Заснована у 1847 році інженерами Ернестом Вернером фон Сіменсом та Йоганом Георгом Гальске, компанія Siemens спочатку спеціалізувалася на прокладанні телеграфних мереж. Цей німецький концерн належить до покоління, що значно старіше за більшість сучасних технологічних гігантів: Sony була створена у 1946-му, Nokia — 1865-го, Samsung — 1938-го, тоді як Apple виникла значно пізніше, повідомляє Ukr.Media.
З часом Siemens перетворився на одного з найпотужніших промислових конгломератів, виробляючи техніку для різних сфер — від залізничного транспорту та медичного обладнання до вітрових електростанцій. На підприємствах корпорації по світу працює понад 300 тисяч осіб — майже вдвічі більше порівняно з Apple.
У світі мобільного зв’язку Siemens став інноватором, визначаючи нові стандарти для галузі. Проте, незважаючи на технологічні прориви, історія мобільного підрозділу завершилася раптово, залишивши питання про причини його занепаду.
Розквіт Siemens Mobile
Не заглиблюючись у всі сфери діяльності компанії, відзначимо її європейські досягнення: перші тролейбуси, метро, гідроелектростанції, рентгенівські апарати. Сьогодні Siemens продовжує бути промисловим лідером, але наша увага зосереджена на його мобільному напрямку.
У 1980-х Siemens змінила стратегію, переорієнтувавшись із енергетики на цифрові технології. У 1985-му засновано Siemens Mobile, де представили перший автомобільний телефон Mobiltelefon C1 вагою 9 кг. Пристрій мав базову станцію з дротовою трубкою, яка не вимагала серйозних змін у машині.
Подальший розвиток приніс у 1987 році модель C2 масою 7 кг. У 1992-му з’явилися P1 — перший GSM-телефон компанії з акумулятором на 2+ години розмов і телефонною книгою, а також C4 — класична «цеглина» з монохромним екраном і антеною.
Проривом стало використання літій-іонних акумуляторів замість нікель-кадмієвих. Siemens S4 міг працювати 10 годин у режимі розмови, мав пам’ять на 50 номерів та додаткові функції: таймер, мелодії дзвінка.
1997 рік позначився виходом Siemens S10 — першого у світі телефону з кольоровим екраном (4 кольори) та функціями автодзвінка, диктофона. Його захищена версія S10 Active з гумою витримувала воду й удар, ставши популярною серед активної молоді.
Свій внесок у історію компанія зробила у 1999-му, випустивши SL10 — перший слайдер. У 2000-му, придбавши мобільний підрозділ Bosch, Siemens представив SL45 — перший телефон з MP3-плеєром і підтримкою карт пам’яті. Моделі Bosch під брендом Siemens (C30, M30) не здобули популярності, на відміну від серії 2001 року (C45, S45), особливо бюджетного A50.
2001 рік приніс SL45i — один з перших апаратів із підтримкою Java, що відкрило можливість встановлення додатків. На початку 2000-х з’явилися MC60 із камерою 0,3 Мп та SX1 на Symbian OS із процесором 120 МГц. До 2003-го частка Siemens на ринку сягнула 8,3%, перевершивши Sony Ericsson і LG, проте на цьому успіхи припинилися.
Кризові явища
Попри успіхи 2003 року, внутрішні проблеми загострилися. Інновації сповільнилися, а конкуренти пропонували кращі рішення за доступнішу ціну. Наприклад, Siemens SX1 за 700–750$ з незручною клавіатурою програвав Sony Ericsson T610 за 400$.
Часті збої, невідлагоджене ПЗ та відкликання партій пошкодили репутації. До 2005-го збитки досягли 1,5 млн євро щодня, а кількість співробітників скоротилася на 8000 осіб. Менеджмент концентрувався на чутках про партнерства замість вирішення проблем.
Користувачі розділилися на три групи: прихильники бюджетних моделей, ентузіасти прошивок і ті, хто розчарувався через нестабільність.
Експерименти з дизайном
У відповідь на кризу Siemens зробив ставку на іміджеві моделі. CL75 з елегантним виглядом став популярним подарунком, попри обмежений функціонал. Компанія розширила лінійку, створюючи спеціальні серії: M35i (Октоберфест), ME45 (Формула-1), співпрацювала з Escada для SL-серій.
Проте головний акцент зробили на Xelibri — телефонах з екстравагантним дизайном (пудрениці, кулони) ціною до 400 євро. Вони не мали кольорових екранів, продавалися колекціями у бутиках, але провалилися — до 2005-го втрати перевищили 30 млн євро.
Продаж BenQ та подальші події
У 2005-му Siemens передав збитковий підрозділ тайванській BenQ, оплативши 250 млн євро за інтеграцію. BenQ-Siemens випустила кілька моделей, але вже у 2006-му оголосила банкрутство. Згодом бренд припинив існування, а права на стаціонарні телефони перейшли до Gigaset.
Причини занепаду
Поразка Siemens Mobile стала наслідком кількох факторів. По-перше, мобільний сектор не був основним для промислового гіганта. По-друге, технічні проблеми (нестабільне ПЗ) підірвали довіру. По-третє, акцент на преміум-сегменті замість бюджетного успіху A50 та невдалий Xelibri. По-четверте, бюрократія у великій корпорації завадила швидко реагувати на ринкові зміни.
Хоча мобільний підрозділ припинив роботу, Siemens залишається глобальним концерном із широким спектром продукції, від енергетики до медицини. Історія Siemens Mobile нагадує, що навіть технологічний лідер може втратити позиції, ігноруючи потреби ринку.
Джерело: ukr.media
