Він планував продати свою білоруську квартиру та переїхати до Києва.
Пішов з життя виконавець Ярослав Євдокимов, який здобув славу ще за радянських часів через пісню «Фантазер», що й досі збирає понад 50 мільйонів переглядів на YouTube. У листопаді артист мав відзначити 79-річчя. Народившись і вирісши в Україні, він згодом працював у Росії, а останні дні провів у Мінську, де помер від раку легенів. Після початку повномасштабної війни він відкрито засудив російську агресію.
Звинуватив Кремль та Путіна
Ще у 2014 році музикант охарактеризував Росію як «огидну» державу, яка «через абсурдні амбіції зруйнувала стосунки з усіма». Після цього його концертний тур російськими містами було скасовано.
«Я покладаю провину на Кремль. Я звинувачую у всьому Путіна. Відповідальність лежить на всій цій кремлівській компанії. Українці ніколи їм цього не забудуть. Ніколи. Вони знищили молоді життя… Навіщо? Їм потрібен Донбас? Потрібен Крим? Росія втратила повагу всього світу через це. Навіщо? Хоче Україна до Європи? Нехай йде.
І Росія має жити за європейськими стандартами. Ви бачили, як вони били молодь? Це нормальна держава? На мій погляд, це огидна країна. Страшно соромно», – заявляв артист кілька років тому.
Мріяв про житло у Києві
Вдома Євдокімов зберігав українську автентику
Поет-пісняр Вадим Крищенко, знайомий із Ярославом Євдокимовим, розкрив, що музикант, незважаючи на тривалу відсутність в Україні, зберігав у своєму житлі національні атрибути – вишиті рушники, книги Тараса Шевченка та прагнув виконувати пісні українською.
«Колись він розглядав можливість перебратися до Києва, хотів позбутися квартири у Білорусі, де жив, і придбати тут оселю. Це було ще на заречі незалежності. Під час зустрічі він сказав: “Бажаю якось підтримати державу – заспівати українською. Ви ж знаєте, що він тут народився, матір переслідували за український націоналізм. До 10 років він взагалі не знав російської, лише українську.
Разом із композитором Геннадієм Татарченком ми написали для нього композицію «Україно, мати». Там є рядки: «Нашу душу катувало полум’я/Відбирала дух сила лиха/Нашу волю закрили у темряву/Щоб ніхто не знайшов її слід», – згадує Крищенко.
Проте цій пісні так і не судилося побачити світ. На державному радіо її заблокували, посилаючись на розпалювання ворожнечі. Також Крищенко наголосив, що артист залишився вірним Україні незалежно від місця проживання.
«Пізніше мені розповідали, що в його оселі прикрашали українські рушники, а на полицях стояли твори Шевченка. Він жив українськими ідеями та цінностями. Це було закладено його матір’ю з дитинства. Звісно, у Росії, де він колись мешкав та гастролював, систематично викорінюють будь-яку інакшість, але це не стосується Ярослава», – додав поет.
