Олесь Сидорук у майстерні. Фото: Наталка Марків
Пам’ятники князям та гетьманам представляють український погляд на історію.
Тандем скульпторів Олеся Сидорука та Бориса Крилова відомий не тільки в Україні, а й за кордоном. Понад 30 років вони створюють бронзові барельєфи та пам’ятники історичним діячам. Зокрема вони автори молодого Шевченка, що встановлений в Ірпені.
Скульптор Олесь Сидорук розповів «Вечірньому Києву» як за допомогою монументального мистецтва можна пропагувати історію.
Сидорук понад 30 років створює резонансні скульптури />
Олесь Сидорук та Борис Крилов
— Ваша «крайня» робота — барельєф святому Йосафату Кунцевичу у Вільнюсі. Як виникла ідея?
— У 2023 році у Вільнюсі святкували 700-річчя заснування міста. З цієї нагоди упродовж року заплановано чимало різних подій і одна із них — відкриття барельєфа українському священномученику Йосафату Кунцевичу на честь 400 роковин його смерті. До нас із Борисом звернулися представники Української Греко-католицької церкви з пропозицією створити барельєф священномученику. Працювали над ним понад два місяці.
Пам’ятку відкрили на фасаді церкви Святої Трійці — давньому храмі, де у свій час служив святий Йосафат і який спорудив князь Костянтин Острозький на честь своєї перемоги над московським військом під Оршею. До слова, меморіальна дошка князю теж є на фасаді.
Барельєфа українському священномученику Йосафату Кунцевичу у Вільнюсі
Барельєф князю Костянтину Острозькому у Києві. Такі ж встановлені у Польщі та Литві
— Меморіальна дошка князю теж вашого авторства?
— Так, це цікавий проєкт. За одним ескізом створили три меморіальні дошки, які встановлені у Вільнюсі (Литва), Любліні (Польща) та Києві. У нашому місті відкрили нещодавно і встановили на фасаді Успенського собору Києво-Печерської лаври. Князь Костянтин Острозький — об’єднуюча постать для наших народів. Один із найвидатніших полководців XVI століття, недооцінений у наш час.
— Над чим працюєте зараз?
— Продовжується наша співпраця із литовськими партнерами. Зараз працюємо над пам’ятником Великому князю Литовському і Руському (1492-1506), королю Польщі Александру Ягеллончику, представнику литовської династії Ягеллонів. Це буде шестиметрова постать. Ескіз ми узгодили, створили метрову модель. Це необхідно для того, щоб можна було пропрацювати деталі, і коли збільшуємо розмір, то простіше опрацьовувати композицію. Одна маленька похибка при масштабуванні може виявитися великою проблемою, тому модель дозволяє уникати помилок.
Пам’ятник запланували відкрити до 16 лютого, Дня відновлення незалежності Литви.
Ескіз пам’ятника Александру Ягеллончику.
Плащ та фігура Александру Ягеллончику.у натуральну величину
Елемент з плаща фігури Александру Ягеллончику
— Ви багато працюєте для Литви, чи відчутна конкуренція з боку місцевих майстрів?
— Ми з Борисом Криловим не є конкуренцією для литовських митців, бо ми інші. Там більше розвинута школа сучасних мистецтв, де широко використовуються абстракції. Наші литовські колеги дещо відійшли від класичної школи та традиційної скульптури, вилитої у бронзі. А те, що роблять українські скульптори, гарно сприймають пересічні мешканці, тому є постійні замовлення.
Крім того, коли ми працюємо над пам’ятниками, то дуже детально опрацьовуємо історичні джерела, намагаємося зробити фігури історично достовірними. Важлива не тільки портретна схожість, а одяг, озброєння, символіка.
Пам’ятник князю Острозькому у Києво-Печерській лаврі
Фрагмент пам’ятника Костянтину Острозькому у Києво-Печерська лавра
— Мабуть, через це Литва допомогла відновити пам’ятник князю Острозькому в Успенському соборі Києво-Печерської лаври?
— Це масштабний проєкт, співфінансування якого взяли на себе Україна та Литва, для якої постать князя Острозького важлива. У серпні 2021 року був відкритий надмогильний пам’ятник, що був знищений разом із собором у 1941 році.
Зараз важко знаходити кошти на завершення фінансування пам’ятника. Але завдяки тому, що працюємо з нашими литовськими друзями і меценатами маємо можливість продовжувати впорядкування та інші важливі роботи.
— Як відновлювати пам’ятник, коли стільки історичних нашарувань?
— При відновленні зважали, що з часу, коли син Костянтина Острозького встановив пам’ятник, його неодноразово змінювали, переробили після великої пожежі у соборі. У час російської імперії додали російські прапори, щоб применшити роль князя, і навіть закривали могилу іконами, щоб її взагалі не було видно.
Яким був пам’ятник у первозданному вигляді ми знаємо тільки з описів. І водночас я, як фахівець своєї справи можу проаналізувати тогочасну манеру виконання надгробків. Крім того, за основу ми брали усипальницю родини Тарновських у польському Тарнові, бо це був час коли працювали ті ж самі майстри й той самий замовник — Василь, син Костянтина Івановича Острозького. Окремі елементи ми взяли з монументальної картини «Битва під Оршею», що зберігається у Варшаві. Також багато консультувалися з істориками, які вивчають той час.
Відунас, литовський філософ. Місто Клайпеда
Витязь Свободи. Місто Каунас
— Ваші роботи мають велику історичну достовірність. Як досягаєте цього?
— Коли ми працюємо над пам’ятниками історичним постатям, то дуже детально опрацьовуємо джерела. В залежності від того який період відтворюємо, то консультуємося з дослідниками саме того часу. Зокрема з істориком та науковцем Олександром Алфьоровим, литовським істориком, професором Вільнюського університету Альфредесом Бунглаускасом. І маємо велику підтримку від фонду «Корона князів Острозьких» на чолі з Робертасом Габуласом.
До слова, занурення у тему Великого князівства Литовського показало, що у нас із литовцями дуже багато спільного. Навіть більше, ніж із поляками. Історики російської імперії, а потім Радянського Союзу не надто любили згадувати цей час. Пояснення досить просте — тоді Москва була слабка, постійно програвала битви. Крім того, ВКЛ — це ж своєрідний Євросоюз того часу, могутній та успішний.
Скульптура Бориса Крилова «Спротив»
Скульптура Олеся Сидорука. «Холодна посмішка Ареса»
— А чи працюєте ви над сучасною скульптурою?
— Так, сьогодні як ніколи важливо нагадувати світу, що у нас війна, і один із засобів для цього, звичайно, мистецтво. У цьому році у Лондоні відбулася виставка Королівського товариства скульпторів (Royal Society of Sculptors) присвячена війні в Україні під назвою «На межі». Ми з Борисом брали у ній участь, як члени товариства.
Борис показав бронзову скульптуру «Спротив». Саме її кияни можуть побачити на центральній площі Ірпеня. Головна ідея — передати сутність російсько-української війни, коли знеособлено, байдуже суспільство намагається усіх зробити такими. І цьому необхідно чинити спротив.
Я представив роботу «Холодна посмішка Ареса». У ній використано частину зламаної ракети з міста Буча. Ледь помітна посмішка Ареса, бога війни з грецької міфології, показує нам зухвалість дій агресора. Ця композиція має нагадувати всьому світу про небезпеку того, що нависло над нашою планетою, адже ядерна війна здатна знищити все живе. Зупинити цю небезпеку можна тільки рішучими кроками. Інакше глобальної трагедії не уникнути.
Пам’ятник Орлику у Швеції. Фото надане Олесем Сидоруком
Пам’ятник Орлику у Швеції. Фото надане Олесем Сидоруком
— На сторінці у фейсбуці ви нещодавно повідомляли про те, що у Швеції пошкодили пам’ятник Пилипу Орлику. І це не вперше.
— У 2011 році у шведському місті Крістіанстад відкрили пам’ятний знак Пилипу Орлику. Подію присвятили до 15-ї річниці Конституції України та 300-ї річниці Конституції Пилипа Орлика. Місто вибрали не випадково, бо саме у цьому місті у 1716—1719 роках жив Орлик та представники української громади. Думаю, що не випадковість, що з 2014 року почалися акти вандалізму щодо пам’ятника — у містечку багато вихідців з росії. Невідомі намагалися відламати шматок булави.
Ми виготовили нову і місцеві майстри її надійно приварили. А нещодавно її знову пошкодили. Знайомі, що там мешкають розповіли, що містечко дуже спокійне, не криміногенне, відеокамер нема і поліція не поспішає розслідувати справу, не вбачаючи у цьому політичний підтекст.
Не знаю чи це прямі вказівки, чи просто ненависть до всього українського. Думаю, російська агентура активно працює за кордоном. І таку політику вони проводять у всіх напрямках. Не тільки політики, а й культури і мистецтва. На жаль, з нашого боку протидія недостатня. Принаймні я не бачу цього.
— На вашу думку, пам’ятники яким історичним постатям мають з’явитись у Києві?
— У нас така багата історія цікавими історичними постатями і зараз ми наче їх наново відкриваємо. Маємо більше шанувати гетьмана Мазепу. Тепер його боротьба із Москвою набуває особливого змісту. Відкрию секрет, ми з Борисом працюємо над ескізом пам’ятника Івану Степановичу.
А також вважаю, що саме зараз треба «підсвітити» постать князя Аскольда. Про символічну усипальницю князя на Аскольдовій могилі мало хто знає. Багато хто взагалі думає, що це легендарна, а не історична постать. Тому вважаю, що у нашому публічному просторі необхідно встановити пам’ятник київському князю, потомку Кия, Щека і Хорива.
Пам’ятник князю Аскольду у крипті храму на Аскольдовій могилі
Меморіальна дошка князю Аскольду. Фото надане Олесем Сидоруком
— Ви зараз в ЗСУ. Як вдається поєднувати службу та власне роботу над скульптурами?
— У військовій частині, надають мені час для роботи над проєктами, які важливі для України. Зокрема і для 25 бригади імені князя Аскольда НГУ, де служу, ми зробили меморіальну дошку князю Аскольду. А для нацгвардії скульптуру архангела Михаїла. Він частина композиції, яка показує битву, що відбувається в небесах над Києвом. Сатана у образі путіна, йому відрубують голову. Чекаємо і працюємо, щоб це пророцтво здійснилося.
Читайте також: У Києво-Печерській лаврі усі охочі можуть побачити фрески, лицарські обладунки, стародруки та дари козацьких ктиторів
Наталка МАРКІВ, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
