Ісмаїл бей Гаспірали (Гаспринський). Фото з відкритих джерел
У другій половині ХІХ століття цей видатний письменник та діяч розпочав відродження кримських татар як народу з давньою історією, заклавши основи формування сучасної кримськотатарської нації.
За останній рік Київрада перейменувала понад 200 вулиць, провулків, бульварів, проспектів та площ, назви яких пов’язані з радянським союзом, російською федерацією та її сателітами.
Також в межах дерусифікації, нову назву отримала колишня вулиця Сормовська в Дарницькому районі столиці.
Вона виникла у місцевості Нова Дарниця ще на початку XX століття та спершу мала назву Пантелеймонівська, згодом вже у радянський час називалася на честь радянського військового діяча Михайла Фрунзе.
Минулої осені вулицю Сормовську перейменували на честь Ісмаїла Гаспринського. Колаж: Cedra
Вулиця Ісмаїла Гаспринського. Фото з відкритих джерел
У 1941-1943 роках вулиця змінила назву на честь українського письменника Леоніда Глібова.
Від 1955 року вона отримала назву Сормовська, на честь промислового району Нижнього Новгорода, де відбулася одна з перших більшовицьких демонстрацій. Також місцевість відома своїми військовими підприємствами, що виготовляють засоби для забезпечення польотів і підводні човни. Після початку повномасштабної російської агресії російської федерації проти України на них наклали міжнародні санкції.
Восени минулого року, рішенням Київради вулиця була перейменована на честь видатного кримськотатарського просвітника та письменника Ісмаїла Гаспринського.
Постать Ісмаїла Гаспринського має унікальне значення для історії кримськотатарського народу. Фото з проєкту «Обрані часом» Володимира Слєпченка.
На думку сучасного лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, Ісмаїл Гаспринський є найвидатнішим кримським татарином з часів знищення Кримського ханства, а самі кримські татари часто його вважають «дідусем нації».
Ісмаїл Гаспринський (Гаспрали) народився 21 березня 1851 року в селі Авджікой, неподалік Бахчисарая, родині прапорщика Мустафи Гаспринського.
Початкову освіту хлопчик здобув удома, потім продовжив освіту в мусульманській школі-мектебе, згодом у Сімферопольській чоловічій гімназії та Воронезькому кадетському корпусі.
У 1864-1867 роках він навчався в Московській військовій гімназії. Навчання в такому престижному закладі стало можливим тому, що батько Гаспринського перебував на державній службі та належав до роду кримських мурз, прирівняних до російського дворянства.
Письменник у молоді роки. Фото: ismailgaspirali.org
Ісмаїл у 1872 році. Фото: ismailgaspirali.org
Після завершення навчання, Ісмаїл повернувся до Криму. З 1867 року він викладає в Зінджирли медресе в Бахчисараї.
За три роки він їде до Парижу, де відвідує лекції у Сорбонні та працює перекладачем. Згодом молодий чоловік вирушає до Стамбулу, де пише кореспонденції для низки газет.
На думку дослідників життєвого шляху Ісмаїла Гаспринського, цей період став для нього досить плідним для навчання та спілкування з дуже різними за культурою та світоглядом людьми. Він захоплюється низкою тогочасних прогресивних ідей, зокрема західноєвропейської теорії ліберального еволюційного розвитку та створення конституційних режимів, а також принципами початкової освіти у Франції.
Надалі ці погляди сприятимуть формуванню його реформаторських ідей тюркського світу.
Повернувшись на батьківщину, Ісмаїл Гаспринський стає ініціатором масового створення світських шкіл для кримськотатарських дітей, розробивши нову систему навчання грамоти за звуковим методом, що стало справжнім новаторством у тогочасній освітній сфері тюркських і мусульманських народів.
В одній зі своїх праць діяч звернувся до освіченої мусульманської молоді: «Брати, візьміться серйозно за справу народної освіти… Вивчитися самому — гідність, але передати неосвіченому свої знання ще більша гідність і благо, свята справа».
Також у цей час він започаткував видавництво кримськотатарською і російською мовами газету «Терджиман/«Перекладач», яка стала популярною у багатьох країнах світу. Спочатку це був тижневик, а потім газета виходила і три рази в тиждень, і щодня. Вона проіснувала до самої смерті Гаспринського в 1914 році, а потім ще чотири роки виходила під редакторством його сина — Рефата. Однак, у 1918 році після встановлення більшовицької влади видання закрили.
Відомий діяч став видавцем першої кримськотатарської газети. Фото з відкритих джерел
Окрім газети «Терджиман» Ісмаїл Гаспринський сприяв видавництву щотижневої газети «Міллет» («Нація»), журнал для жінок «Алем нісван» («Світ жінок»), редактором якого була його дочка Шефіка Гаспринська. Ним також видавався журнал для дітей «Алем субьян» («Мир дітей») кримськотатарською мовою, а також гумористичне видання «Ха-ха-ха!».
Також Ісмаїл Гаспринський є автором кількох романів, повістей, цілої низки підручників для учнів і посібників для вчителів, праць з релігієзнавства. Його романи та повісті «Молла Аббас», «Арслан-к’из», «Сто років потому» були опубліковані в газеті «Терджиман».
З дружиною та дітьми. Фото: ismailgaspirali.org
Окрім літературної, освітньої та наукової діяльності, Ісмаїл Гаспринський брав активну участь у політичному житті: в лютому 1879 року його обрали міським головою Бахчисарая, його каденція на цій посаді тривала до березня 1884 року.
Ісмаїла Гаспринського вважають просвітником і реформатором значної частини тюркського і мусульманського світу.
У 1910 році він став кандидатом на Нобелівську премію миру. Його кандидатуру висунув французький журнал «Revue du monde musulman» за соціально-політичну та культурно-просвітницьку діяльність.
Похорон Ісмаїла Гаспринського, вересень 1914 рік. Фото: ismailgaspirali.org
Фото: ismailgaspirali.org
Ісмаїл Гаспринський пішов з життя внаслідок хвороби 11 вересня 1914 року у Бахчисараї. Він був похований біля центра духовної освіти мусульман Криму — Зінджерлі-медресе.
Похорон, під час якого в останню путь Ісмаїла проводжали тисячі людей, засвідчив єдність кримських татар, пробуджених до освіти й оновлення культурних традицій Гаспринським.
Зараз його іменем названі вулиці у Києві, Вінниці, Херсоні, Судаку та Сімферополі, а у Бахчисараї відкрито його будинок-музей, а з 1990 року у Сімферополі працює бібліотека імені Ісмаїла Гаспринського.
Пам’ятник Ісмаїлу Гаспринському у Сімферополі. Фото: Радіо Свобода
Одним з його крилатих виразів стала фраза:
«Наша релігія вчить, що добро можна творити трояко: працею, словом і милостинею, — і те, і друге, і третє однаково бажані Богу і шляхетні: бідний допомагає ближньому — роботою, вчений — настановою, багатий — милостинею».
***
Нагадаємо, що за останні пів року Київрада підтримала перейменування понад 200 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з радянським союзом, країною агресоркою та її сателітами.
Також наводимо повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: вулиця Дніпрової Чайки в Оболонському районі Києва.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
