Володимир Ращук був лицедієм, перетворився на солдата, але примудряється захищати країну та брати участь у фільмуванні.
Артист та військовослужбовець Володимир Ращук, котрий обороняє державу від початку широкомасштабного вторгнення і наразі обіймає посаду офіцера 3-го батальйону “Свобода” Бригади наступу НГУ “Рубіж”. Наразі в кінотеатрах показують бойовик “Каховський об’єкт”, де Володимир відіграє роль воїна з позивним “Джміль”. А 30-го жовтня побачить світ комедія за його участі “Батьківські збори”. У розмові з “Коротко про” він розповів, що його обурює в колегах та про що мирні громадяни не мають права казати.
У перший і, можливо, другий рік війни багато цивільних відвідували за власним бажанням лекції з надання медичної допомоги або пілотів БПЛА. Дехто навіть проходив навчання, суто для себе. Однак згодом потік охочих освоїти якусь професію, яка потрібна на передовій, значно зменшився. На думку актора, таке послаблення уваги людей може призвести до тяжких наслідків.
“Люди не усвідомлюють, яка зараз ситуація на фронті, які сили та ресурси є у московії. А коли потрапляєш на “передок”, у військових є розуміння того, якщо вони захочуть, то за пів дня будуть у Києві. А у нас не було часу приготуватися. Оце гидота. Потім вже буде запізно”, – застерігає Ращук.
Людям здається, ніби я їм ще чимось зобов’язаний
Щастя, що я живий і маю можливість зніматися.
Життя мирних жителів в тилу трансформувалося в якийсь інший вимір. Для деяких війна взагалі не існує, а фрази про те, що не кожен має хист до війни, загалом, стали загальною відмовкою. Навіть більше, вони наважуються вказувати військовим, що і де вони повинні робити для перемоги. Зрозуміло, що така позиція неабияк злить багатьох людей, які на фронті.
“У мене була дуже неприємна розмова з однією акторкою, не буду називати її ім’я. Вона каже: “Слухай, може, вже вирішиш – ти або знімаєшся, або воюєш”. А я її запитую: “А чому твій чоловік не на війні?” І вона відповідає: “А мій чоловік не створений для війни, в нього дитина і бізнес”. Отаке бісить, в мене відбирає мову.
Мало того, що актори жертвують собою. Я маю поранення, маю контузії, це диво, що я живий. І велике щастя, що у мене є можливість грати в кіно. Але людям здається, ніби я їм ще чимось зобов’язаний, і лізуть в моє життя, кажуть, мені потрібно вибирати – або зніматися, або воювати.
Цивільні взагалі не мають такого права. Вони живуть своє найкраще життя, у кращому випадку щось жертвують фінансово, кожного дня повертаються в тепле ліжко до своєї дружини або чоловіка. А хлопці жертвують собою, вони не мають таких привілеїв. Вони їдять сухпайки, тушонку, мівіну, живуть в холоді або в спеку. Вони постійно під обстрілами повинні копати і відстрілюватися від дронів, постійних штурмів і накатів. Тому не потрібно цивільним вказувати, що повинні робити військовим”, – говорить Володимир.
