Коли хтось звертається до вас з проханням — надати щось, виконати дію, витратити ресурси чи час, не поспішайте погоджуватися. Це важливо для тих, хто колись опинявся в пастці «доброчесного служіння». Після першої вимоги йде друга, потім третя, і згодом до вас проласують цілу дорогу, навіть збудують шлях, по якому примчать за бажаним, наче вантажним транспортом. І ви зобов’язані постійно віддавати, пише Ukr.Media.
Ця проблема знайома багатьом.
Одна людина перебралася до Німеччини. Поселилася в затишному будинку поряд із ввічливим сусідом. Одного разу вона звернулася до нього з невеликим проханням — допомогти з автомобілем чи щось подібне. Дрібниця, яку навіть важко назвати проханням. Звичайна ситуація, коли сусід просто проходив повз. Це ж не складно! П’ять хвилин часу…
Але сусід, посміхаючись, чітко відповів: «Гут! Зараз допоможу. Але лише раз. Запам’ятай це. І тоді ти матимеш переді мною борг. Не забувай!»
Він допоміг. Проте відчуття гіркоти залишилося. Чоловік внутрішньо обурився на такого розсудливого сусіда. Ну й дріб’язкова людина!
Пізніше сам почав використовувати цю фразу, повернувшись на батьківщину. Недаремно він її запам’ятав. І, що цікаво, розсудливі люди сприймали ці слова адекватно. Вони дякували за підтримку, але потім не наважувались безсоромно експлуатувати людину.
На роботі ж реакція була інакшою. Коли колега попросив зустріти його в аеропорту о третій ночі, а інший — доповнити його проєкт, чоловік використав ту саму фразу. Обидва випадки викликали скандали! Як так «один раз»? Що означає «матимеш борг»? Наскільки ж ти егоїстичний!
В глибині душі вони звикли отримувати вигоду і розраховували на постійну «співпрацю». Але не планували нічого віддавати взамін.
Фраза неприємна. Особливо для тих, хто не готовий віддячувати. Хто уникає зобов’язань. Не бажає «брати в борг» допомогу, а прагне отримувати її безкоштовно й у необмеженій кількості. Брати скільки заманеться.
І точно не обмежиться одним разом.
Це не просто неприємна — це незвична фраза.
«Я зроблю це лише раз. І ти матимеш переді мною послугу».
У відмові немає. Але голосно озвучуються правила, які обмежують.
Ці умови, до речі, зазвичай підразуміваються. Чи не так? Адже ми вважаємо добро боргом і розуміємо, що на нього слід відповісти тим самим. Хіба ми не уникаємо сприймати оточуючих як безкоштовних постачальників послуг?
Незвично. Проте ефективно. Особливо для тих, хто часто стає жертвою добровільного служіння іншим. Хто не вміє визначати межі… Ця фраза — сигнал і бар’єр.
Втім, вона діє лише на адекватних людей. На тих, хто ще не перетворився на ненажерливих споживачі чужої доброти…
Джерело: ukr.media
