Родина Рокфеллерів залишила відбиток в історії, ставши символом колосального достатку. Лише почувши це ім’я, у людей миттєво виникають асоціації з грішми, впливом і тріумфом. Це все завдяки творцю однієї з наймогутніших імперій минулого сторіччя і першому офіційно визнаному доларовому мільярдеру в історії — Джону Девісону Рокфеллеру.
До нього саме поняття «мільярдер» практично не існувало. Рокфеллер офіційно здолав цей рубіж у 1916 році. Він не отримав імперію у спадок, а створив її, накопичивши величезні багатства. Якщо перевести його капітал на вершині могутності, він дорівнював приблизно 2% від загального ВВП Сполучених Штатів. У сучасних грошах це відповідає 300-400 мільярдам доларів, що перевищує статки будь-якого з нинішніх лідерів рейтингу Forbes. Біографія цього підприємця й досі надихає та дивує бізнесменів по всьому світі.
Стартові кошти
Майбутній багатій з’явився на світ у липні 1839 року в містечку Річфорд, що в штаті Нью-Йорк. Він зростав у родині, яку складно назвати типовою. Його мати, глибоко релігійна баптистка, була прикладом дисципліни та ощадливості. А ось батько, Вільям «Диявол Білл» Рокфеллер, був абсолютно іншим — шахраєм, торговцем «диво-еліксирами» та лихварем, який часто пропадав на місяці, кидаючи сім’ю напризволяще.
Саме батько, незважаючи на свою славу, дав Джону перші, хоч і суворі, уроки підприємництва. «Диявол Білл» відверто говорив: «Я торгуюся зі своїми хлопцями і оббираю їх до нитки. Я хочу зробити їх загартованими». Джон швидко зрозумів, як вигідно купувати та продавати, і вже у семирічному віці отримав перші кошти, вирощуючи індиків на продаж і допомагаючи сусідам копати картоплю.
Кожен гріш він вписував у свою невеличку бухгалтерську книгу, яку назвав «Леджер А». Цьому його навчила мати, яка була змушена вміло заощаджувати через пригоди чоловіка. Вона ж прищепила синові принцип, якого той дотримувався все життя: «Працюй старанно та заощаджуй». Завдяки цій самодисципліні до тринадцяти років Джон зібрав пристойну суму. Тоді ж він уклав свою першу фінансову операцію: позичив знайомому селянину п’ятдесят доларів під 7,5% річних. Коли через рік він отримав гроші з відсотками, його вразила думка: «Гроші можуть працювати замість мене, а не я замість них».
Пошук покликання
Після школи юнак не хотів здобувати класичну університетську освіту. Він був практиком і бажав якомога швидше почати заробляти, щоб допомагати матері. Замість тривалого навчання він вступив до Комерційного коледжу Фолсома на тримісячні курси з бухгалтерії та основ комерції. Він успішно завершив інтенсивний курс, отримавши саме ті знання, які вважав необхідними.
Після курсів почалися стомлюючі пошуки роботи. Минуло шість тижнів, перш ніж Джона взяли помічником бухгалтера в невеличку фірму Hewitt & Tuttle, що займалася нерухомістю та перевезеннями. Завдяки непохитній дисципліні та старанності, він швидко проявив себе та піднявся до посади керуючого. Але коли його попередник звільнився, бос запропонував молодому Рокфеллеру мізерну зарплату, втричі меншу.
Джон, скривджений такою несправедливістю, відмовився працювати за копійки і покинув Hewitt & Tuttle. Це була його перша і остання наймана посада. З того часу він вирішив працювати лише на себе.
Зародження імперії
Звільнившись, Рокфеллер майже миттєво знайшов партнера — англійця Морріса Кларка. Об’єднавши капітали (Джон вклав свої накопичені $800 і взяв ще $1000 у борг у батька), вони заснували компанію з реалізації сільськогосподарської продукції. З початком Громадянської війни в США попит на харчі для армії різко підскочив, і їхній бізнес пішов вгору.
Торгівля приносила хороший дохід, але амбіції Рокфеллера вимагали більшого. У ті роки нафтова лихоманка охопила країну, а гасові лампи стали головним джерелом освітлення. Джон розгледів у цьому перспективу. Доленосним стало знайомство з хіміком Самуелем Ендрюсом, який знав, як ефективно переробляти сиру нафту на чистий гас. Рокфеллер зрозумів: справжні гроші не у видобутку нафти, а в її переробці та перевезенні.
У 1870 році він створив нафтову компанію Standard Oil. Його геніальність полягала не лише у виробництві, але й у безжальній оптимізації витрат. Рокфеллер домовлявся із залізницями про значні знижки в обмін на гарантовані величезні обсяги перевезень. Отримавши найнижчу вартість на транспортування, він міг продавати гас дешевше за всіх. Конкуренти, які сплачували за перевезення повну ціну, не витримували напруги і були змушені або збанкрутувати, або продати свої заводи Рокфеллеру за безцінь.
Перший мільярдер в історії
Використовуючи цю тактику, Рокфеллер поглинув десятки конкурентів. До 1880 року його Standard Oil контролювала близько 95% всього нафтового сектору в Америці, ставши найбільшою та найвпливовішою корпорацією у світі.
Його монополія викликала невдоволення суспільства, і в 1890 році уряд прийняв Антимонопольний закон Шермана. Однак реальний удар по імперії було завдано значно пізніше. Лише у 1911 році Верховний суд США ухвалив рішення примусово розділити Standard Oil на 34 незалежні компанії. Уряд вважав, що це знищить монополію Рокфеллера. Проте сталося дивовижне: оскільки Джон зберіг контрольні пакети акцій у кожній з цих нових фірм (серед яких були майбутні гіганти Exxon, Mobil та Chevron), сукупна вартість його активів після поділу зросла вдвічі. Цей «програш» у суді зробив його ще заможнішим.
Саме тоді його особистий капітал почав різко збільшуватися, зробивши його першим доларовим мільярдером.
Водночас він не став марнотратником. Він купував нерухомість, мав особистий майданчик для гольфу, але ніколи не виставляв багатство напоказ. Дотримуючись настанов матері та своїх релігійних переконань, він з перших заробітків віддавав 10% доходу на благодійність. З роками ці суми перетворилися на колосальні. Рокфеллер фактично створив систему сучасної стратегічної філантропії, заснувавши Чиказький університет та Інститут медичних досліджень. За життя він пожертвував понад 540 мільйонів доларів.
Джон Рокфеллер досяг всього, про що мріяв. Він прожив довге життя і помер у віці дев’яноста семи років, залишивши не лише величезний статок, а й спадок, який назавжди змінив світ підприємництва та доброчинності.
Джерело: ukr.media
