Хто повинен визначати культуру вшанування пам’яті? Яким чином театр стає засобом меморіалізації? Чому українські послання не знаходять відгук у іноземної аудиторії? Що робити, коли місцева адміністрація перешкоджає ініціативам суспільства? Як позбавитися радянських кліше у вшануванні подвигів?
Про те, як в Україні зараз формуються практики комеморації, говорили під час онлайн-зустрічі Архіву Війни кураторка платформи культури пам’яті "Минуле / Майбутнє / Мистецтво" Оксана Довгополова, учасниця Коаліції діячів культури Уляна Мороз та очільниця сектора з питань меморіалізації управління культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Софія Мартинюк. Розмову направляв журналіст та інтерв’юер Архіву Війни Євген Павлюковський.
Валерія Вдовіченко для Суспільне Культура підготувала головні тези обговорення.
Євген Павлюковський
Питання меморіалізації — це питання для небайдужих людей, котрі прагнуть, щоб національна пам'ять функціонувала належним чином, а не за тими радянськими взірцями, які вона мала до 2014 року або іноді до 2022 року.
Безпрецедентна кількість жертв російської агресії спонукає знаходити нові підходи до розуміння та збереження досвіду переживання війни. І найважливіше те, що ми повинні зафіксувати ці свідчення для того, щоб якомога ефективніше доносити світу про ті злочини, які Росія здійснює в Україні. Це дозволить покарати агресора й досягти міжнародного засудження Росії за моделлю нацистської Німеччини. Отже, меморіалізація — це один із кроків, які Україні необхідно буде зробити для свого подальшого цивілізаційного розвитку. Як і чому ви почали займатися питанням меморіалізації?
Оксана Довгополова
Тривалий час я працювала в академічному середовищі та займалася філософією й історією. Однак події 2014 року все змінили: мені стало ніяково, що я спостерігала за маніпуляціями минулим і жодним чином на них не реагувала. Тоді мені здавалося, що це не дуже важливо, оскільки кмітливі люди й так все зрозуміють, а іншим пояснювати даремно. Але коли я побачила, як історичну термінологію застосовують для виправдання справжніх вбивств, то вийшла в публічний простір.
Ми з командою платформи "Минуле / Майбутнє / Мистецтво" вже більше шести років систематично працюємо над питанням меморіалізації. Засновуючи нашу організацію, ми опиралися на європейський досвід, який показує: вирішення найскладніших "вузлів пам’яті" найчастіше відбувається саме у сфері мистецтва. Тому ми обрали творчий інструментарій як головний. З 2022 року наша діяльність зосереджена виключно на темі російсько-української війни. "Минуле / Майбутнє / Мистецтво" втілює не лише художні та виставкові проєкти, а й безпосередньо працює з процесами комеморації.