пл. Івана Франка, 3
Національний академічний драматичний театр імені І. Франка
28 січня 2026, 18:00
20 лютого 2026, 18:00
(044) 279-59-91, 279-59-21
200 – 2000 грн. 
Найкраща театральна постановка року за оцінкою Театрального інфобуму 2025
Режисер-постановник – Євген Лавренчук
Помічник режисера – Олександр Русаловський
Диригент-постановник – Теодор Кухар
Хормейстер, диригент – Костянтин Льончик
Асистент диригента – Андрій Рахманін
Сценограф – Юхим Руах
Художниця з костюмів – Миру Матчина
Драматург – Антон Литвинов
Музичний консультант – Євгенія Ігнатенко.
Артисти:
– Liatoshynsky Capella: Orchestra & Choir
– Актори та акторки Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка:
Ірина Дорошенко, Лариса Красовська, Роман Воронін, Ярослав Бондаренко, Роман Божко, Катерина Гданська, Валентина Іваницька, Владислава Кисіль, Єлизавета Литвин, Дмитро Лук'яненко, Кароліна Мруга, Дар'я Степанюк, Анастасія Яковенко.
Керівник оркестру 28.01.2026 – Костянтин Льончик
Керівник оркестру 20.02.2026 – Теодор Кухар
Солісти:
– Іванна Пліш/сопрано
– Оксана Гордік/меццо-сопрано
– Олександр Пилипчук/тенор
– Тарас Бережанський/бас
УВАГА! Віковий ценз 16+
Прем’єра «Реквієму» Вольфганга Амадея Моцарта у втіленні Євгена Лавренчука є сумісним проєктом Національного будинку музики та Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Уперше в Україні цей твір лунає у редакції американського музикознавця і композитора Роберта Левіна, який відновлює первісну логіку та драматургію задуму Моцарта.
На сцені Театру Франка «Реквієм» з’являється як візуальна оповідь, що взаємодіє з музикою, де звук, порив, голоси, світло та простір стають рівноцінними елементами цілісного образу. Митець Євген Лавренчук разом із Liatoshynskyi Capella: Orchestra and Choir та диригентом Теодором Кухарем переосмислюють Моцарта як сказання про звичайну, пересічну людину, занурену в певний час та місце.
Цей «Реквієм» – не про смерть, а про буття, яке продовжує звучати після фінальної ноти. Музика стає формою образів, а не тільки звуком. Оркестр і хор виступають не тільки артистами, а й дійовими особами, які розкривають змісти, зіткнення та особисті роздуми твору.
Публіка не просто дивиться, а занурюється у простір музики, відчуваючи її як перформативне дійство, де стає свідком і співучасником події.
Постановка відповідає сучасній європейській тенденції “постораторіальних” інтерпретацій, у котрих духовна форма меси виходить за межі звичаю, трансформуючись на акт креативності, гуманності та спомину.
Виконується латиною з українськими текстовими коментарями.