Смачні суботи: добровольці у Києві піклуються про травмованих оборонців 08.02.2024 12:45 Укрінформ Сприяють відновленню бійців, які проходять лікування у лікарнях, – увага, піклування та живильний плов від чуйних людей
Провідні медичні установи в столиці з 2014 року лікують та відновлюють здоров’я оборонців, які дають відсіч російським агресорам. Знаходити необхідні речі для таких пацієнтів та підтримувати щирими словами допомагають добровольці.
Укрінформ провів декілька годин з жінками, котрі взяли за звичку тричі на тиждень доглядати за бійцями та бійчинями, які з передових позицій потрапили до лікарень, а також за цивільними, які постраждали від війни.
Відома акторка Даша Легейда-Сова (справа), яка приєдналася до ініціативи.
Вже багато місяців поспіль добровольці організовують смачні суботи: привозять домашні, щойно приготовані наїдки. Не тому, що в лікарнях не годують хворих. А тому, що пиріжки, львівський сирник, яблучна шарлотка, чебуреки та інші смаколики – це вдячність за можливість під час жорстокої російсько-української війни жити в тилу. До ініціативи долучається, зокрема, знана акторка Даша Легейда-Сова – дочка та дружина наших оборонців.
Євгенія Адвена почала волонтерити з 2014 року.
«Ми почали допомагати пораненим оборонцям зі Сходу України ще у 2014 році, тоді у Центральному військовому госпіталі. Перша потреба була: «немає навіть на чому сидіти», тому надали пуфи, – розповідає Євгенія Адвена, яка до цього займалася дизайном інтер’єрів і ландшафтів. – А потім я почала готувати. Мій син Дмитро, коли ще ходив до початкової школи, казав: «Приготуй волонтерську картоплю». Вона звичайна – з м’ясом і грибами. Всі говорять, що дуже апетитна.
Експериментували з різними стравами: вареники робили, борщ і холодець готували. Все фасували по порціях. Для тих, кому потрібно було підвищувати гемоглобін – готували печінку. Комусь – дієтичний легкий гарбузовий крем-суп, бо нічого іншого не можна. Тепер, понад півтора року, готую плов – він смачний, навіть якщо охолоне. У деяких знайомих у телефоні я так і записана – Женя плов».
«Плов цілющий для героя. Смачного. Слава ЗСУ!»
Щоп’ятниці жінка їде купувати м’ясо та інші продукти для волонтерської страви. Чистить кілограми 3 моркви, цибулі – приблизно 2 кг. Готує в суботній ранок. Розкладає в одноразовий посуд і привозить на таксі до лікарні. Разом з іншими учасницями «тусовки» встигає до поранених оборонців якраз в обідній час. Тому і виникла назва «Смачні суботи».
Після початку повномасштабного періоду війни готує за раз і 80 порцій, і 100. «Вже не згадаю точно, в який саме момент почала писати на кожному пакуванні: «Плов цілющий для героя. Смачного. Слава ЗСУ!». Завжди дякують, іноді кажуть: «Я вже куштував ваш плов». Чимало оборонців лікуються тривалий час у різних медичних закладах», – розповідає Євгенія.
Волонтерки: Ірина Барало, Євгенія Адвена, Євгенія Федоришина, Олена Бєлячкова, Яна Черногрицька, Аня Потапенко, Ольга Пахомова, Аня Бадовська (зліва на право).
Традиційно у меню смачних субот – «підвішені» піци від «Ветерано-піци» на Лук’янівці. За це дякують Юлії Йорі. Інші благодійники забезпечують водою та соками. Смачну суботу 3 лютого пораненим оборонцям організували безпосередньо у закладі Ірина Барало, Євгенія Адвена, Євгенія Федоришина, Олена Бєлячкова, Яна Черногрицька, Аня Потапенко, Ольга Пахомова, Аня Бадовська.
Смачні суботи від добровольців
Загалом волонтерський «остов» цієї ініціативи – спочатку п’ять добровольців, зараз вісім. Різною допомогою долучається значно більше людей. Не лише готують страви, а й забезпечують інші потреби поранених оборонців: шиють адаптивний одяг, передають милиці тощо. Під опікою зараз – пацієнти одного з кращих столичних медичних інститутів. Відвідують їх добровольці тричі кожного тижня.
«У закладі, яким опікуємося, – лікується чимало оборонців. Постійно відбувається їхня ротація, – розповідає Євгенія Адвена. – Тому дуже важливо, що нам виділили невелике приміщення, де зберігаємо речі, які можуть знадобитися будь-якої хвилини: зручні футболки і навіть труси із застібками для поранених, милиці, станки для гоління, звичайний одяг, який часто потрібен тим, чиї родичі живуть далеко від Києва».
Олена Бєлячкова у шпиталі зустріла свого чоловіка Олексія Кодьмана.
З самого початку у волонтерській групі за фахом юристка Олена Бєлячкова, яка займається комунікаційно-організаційною роботою. Наприклад, шукала зручні нові матраци для Інституту травматології та ортопедії, де лікують і відновлюють здоров’я оборонців. Десяток цих предметів доїхали до Києва з Івано-Франківська і успішно використовуються за призначенням. Волонтерка каже: «Хлопці різні, з різним настроєм, травмами, хворобами. Але з вдячністю, яка сторицею повертається від нас до них – славних воїнів. Є люди, які постійно донатять, допомагають, не залишаються осторонь».
До речі, Олена, займаючись волонтерством і питаннями зниклих безвісти у період російсько-української війни та військовополонених, у шпиталі зустріла свого чоловіка Олексія Кодьмана, якого обміняли з полону у 2017-му. Одружилися наприкінці 2022 року.
Рік у команді добровольців Анна Бадовська.
«Спочатку до поранених оборонців ходила моя мама, тепер через зайнятість іншою роботою навідується не так часто. Я долучилася до волонтерів рік тому, – каже Анна Бадовська з IT-сфери, яка тричі на тиждень намагається бути у лікарні. – Спробувала. Побачила, що не страшно. Боялася, що на побачене в лікарні можу емоційно реагувати. Але все обійшлося. Коли починаєш із хлопцями спілкуватися – хочеш їм тільки дякувати і допомагати».
Шиє адаптивний одяг для поранених Анна Потапенко.
Ще одна волонтерка з команди – Анна Потапенко, дизайнерка і швачка. Коли не вистачає рук, по поверхах лікарні розносить разом з іншими пораненим оборонцям їжу. Утім основне її заняття – пошиття адаптивного одягу для поранених, який зручно вдягати, коли не згинається рука чи нога. Загалом уже виготовила вдома понад 500 одиниць таких потреб: футболки, труси, шорти, штани, чохли на апарати Ілізарова. Тепер за півдня майстриня може пошити 4 шортів! Фурнітуру купує, зазвичай, за власні кошти, а для придбання тканин періодично збирають пожертви.
Волонтерка розповідає: «Після початку повномасштабної війни я виїжджала до Польщі в містечко Рибнік. Коли Женя Адвена збирала для поранених милиці – то я там звернулася по допомогу до місцевих мешканців через поляка, в якого мешкали. Відгукнулися. Ми привезли до Києва возики і милиці».
Коли мова зайшла про пошиття спеціального одягу для поранених – Анна спочатку понадіялася на колег, з якими працювала до цього і які обіцяли допомогти. Коли слова не дотримали, вона забрала тканину – й все зробила сама.
«Аня – богиня шиття. Малюнок на тканинах: і пташки, і білочки, і лисички – щоб додавали настрою оборонцям з пораненнями, – коментує Анна Бадовська. – Для хлопців основними є в такому одязі кнопки і кишені».
Яна Черногрицька приєдналася до волонтерської ініціативи нещодавно.
Буквально декілька тижнів серед добровольців 23-річна Яна Черногрицька – вчителька англійської мови в дитячому садку. Вона розповідає: «Коли побачила пост у фейсбуці про акторку Дар’ю Легейду, яка волонтерить, і прочитала, що не вистачає вільних рук у цій лікарні для допомоги пораненим бійцям, то написала на мейл листа головному лікарю. Від нього отримала контакти волонтерів. Намагаюся двічі на тиждень приходити. Всім оборонцям ми безмежно вдячні. Наша допомога – це мінімально, що ми можемо зробити, коли вони стільки для нас усіх роблять».
Геннадій Нікітько з Чернігівщини.
Оборонці волонтерок зустрічають стримано, але щиро радіють спілкуванню і дякують за потрібні речі та смачні частування. Говоримо з тими, хто погодився розповісти про себе для журналістської публікації. «Давайте з подяки почнемо, – каже колоритний Геннадій Нікітько з Чернігівщини, який має ще ім’я Шаман Сіверець, який почав воювати з 2015 року. – Хочу подякувати лікарям, які з нами носяться. Такого гарного ставлення, скільки воюю, не бачив. Є з чим порівнювати».
Пан Геннадій возить з собою дримбу, прикрашену тризубом, і періодично грає.
Захисник-піхотинець отримав поранення ноги під Вугледаром рік тому. Переохолодження сприяло тому, що втратив менше крові. Пережив дві клінічні смерті. Пан Геннадій – представник невеликого аматорського театру «Магія вогню», весь час возить з собою дримбу, прикрашену тризубом, і періодично грає, розповідаючи про незвичайні музичні інструменти.
Віктор Ільчук із Житомирщини.
Віктор Ільчук із Житомирщини призвався рік тому у десантно-штурмові війська. Після двох місяців навчальних тренувань воював на Запорізькому напрямку. Отримав контузію і поранення. Лікувався з минулого літа у Запоріжжі, Житомирі, тепер – у Києві зробили операцію на коліні. Військовий, в якого попереду реабілітація, теж дякує лікарям і волонтерам. Каже: «Волонтери дуже допомагають».
Валентина Самченко, Київ
Фото Руслана Канюки та надані волонтерами.
Шпиталь Волонтери Військові допомога