Українські суди послідовно не кваліфікують транспортний лізинг як роялті.
Суди заборонили ДПС інтерпретувати лізинг транспорту як роялті та нараховувати фіскальні платежі. Це стосується прокату вагонів, авіатранспорту та агротехніки.
формується стала практика: суди відмовляються визнавати лізинг транспорту як роялті” loading=”eager” decoding=”async” fetchpriority=”high” style=”color:transparent;margin:0;display:block;width:100%;height:auto” class=”block w-full h-auto max-w-full” width=”750″ height=”497″ width=”750″ height=”497″ />
В Україні поступово складається стійка судова практика щодо одного з найбільш проблемних питань оподаткування останніх років для транспортних організацій. Судові інстанції відхиляють позицію податкових інспекцій і не визнають здавання в лізинг транспортних засобів у іноземних компаній як роялті, вказуючи, що це не є оренда інтелектуальної власності. Відповідні рішення судів розташовані в Єдиному реєстрі судових вердиктів, повідомляє УНН.
Українські норми в аспекті обкладення податками лізингу транспорту українськими фірмами за кордоном залишається незмінним вже багато років. Незважаючи на це, у травні 2024 року колишній склад Державної податкової служби під орудою Тетяни Кірієнко оприлюднив на офіційному сайті ДПС роз’яснення, в якому зазначалося, що подібні платежі повинні обкладатися 15%-вою ставкою як роялті.
Такий підхід спричинив чимало судових суперечок між податківцями та транспортними компаніями і навіть довів до відкриття кримінальних справ проти п’яти авіаційних компаній. Від тиску Бюро економічної безпеки постраждали вже щонайменше 5 авіакомпаній: МАУ, “Авіакомпанія Константа”, “Урга”, “Н3ОПЕРЕЙШІНС” та “Скайлайн”. До того ж, судові документи показують аналогічні підходи і в інших сферах, додатковим збором намагаються обкласти залізничний транспорт, який перебуває у лізингу, і навіть сільськогосподарську техніку.
Вагони в оренді. Рішення суду від 2022 року
Особливо показовими у спробах обкласти податком здавання в лізинг транспортних засобів як роялті стали вердикти у справах ТОВ “Рейл Лоджистік” та ТОВ “ЛЕМТРАНС”, де податкові органи пробували трактувати прокат залізничного рухомого складу як використання об’єктів інтелектуальної власності або “промислового, комерційного чи наукового устаткування” з відповідними податковими наслідками. Проте судді, посилаючись на міжнародне право та українські закони, такий підхід не підтримали.
Наприклад, у справі ТОВ “Рейл Лоджистік” Шостий апеляційний адміністративний суд ще у 2022 році анулював податкове повідомлення-рішення ДПС щодо донарахування більше 2 млн грн податку та штрафів. Податкова ще тоді наполягала, що українська фірма повинна була утримувати податок при виплатах нерезидентам з Естонії за угодами оренди вагонів, оскільки подібні платежі нібито є роялті. Мова йшла про угоди з фірмами MaxiRail OU, AS Kunda Trans та LOGISTOR AS щодо прокату залізничного рухомого складу.
Суд прийшов до принципового висновку, що залізничний рухомий склад є транспортним засобом, а не об’єктом інтелектуальної чи промислової власності. Таким чином, платежі за його експлуатацію не можуть визнаватися роялті.
Залізничний рухомий склад (вагони), що є предметом угод оренди, укладених позивачем з “MaxiRail OU” (Естонія), “Kunda Trans AS” (Естонія) та “LOGISTOR AS” (Естонія), не є інноваційним обладнанням, не охороняється авторським правом та не охоплюється поняттям промислове, комерційне або наукове обладнання у розумінні Конвенції. Досліджені судом угоди оренди залізничного рухомого складу не містять жодних істотних умов ліцензійних договорів та не відносяться до договорів у сфері інтелектуальної власності, на підставі яких можуть нараховуватись та сплачуватись роялті
– йдеться в рішенні суду.
Колегія суддів зазначила, що лізинг залізничних вагонів неможливо трактувати як роялті. Суд вказав, що визначення “роялті” передбачає платежі за експлуатацію або право експлуатації патентів, торгових марок, винаходів, промислових зразків, ноу-хау та інших об’єктів інтелектуальної власності. Натомість вагони, локомотиви чи інший транспорт такими об’єктами не є. Вони не захищені авторським правом і не передаються за ліцензійними договорами.
Залізничний лізинг 2025
Наявність попереднього вердикту суду від 2022 року не зупинила податківців у спробах подальшого обкладення податками лізингу залізничного транспорту як роялті.
ДПС намагалася донарахувати ТОВ “ЛЕМТРАНС” понад 15,4 млн грн податкових зобов’язань та більше 1,8 млн грн штрафних санкцій через операції прокату вагонів та локомотивів у естонських фірм AS Operail та AS Operail Leasing. Податкова, згідно з рішенням суду, стверджувала, що платежі за використання рухомого складу мають кваліфікуватися як роялті відповідно до вже згаданої Конвенції між Україною та Естонією про уникнення подвійного оподаткування.
Однак Шостий апеляційний адміністративний суд у жовтні 2025 року підтримав позицію бізнесу та скасував податкове повідомлення-рішення.
Суд звернув увагу на декілька фундаментальних моментів.
По-перше, Конвенція про уникнення подвійного оподаткування, яка належить до міжнародного права, має перевагу над внутрішніми законами України. Якщо нерезидент є податковим резидентом країни, з якою Україна уклала міжнародний договір, до нього застосовуються норми міжнародної угоди.
По-друге, транспортні засоби в українському законодавстві чітко відокремлені від машин та обладнання. Закон “Про залізничний транспорт” прямо визначає вагони та локомотиви як транспортні засоби. Подібний підхід містить і бухгалтерське законодавство, яке розрізняє категорії “машини та обладнання” та “транспортні засоби”.
По-третє, суд окремо підкреслив, що роялті – це винагорода за експлуатацію прав інтелектуальної власності, а не матеріального майна.
Термін роялті при використанні в цій статті (ст. 12 Конвенції – ред.) означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за користування, або за надання права користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Отже, роялті означає платіж за користування або надання права на користування будь-яким правом, а не самим промисловим, комерційним або науковим обладнанням
– йдеться в рішенні.
Судді відзначили, що в контексті норм Податкового кодексу України та міжнародних угод мова йде про застосування виключно інноваційного обладнання, пов’язаного з авторським правом, а не користування будь-яким обладнанням.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що орендовані позивачем фітингові платформи (вагони) належать до категорії промислового, комерційного або наукового обладнання у розумінні статті 12 Конвенції, охороняються авторським чи патентним правом або містять ознаки об`єктів інтелектуальної чи промислової власності. Відтак, відсутні підстави кваліфікувати плату за користування такими об`єктами як роялті
– зазначив суд.
Таким чином, українські суди вже виробили послідовний підхід у спорах щодо обкладення податками лізингу. Вони вказують на те, що експлуатація транспорту (літаків, вагонів, локомотивів, сільськогосподарської техніки) не може автоматично прирівнюватися до використання інтелектуальної власності. А отже, не може обкладатися податком як роялті.
І хоча податкова служба роками намагалася просувати протилежний погляд, зараз аналогічним шляхом пішло і Бюро економічної безпеки. Суть їх претензій до авіакомпаній залишається тією ж. Слідчі намагаються трактувати звичайні міжнародні лізингові операції як спосіб виплати роялті нерезидентам і ставлять під сумнів застосування міжнародних конвенцій про уникнення подвійного оподаткування.
На тлі єдиного погляду судів до вирішення спорів питання поступово виходить за межі окремих податкових спорів і набуває значення для всієї економіки. Адже від поводження держави до дотримання норм міжнародного права безпосередньо залежить інвестиційна привабливість України, стабільність функціонування транспортного сектору та здатність українського бізнесу інтегруватися у глобальні ринки.