Opera Aperta довершує екологічну трилогію, створюючи "Mōdraniht. Songs of Winter War" після "Chornobyldorf" та "GAIA-24. Opera del Mondo"; Давид Петросян ставить під питання пишномовні уявлення про героїзм у постановці "Троянство", а Марися Нікітюк планує повноцінну версію "Свята мерців" після перемоги з ескізом на фестивалі імені Філіпа Арно.
Суспільне Культура поцікавилось в українських театрів, які прем’єри вони презентують навесні. Значна частина прем’єр приурочена до 27 березня — Міжнародного дня театру.
Підкреслимо, що цей текст не має на меті бути всеохопним. Також, будь ласка, враховуйте, читаючи, що театри на прифронтових територіях мають менш безпечні обставини для роботи, ніж театри, розташовані в глибині країни.
Київ
Opera Aperta
Нову постановку "Mōdraniht. Songs of Winter War" характеризують як ризоматичне театральне есе в жанрі opera practica [глядачі разом із командою вивчатимуть асоціативне поле ідей та складатимуть не лінійний переказ, а такий, що, мов грибниця, розростається в різні напрямки, — Ред.].
Mōdraniht, що настає в Європі надвечір 21 грудня, — це найдовша ніч, "ніч матерів" у північній міфології: жителі гірських селищ виконують ритуальний танець, проганяючи недобрі сили від домівок, щоб зустріти Сонце, яке відроджується щороку.
Це фінальна ланка екологічної трилогії разом із "Chornobyldorf" (2020) та "GAIA-24. Opera del Mondo" (2023–2024). Ці витвори поєднані темами екологічних лих останніх десятиліть, викликаних тоталітарними режимами СРСР (Чорнобиль і Аральське море) та РФ (підрив Каховської дамби). За задум, драматургію та простір відповідає Ілля Разумейко, а за музику та перформанс — Роман Григорів.
Це також результат циклу експедицій, що охопили українські Карпати та Середню Азію; трагедію Аральського моря в Узбекистані та явище La Vijanera — зимовий карнавал у горах півночі Іспанії. Після київської прем'єри в МЦКМ виставу представлять у Роттердамі та Відні.
З опери “Mōdraniht. Songs of Winter War”. На світлині артистка Кароліна Музиченко. Іванна-Катерина Яковина
Прем’єра відбудеться 10 травня в межах першого КЇ Fest, що триватиме з 7 до 10 травня. Спостерігати за детальною програмою можливо за посиланням.
Фестиваль 7 травня відкриватиме "Робота з тінню" Тамари Трунової, адаптована під велику сцену (зазвичай виставу показують на малій сцені Театру на лівому березі, і туди важко отримати квитки).
Театр Франка
Наприкінці березня тут представлять виставу Давида Петросяна "Троянство" (раніше вона мала робочу назву "Енеїда").
Текст для постановки створив сучасний драматург Максим Курочкін, до неї залучать ветеранів російсько-української війни. Вистава ставитиме під питання пафосні уявлення про героїзм і показуватиме: коли поруч реальна війна, нам не вистачає мови, аби зрозуміти життя між війною та миром.
На камерній сцені задумують виставу "Там, де заходить сонце", створену за мотивами книжки Олени Пшеничної.
Олена Пшенична, “Там, де заходить сонце”. “Лабораторія”
Роман оповідає про пенсіонерку Віру, котра на початку повномасштабної війни починає жити в спеціалізованому закладі для людей похилого віку. Нині авторка книжки працює над переробкою твору разом із режисером вистави Тарасом Жирком. Прем'єру планують на квітень.
На початку травня збираються показати "Короля Ліра" в постановці Анатолія Хостікоєва. Це буде розповідь про "владу та відповідальність, любов і зраду, сліпоту і прозріння".
Театр Лесі Українки
Дмитро Богомазов ставитиме виставу "Будівничий Сольнес" за Генріком Ібсеном. За сценографію відповідає Петро Богомазов. Прем'єру запланували на 20 та 21 березня.
У центрі фабули — успішний архітектор, який турбується, що молоде покоління здатне його перевершити. Він починає осмислювати минуле, коли до його майстерні приходить молода жінка Гільда Ванґель. Герої стикаються з правдою та балансують на вістрі реальності до фатального запаморочення, як описують у театрі.
З репетицій вистави “Будівничий Сольнес” за Генріком Ібсеном в Театрі Лесі Українки. Надано Суспільне Культура/Світлана Деркач
Також на 27 і 28 березня на камерній сцені запланували "Вікторину" Максима Нікітіна. Телевізійне шоу стає судовим розслідуванням, а глядачі — присяжними. Твір Джеймса Ґрема відсилає до Великої Британії 2000-х, піку популярності шоу "Хто хоче стати мільйонером?", де можливо виграти мільйон фунтів стерлінгів.
У квітні покажуть прем'єру вистави Дмитра Захоженка "Санаторійна зона". Над текстом за Миколою Хвильовим працює Ніна Захоженко.
Мала опера
Український театр робить першу масштабну співпрацю з американським театральним об’єднанням Transversal Theater Company (TTC): над п'єсою працював американський драматург Браян Рейнольдс, а над виставою "Залізниця" — Мірес Пенюшкевич. Її покажуть 21 та 29 березня.
З репетицій постановки “Залізниця” в Малій опері. Надано Суспільне Культура
Постановку називають психологічною драмою про дві паралельні реальності, які зіткнуться на одній станції. Вона розповість історію німецької та єврейської родин, котрі проходять випробування людяністю, поки світ втрачає розум.
"Це вистава про те, як ідеологія непомітно проникає у повсякденне життя та змінює людей швидше, ніж вони встигають це усвідомити. Про особисту відповідальність: навіть у жорсткій системі людина все одно робить власний вибір — говорити чи мовчати", — зазначає режисер Мірес Пенюшкевич.
Театр на Подолі
Пекар Роберт Новак зустрічає своє кохання через десятки років — у той період життя, коли здається, що життя вже відкинуло на узбіччя, і вже ні на що не здатен.
"Ми стаємо одноразовими людьми, наче одноразовий посуд. Цей світ схиблений на одноразових речах, і одноразові люди його точно погублять", — розмірковує герой.
Це сюжет тексту "Колишні" Володимира Голосняка, який ставитиме режисер Володимир Кудлінський. Прем'єра — 18 та 19 квітня.
З репетицій вистави за твором “Колишні” Володимира Голосняка а Театрі на Подолі. Режисер Володимир Кудлінський. Надано для Суспільне Культура
Також 6, 7 та 8 березня — перші покази вистави Річарда Нельсона "Більше краси, ніж туги", яку ми анонсували ще у зимовій добірці прем'єр. Це вже третя робота бродвейського режисера в Театрі на Подолі ("Тускульські бесіди", "Як стихне шуру-буря зла").
Розмова за сімейним столом розкриє Лесю Українку не як постать із банкнот, а як доньку, сестру та жінку, стверджують у театрі. Текст заснований на історичних фактах: його основою стали особисті листи Лесі Українки до сім’ї та від сім’ї.
Також у виставі лунає український фольклор, зібраний, зокрема, Лесею та її чоловіком Климентом Квіткою. Назва постановки — цитата з п'єси "Камінний господар" (до речі, виставу за цим текстом також можливо подивитися в Театрі на Подолі).
З вистави Річарда Нельсона “Більше краси, ніж туги”. Надано для Суспільне Культура/Софія Вдовцова
Театр "Золоті ворота"
"Тайна вечеря без Ісуса" — це вербатим-вистава режисера Івана Шарана, яку створили на основі школи Віталія Ажнова та адаптують під театр "Золоті ворота" (31 березня та 1 квітня).
Як можливо здогадатися з назви, у постановці учасники вечері залишаються за столом без головної фігури, щоб "показати правду про мене, тебе і людей навколо нас, яких ми можемо помічати, ігнорувати, засуджувати, любити або ненавидіти". Це 10 голосів — суперечливих, немічних і сильних водночас, які звучать без моралі та осуду, як описують автори вистави.
Для створення постановки впродовж трьох місяців збирали історії людей та брали в них інтерв'ю, тож усі персонажі мають реальні прототипи — актори навіть відтворюватимуть їхню ма