Ще кілька років тому виробники активно впроваджували незвичний підхід: передні об’єктиви, інтегровані у внутрішню частину пристрою. Вони активувалися лише під час зйомки, залишаючи екран абсолютно цілісним. Таке рішення спочатку виглядало перспективним: монитори без рамок та зайвих елементів нагадували технології майбутнього. Проте згодом ця функція перестала з’являтися у топових моделях. Що призвело до такого результату?
Концепція виявилася недовговічною
Суперництво за максимальний розмір дисплеїв розгорілася у 2017 році. Саме тоді з’явився iPhone X, який встановив новий орієнтир для розмірів обрамлення екранів. Об’єктив та сенсори Face ID розташували у характерному «вічнику». Аналогічний підхід швидко запозичили інші бренди. Розробники намагалися зменшити виріз, щоб дисплей займав майже всю передню панель. Однак клієнти прагнули отримати повністю імерсивний перегляд, що змусило компанії шукати нестандартні методи.
Об’єктив з’являвся з верхньої частини корпусу виключно під час фотографування. Надійність також врахували: наприклад, у OnePlus 7 Pro модуль автоматично заховався при виявленні падіння. Додатковою перевагою став захист приватності: через постійне приховання фронтальної камери навіть обережні користувачі не турбувалися про можливе стеження. У ASUS ZenFone 6 та Galaxy A80 використали інший підхід: обертовий задній модуль. Це дозволило не лише усунути виріз, а й робити селфі на потужніший основний об’єктив.
Хоча інновація отримала позитивні відгуки, не всі компанії почали її масово використовувати. Рухомий елемент, незважаючи на технічні вдосконалення, залишався потенційно вразливим. Окремою проблемою стала технологічна складність створення механізму. У результаті провідні бренди обмежилися впровадженням функції лише в одній генерації своїх топових моделей.
Нові виклики — нові пріоритети
Як показали дослідження, багато клієнтів не сприймають вирізи під фронтальну камеру як суттєвий недолік. При тривалому використанні мозок автоматично ігнорує ці зони, роблячи їх майже непомітними. Найважливішою причиною відходу від механічних модулів стала їхня обмежена довговічність. Класичні рішення набагато стійкіші до пошкоджень, що робить їх кращим вибором для тривалої експлуатації.
Ще один недолік — обмеження у захисті від вологи та бруду. Герметизувати корпус із рухомою камерою неможливо, тоді як преміальні пристрої мають відповідати стандартам типу IP68. Крім цього, механізми споживали значну частину енергії акумулятора. Вільний простір, який вони займали, міг би бути використаний для збільшення батареї чи розміщення додаткових компонентів.
З часом стало зрозуміло, що технологія є тимчасовим компромісом, а не фінальним рішенням. Повноекранний ефект у цьому випадку супроводжувався жертвами у вигляді зручності та довгострокової стабільності.
Проте ідея цілісних екранів не забута — зараз вона реалізується через інші методи. Активно вдосконалюється технологія камер під дисплеєм. Цей підхід усуває проблеми з міцністю, але поки що компромісної якості зображення. Незважаючи на це, саме цей напрямок вважається найперспективнішим. Apple, у свою чергу, інтегрувала зону сенсорів у дизайн як стилістичний елемент.
Джерело: ukr.media
