Сергій Жадан роз’яснив, чому не може зараз творити, хоча тематик більше, ніж потрібно.
Відомий автор та музикант Сергій Жадан розповів, що його обурює в західних сучасних творцях. А також поділився, чому українська культура це вже не лише про забави та зізнався за чим найбільше тужить. Про все це він повідомив в розмові з журналом Vogue.
Ми живемо на окраїнах Третьої світової
Ми досить часто чуємо від певних західних представників культури чи філософів миролюбні заклики саме до України, що ми повинні зупинити війну, а до європейських і американських політиків вони просять припинити поставляти нам зброю і тоді, на їхню думку, суперечка сама собою зникне. На погляд Жадана прихильники ліво-ліберальних поглядів повинні переглянути свої переконання і ретельніше ознайомитися з першопричинами війни.
“Ми живемо на окраїнах Третьої світової – навіть якщо не визнаємо цього. Відповідно, багато речей потребують переосмислення та зміни назв. Пацифізм може бути виправданим стосовно Першої світової, але щодо цієї війни він не може бути моральним, бо ставити на один щабель Росію й Україну — негідно”, – говорить автор.
Сергій та багато інших українських музикантів продовжують виступати перед нашими воїнами та збирати кошти на потреби Збройних Сил України. Разом з тим їм нерідко закидають – чому вони не в окопах. На думку автора креативні люди не просто розважають бійців, а по суті виконують функції держави.
“Саме культура через свою чуттєвість може об’єднати багатьох людей. Вона дуже ефективна як засіб комунікації та розуміння — з чим сьогодні вже не можуть впоратися політика чи ідеологія. Культура зараз — не про розвагу, а про баланс, адже це єдине, напевно, що по-справжньому може тримати нас разом”, – вважає Сергій.
Ця війна — абсолютно інший рівень витрат
Жадан не може знайти час, щоб знову писати.
Також він висловився з приводу того, що майже кожна відома людина намагається збирати гроші на потреби ЗСУ. У Жадана з цього приводу великий досвід, тому що робить це з 2014 року. Тому бачить, як змінюється ця проблема.
“Ця війна — зовсім інший рівень витрат. Ну гаразд, можна зібрати гроші й купити п’ять дронів чи три автівки; автівки спалять, а дронів через день не буде. Війна — величезні витрати, які потрібно планувати на роки вперед”, – говорить Жадан.
Відомо, що автор народився в місті Старобільськ, Луганської області. У 2022 році воно було окуповано росіянами, тому вже четвертий рік він не може потрапити на могилу до свого тата, який помер у 2019 році.
“Я буквально привіз туди кілька тон книжок, але зараз всі ці школи в окупації, а книги знищені. Дуже шкода, що не можу потрапити на могилу до батька. Але найбільша втрата – це люди: згадуєш тих, із ким спілкувався ще три-чотири роки тому, а їх вже немає з нами”, – ділиться Сергій.
Однією з головних проблем українського соціуму, на думку автора, це порозуміння. Через це у нас постійно трапляються конфлікти і це дуже сумно.
“Часом так і є: інколи ти дізнаєшся, що хтось загинув, а поруч сидить компанія й сміється, і ти сприймаєш це як велику несправедливість. Але ці люди не знають, що сталося в тебе, — а ти не знаєш, як їм. Можливо, сміх — це їхній спосіб впоратися з бідою. Мені здається, зараз — час великої уважності, адже дуже легко накинути на людину свої стереотипи, претензії — і помилитись. Зараз слід бути надзвичайно тактовними одне з одним”, – вважає Жадан.
Існує думка, що такі неординарні події як війна найкраще активізують творчих людей. У стані напруги вони створюють найкращі свої твори – стрічки, полотна, романи, поезії. Найчастіше ця думка підтверджується, але не у випадку з Сергієм. За ці чотири роки він нічого нового не написав, лише видав збірки своїх віршів.
“Не йшлося не те що про писання — навіть про читання. Була загострена емоційна реакція на все: гортаєш новини — і плачеш чи кричиш. Не до творчості й не до рефлексії, коли в принципі не бачиш майбутнього. Відчуття безперервності часу зникає, треба переночувати, просто дожити до ранку — а далі перспективи не бачиш”. – говорить автор.
