Наприкінці 90-х, епоха стільникових пристроїв – панування функціональності та пластмаси. Nokia, Siemens, Motorola змагаються за створення найкомпактнішого пристрою, з поліпшеним акумулятором і більш гучним сигналом. Це були міцні "працьовиті конячки", які вже через рік-два перетворювалися на застарілий мотлох. І ось у самому осередку цього всесвіту, в надрах фінського гіганта Nokia, зароджується абсолютно шалена концепція. А що, якби стільниковий міг бути не просто пристроєм, а справжнім шедевром? Що, якби він не втрачав актуальність, а, подібно до швейцарського хронометра або преміального авто, з часом лише зростав у ціні?
Так, у 1998 році почалася оповідь про Vertu – торгову марку, яка назавжди стала тотожною неймовірній, майже безглуздій пишності у світі технологій.
Філософія та виникнення легенди
Ідеологом цього повстання проти "одноразової" техніки став головний дизайнер Nokia, Франк Нуово. Його метою було створити річ, яку можна було б передавати з покоління в покоління. Сама назва Vertu походила від латинського Virtus («доблесть», «чеснота»), а в європейських мовах вона асоціювалася з тягою до мистецтва та ексклюзивних предметів. Це було більше, ніж просто просування – це була світоглядна позиція.
Для втілення цієї ідеї у Великій Британії, недалеко від серця британської аерокосмічної та автомобільної галузі, було зведено спеціалізовану майстерню. Це не було схоже на звичайний завод. Швидше, це була ювелірна майстерня, де в білих рукавичках працювали фахівці, які раніше складали годинники або створювали ювелірні вироби. Кожен апарат Vertu збирався вручну від початку до кінця однією особою, яка наприкінці ставила свій особистий підпис-гравіювання під кришкою акумулятора.
Використовувалися відповідні матеріали: корпуси з титану, полірованої сталі, жовтого і рожевого золота. Екран, замість звичайного пластику, захищало велике, суцільне сапфірове скло, яке можна було пошкодити лише алмазом. Оздоблення – тільки найкраща теляча або крокодиляча шкіра.
Фірмові мелодії для Vertu не були типовими "пищалками". Основну мелодію, Sandpiper, створив оскароносний композитор Даріо Маріанеллі, а фонові композиції були записані спільно з групою Zero 7 і Лондонським симфонічним оркестром. Апарат не просто видавав звук – він виконував музику.
Під кожною кнопкою з титану розміщували мініатюрні рубінові опори. Це було зроблено не для естетики (їх ніхто не бачив), а для формування особливого, пружного і вишуканого "клацання". Цей звук і тактильні відчуття повинні були залишатися незмінними протягом багатьох років, на відміну від розхлябаних пластикових кнопок конкурентів.
Підйом і золота ера
21 січня 2002 року в паризькому музеї сучасного мистецтва пройшла презентація першої моделі – Vertu Signature. Корпус з платини, сапфірове скло, рубінові підшипники і вартість у 24 000 євро. Світ був вражений. Але, незважаючи на величезну ціну, замовлення посипалися. Vertu миттєво став символом престижу.
Але головною особливістю був не стільки сам пристрій, скільки аура, яка його оточувала. На бічній панелі апарату була спеціальна клавіша – доступ до послуги Vertu Concierge. Це був ваш персональний помічник, доступний цілодобово в будь-якому куточку світу. У часи до смартфонів, Booking і Uber це було справжнім дивом. Один дзвінок – і жива людина на іншому кінці лінії могла:
- Зарезервувати столик в останній момент в ресторані з трьома зірками Мішлен.
- Отримати квитки на приватний показ мод в Парижі або на фінал Ліги Чемпіонів.
- Організувати доставку рідкісного подарунка в інший куточок світу.
Це був не просто стільниковий, а пропуск в закритий клуб.
Однак перші кроки не були легкими. Якщо корпус був міцним, як танк, то програмне забезпечення на основі Symbian іноді давало збої. А ремонт ювелірного виробу виявився значно складнішим, ніж звичайної "трубки". Компанія зробила висновки, впровадивши строгу систему контролю якості, де перевіряли все – від стабільності зв’язку до ідеального блиску кожного гвинтика.
Успіх першої моделі поклав початок цілій низці легендарних стільникових
2004 рік: Виходить «спортивна» модель Ascent. Оздоблена шкірою і «рідким металом», вона коштувала «всього» 4500 євро і вже мала кольоровий дисплей.
2006 рік: Створюється лінійка Constellation, натхненна авіацією 1950-х років, з керамічною клавіатурою і якісним TFT-екраном.
2009 рік: З’являється перша "розкладачка" Constellation Ayxta для мандрівників.
2010 рік: Виходить Constellation Quest – перший смартфон Vertu з QWERTY-клавіатурою, по суті, розкішна версія популярного Nokia E72. Його вартість досягала 21 500 євро за версію із золота і клавішами з чорного сапфіра.
Це була кульмінація. Vertu був у руках зірок, олігархів і шейхів. Він був більше, ніж просто стільниковим.
Перші тріщини
А потім настав 2007 рік, і Стів Джобс представив світові iPhone. Спочатку в Vertu не звернули на це уваги. Ну що таке цей ваш iPhone? Скляний прямокутник без кнопок, який потрібно заряджати щодня. Чи це розкіш?
Але виявилося, що правила гри змінилися назавжди. iPhone показав, що новий символ статусу – це не діаманти на корпусі, а функціональність, екосистема додатків і великий сенсорний екран. Світ раптово захотів не "вічний артефакт", а потужний інструмент в кишені.
Для Vertu це стало початком краху. Їхні стільникові, що працювали на застарілій системі Symbian, виглядали як коштовні динозаври. У 2012 році Nokia, сама переживаючи кризу, продала своє люксове дітище шведському фонду EQT VI. Нові власники спробували виправити ситуацію, перевівши стільникові на Android. Але було вже надто пізно.
Такі моделі, як Vertu Ti, викликали не захоплення, а насмішки. Експерти знаходили в них застарілі процесори і екрани з низькою роздільною здатністю (800×480), які виглядали безглуздо на тлі флагманів Samsung або Apple.
Виникла трагікомічна ситуація: власник Vertu платив 10 000 доларів за пристрій, який працював повільніше, ніж апарат його водія за 700.
Фінальний акорд
Далі компанія переходила з рук в руки. У 2015 році її купили китайські інвестори, а в 2017-му – перепродали турецькому бізнесменові Мурату Хакану Узану. Він спробував підняти ажіотаж, виставивши на продаж лімітовану серію Vertu Signature Cobra за 360 000 доларів (дизайн зі змією, розроблений ще в 2006 році з ювелірами Boucheron), але це виглядало вже як агонія.
Влітку 2017 року оповідь завершилася. Vertu оголосила про банкрутство. Легендарна майстерня в Гемпширі була закрита. Сотні унікальних майстрів, які складали стільникові вручну, були звільнені. Унікальне обладнання, верстати і навіть музейна колекція стільникових були продані з аукціону, як залишки затонулого «Титаніка».
Життя після смерті
Чи означає це, що Vertu більше не існує? Формально – ні. Але "той самий" британський Vertu, з його філософією і ручною роботою, зник разом із закриттям майстерні. Бренд остаточно перейшов під контроль китайських власників.
Сучасні моделі, такі як Aster P або Metavertu, – це зовсім інша історія. Це, по суті, взяті за основу китайські смартфони (часто від ZTE або Nubia), перероблені в дорогу шкіру і титан. До них додають модні слова, такі як «криптогаманець» і «NFT», але за цим усім вже немає серця.
Англійська інженерна школа, унікальна ідеологія і справжня ексклюзивність залишилися в минулому, поступившись місцем бездушному маркетингу на руїнах великого імені. Історія Vertu стала показовою байкою про те, що навіть найкоштовніші матеріали і найкращий сервіс не врятують від невблаганного ходу прогресу.
Джерело: ukr.media
