча б на депозитному рахунку в банку, щоб покрити інфляцію, або їх слід розумно інвестувати. Зберігання готівки вдома — це не надійність, а гарантована втрата її цінності з часом.
Пакет із пакетами
Сумнозвісний пакет із пакетами став справжнім феноменом. Корені цієї звички зрозумілі: поліетиленові пакети в СРСР були дефіцитними, їх навіть прали та висушували.
Повторне застосування — це вияв економії, і в цьому немає нічого поганого. Тут проблема не в самому "пакеті з пакетами", а в тому, що цей стереотип бере початок від мислення обмеженості. Сьогодні шкідливою є інша крайність — необдумане вживання одноразових пакетів. Замість того, щоб їх накопичувати, значно розумніше та вигідніше перейти на екоторбу чи шопер. Це не лише піклування про довкілля, а й усвідомлене споживання та збереження декількох сотень гривень на рік. Отже, осучаснюємо стару звичку: не збираємо пластик, а свідомо відмовляємося від нього.
Джерело: ukr.media
