Колись Sanyo була надзвичайно популярним та впізнаваним брендом у масовому сегменті, конкуруючи з такими гігантами, як Sony та Sharp. Компанія виготовляла практично все: від аудіоплеєрів, телевізорів, магнітофонів до акумуляторних батарей та сонячних панелей. Та чому ж цей бренд раптово зник з ринку? Як вона трансформувалася з невеликого виробництва у технологічного лідера та що спричинило її занепад — розповідає Ukr.Media.
Початок історії
Корені Sanyo сягають Matsushita Electric — корпорації, відомої сьогодні як Panasonic. Її засновник, інженер Коносуке Мацусіта, прославився у 1920-х роках завдяки винаходу надійних велосипедних ліхтарів, які розходилися мільйонними накладами. Попри воєнні часи, до 1947 року Matsushita залишалася провідним виробником побутової техніки. За чутками, через політичний тиск Коносуке ініціював створення нового бренду, який мав стати самостійним гравцем.
Так народилася Sanyo — назва, що перекладається як «Три океани», символізуючи мрію про світове панування. Керівництво компанією отримав Тосіо Іуе, шваґер Мацусіти, який працював у сімейному бізнесі з юних років. У 1947 році йому передали завод в Осаці, де Sanyo стартувала з виробництва тих самих легендарних ліхтарів. До 1949 року компанія експортувала 100 тисяч одиниць щорічно, а у квітні 1950-го офіційно зареєструвалась як SANYO Electric Co., Ltd.
Проривом став 1952 рік: перший японський пластиковий радіоприймач та активаторна пральна машина закріпили репутацію бренду. У той час як західні ринки освоювали ці новинки, японські споживачі лише відкривали для себе зручності електроніки. До середини 1950-х Sanyo наводнила країну телевізорами, пилососами, прасками та магнітофонами, а експорт розібраних радіоприймачів до США став її фірмовим стилем.
Золота епоха
1960-ті стали періодом розквіту. Економічне зростання після Корейської війни дало новий імпульс: у 1961 році відкрився завод у Гонконзі, а через рік з’явилися нікель-кадмієві акумулятори Cadnica, що стали основою для виробництва бритв та аудіоплеєрів. У США продукція Sanyo продавалася під маркою RCA, а магнітофон MR-100 середини 1960-х увійшов до числа найпопулярніших у світі.
Компанія рідко винаходила принципово нові технології. Натомість вона вдосконалювала чужиі розробки, усувала недоліки та швидко виводила товари на ринок. Після смерті Тосіо у 1970-х кермо перейняв його брат Каору Іуе, який поділив виробництво на три напрямки: для внутрішнього ринку, експорту та закордонних філій. У 1975 році Sanyo придбала американську Fisher Corporation, відродивши її колишню славу завдяки хітовій моделі PH-492. А в 1979-му магнітоли M9998 та M9996 із потужним звуком завоювали навіть радянський ринок, тоді ж мільйонними накладами розійшлися годинники з калькулятором та радіо.
До 1980-х Sanyo досягла піку: її щорічний прибуток обчислювався мільярдами, а кожна нова модель техніки ставала бестселером. Однак не всі експерименти були вдалими — наприклад, власний формат відеокасет V-Cord не витримав конкуренції з VHS.
Падіння починається
У 1986 році компанію похитнув скандал: несправні обігрівачі призвели до загибелі людей, і Каору Іуе пішов у відставку. Новим лідером став його син Сатоші, але вже у 1991-му лопнула японська економічна бульбашка. Через зростання курсу єни, падіння попиту та збитковий експорт, у 1992 році Sanyo вперше зазнала збитків, скоротивши виробництво та звільнивши тисячі працівників. Фокус змістився на напівпровідники, акумулятори та сонячні панелі. Останні принесли новий тріумф: літак на батареях Sanyo вперше в історії перетнув США.
У 1995 році компанія спробувала закріпитися на ринку цифрових камер, захопивши 30% сегмента «мильниць» завдяки моделі VPC-G1. Проте телефонний підрозділ згодом довелося продати Kyocera.
Завершення ери
На початку 2000-х Sanyo демонструвала оптимізм: у 2002 році вона збудувала одну з найпотужніших сонячних станцій світу, а також постачала акумулятори для гібридних авто Honda та Ford. Та у 2004-му землетрус у Японії завдав значних збитків виробництву. До цього додалися конкуренція з боку корейських та інших японських виробників, брак інновацій та помилки менеджменту.
Компанія почала розпродаж активів: у 2007 році її мобільний підрозділ опинився у центрі скандалу через фальсифікацію звітності, а 2008-го його придбала Kyocera. Проте це не врятувало Sanyo — у грудні 2009 року Panasonic викупив 50,19% акцій за 4,6 млрд доларів, а до 2012 року повністю поглинув бренд.
Спадщина Sanyo сьогодні
Наразі Sanyo втратила самостійність. Її активи розподілили: побутову техніку отримала китайська Haier, напівпровідники — ON Semiconductor, а Panasonic успадкував технології та права на бренд. Ім’я Sanyo збереглося лише для окремих продуктів: у Індії Panasonic випускає під ним бюджетні LED-телевізори, а у США через Funai просуває прості моделі для Walmart. Haier використовує марку для холодильників у Азії, тоді як акумуляторні розробки живуть у лінійці Panasonic Eneloop. Колишній величі залишилися лише спогади.
Джерело: ukr.media
