Прем’єра вистави відбулася 1 березня 2003 року, і це було першопрочитання п’єси в Україні. Відновлення постановки відбувається до 45-річчя театру та певним чином вшановує пам’ять його засновника Едуарда Митницького.
Тамара Трунова. Фото: Артем Галкін
«Ми думали, яким чином можемо сьогодні працювати з пам’яттю. Не фіктивно, вивішуючи портрети та згадуючи на одному вечері, а так, щоб це ставало частиною життя театру/ Тому було прийняте рішення відновити виставу, — розповіла головна режисерка театру Тамара Трунова. — Ми працюємо, спираючись на записи вистави у режисурі Едуарда Митницького. Вистава була поставлена 20 років тому, і саме з цієї причини ми трошечки переосмислюємо ті моменти, які не кримінально, але впливають на хід подій, на внутрішнє життя. Текст гострий та водночас теплий. Важливо не просто відновити виставу, а те, що сьогодні вона прозвучить і буде корисною для глядачів».
20 років тому у виставі були задіяні Віталій Лінецький, Тетяна Круліковська, Олеся Жураківська.
Олеся Жураківська. Фото: Борис Корпусенко
«Ми створювали виставу у величезній любові та довірі, силі та вірі. Я з радістю згадую цей шлях: ми відкривали сенси, багато розмовляли, вистава виношувалася як дитина, — поділилася акторка, директорка-художня керівниця театру Олеся Жураківська. — Коли з’явилася ця ідея, я спілкувалася з Тетяною, яка грала головну героїню І вона дуже позитивно відреагувала. Я усвідомлювала, що перші репетиції будуть для нас болячі, і ми дійсно плакали. Бо виринули спогади про Віталія Лінецького, який грав головну роль, про Едуарда Марковича. У цьому процесі поєдналися і радість, і смуток. Але кожна репетиція дає усвідомлення, що ця вистава жива, актуальна. Впевнена, що глядач буде її любити — вони глибока і поетична, буквально зарифмована, кожна репліка поцілює в саме серце».
Фото з архіву театру.
До слова, автор п’єси, драматург і прозаїк Йосеф Бар-Йосеф, спеціально приїжджав із Тель-Авіва до Києва на репетиції у 2002 році. Він побував і на прем’єрі.
«Йосеф ділився, що це практично історія його батьків, дуже болісна для нього історія. Коли писав, відболів свої болі, — зазначила Олеся Жураківська. — Після показу вистави автор зник. Знайшли його внизу, біля колони, — стояв і гірко плакав».
Сцена з вистави. Фото Катерини Янюк
Сцена з вистави. Фото Катерини Янюк
Сцена з вистави. Фото Катерини Янюк
Вистава — про життя людини, з його різними складнощами, з усіма її слабкостями та мріями. Як прощаючись із категоріями вічними, людина йде назустріч спокусам. Ноаха Грінвальда «сп’янило» життя великого міста. Що робити, якщо навколо стільки спокус? Чи можна змінити минуле і пірнути з головою в це безмежне море життя? Автор звертається до вічних та близьких кожному тем: стосунки батьків та дітей, кохання й ненависть, вірність й зрада, право на вибір у власному житті.
Сцена з вистави. Фото Катерини Янюк
Сцена з вистави. Фото Катерини Янюк
Сцена з вистави. Фото Катерини Янюк
У відновленій постановці грають Олександр Соколов та Максим Самчик (Ноах), Марина Клімова та Поліна Василина (Пніна), Катерина Качан та Анастасія Пустовіт (Естер), Сергій Солодов та Юрій Литвин (Йона).
Сьогодні, 7 вересня, «Море… Ніч… Свічки…» відкриє 45-й сезон театру. Наступнйи показ 10 вересня.
Театральний вересень: які вистави покажуть у столиці. В перший місяць осені всі київські театри розпочинають або продовжують новий сезон, готують прем’єри та чекають глядачів.
Для вашої зручності ми зібрали афіші столичних закладів із репертуаром на місяць. Обирайте вистави, які вам до вподоби, та підтримуйте київські театри.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
