Діяти власних інтересів важливо, навіть коли ваша праця формально належить іншому — чи то роботодавцю, чи державі. Виконувати обов’язки необхідно якісно. Але паралельно варто чітко усвідомлювати, які з ваших зусиль принесуть користь особисто вам. Що стане вашим надбанням, якщо основне місце роботи зникне, повідомляє Ukr.Media.
Світ жорстокий: вірність не завжди дбає про тих, хто служить. Проте важливо залишати енергію й для себе. Створювати джерела доходу поза основним заробітком, формувати перспективи, які залежатимуть лише від вас.
Висновок з історії мого товариша: він був правдою і душею наукової установи, де обіймав посаду заступника керівника. Координував процеси, планував, складав звіти, брав участь у стратегічних переговорах. Роботі він віддавав усі сили протягом десяти років, майже без відпочинку. Керівник повністю покладався на нього, а колеги звикли, що саме ця людина вирішує будь-які проблеми. Допомічник захищав інтереси начальника, брав участь у конфліктах, ніс на собі тягар організаційних клопотів. Робота стала його життям — він забув про власні цілі, родину, навіть про прості радощі, як гра з улюбленцем. Заробляв він непогано, але не накопичив статків.
Керівник цінував такого працівника: саме завдяки йому міг собі дозволити вільний час. Та одного разу організацію охопили зміни. Колишнього начальника звільнили, а новий керівник одразу замінив усю команду. Найпершим пішов саме заступник — людина, яка віддала інституту найкращі роки. Колишній шеф подякував за співпрацю та продовжив кар’єру, а мій друг опинився на самоті. Плоди його десятилітньої праці зникли, мов пісок у воді.
За роки напруженої праці він не знайшов часу для створення сім’ї. Під час хвороби матері лише фінансував її лікування, але не був поряд. Наукові дослідження залишилися нереалізованими — весь час поглинала організаційна робота. Професійні навички вченого втрачені, дружні зв’язки розірвані, книга так і не прочитана. Він віддав себе іншій людині, ставши її тінню, але не захистив власне майбутнє.
Подібні історії трапляються з людьми, які віддаються чужій справі. Вони будують чиюсь піраміду, ігноруючи власні основи. Важливо пам’ятати: працюючи на інших, варто задатися питанням — що саме ви отримуєте? Пенсія — лише один із пунктів. А як щодо навичок, освіти, творчих проєктів чи досвіду подорожей? Що залишиться у вас, якщо робота раптово зникне?
Це стосується й особистих стосунків. Можна прокинутися через роки і зрозуміти: ви вкладали сили в інших, забувши про себе. Навіть фінансової подушки безпеки не створено. Життєві кризи приходять несподівано, тому варто мати план «Б», підтримувати зв’язки, розвивати навички.
На жаль, усвідомлення приходить часто запізно — коли роботодавець стискає руку і оголошує: «Ви вільні!». Тоді зрозумієш, що роками обмінював власні мрії на ілюзію стабільності. Але починати з нуля в зрілому віці неймовірно складно…
Джерело: ukr.media
