Марина Соловйова — директорка Департаменту охорони культурної спадщини КМДА. Фото: Борис Корпусенко
«Вечірній Київ» поспілкувався з новою директоркою Департаменту охорони культурної спадщини КМДА Мариною Соловйовою, щоб дізнатися про основні завдання та пріоритетні напрямки роботи установи на найближчий час.
У своєму інтерв’ю очільниця департаменту розповіла про діяльність у сфері охорони та збереження пам’яток, наголосила на важливості створення єдиного гармонійного простору у центрі столиці, а також про проблеми чинного пам’яткохоронного законодавства та необхідність посилення відповідальності за правопорушення у цій сфері.
Також Марина Соловйова поділилася думками, чому до роботи над дослідженням об’єктів культурної спадщини варто залучати більше молоді.
Марина Соловйова очолила Департамент охорони культурної спадщини місяць тому. Фото: Борис Корпусенко
— Пані Марино, нещодавно Ви очолили Департамент охорони культурної спадщини. Які першочергові завдання ставить перед собою Ваша команда? І взагалі над чим зараз працює Ваш департамент?
— На сьогодні маємо дуже багато різних завдань та викликів, але основним напрямком є гармонізація історико-культурного і ландшафтного простору міста. Чому, на мою думку, надзвичайно важливою є саме гармонізація? По-перше, почну з того, що будь-яка людина, коли йде на державну посаду, має розуміти, усвідомлювати та мати відповідальність за те, що, що вона робить і чому вона туди пішла. Для мене, як для державного службовця пріоритетом є служіння народу, зокрема і служіння людям, які живуть у Києві.
Тобто, ми маємо зробити все для того, щоб людина жила тут щасливою, щоб вона відчувала, що вона живе в тому просторі, де їй комфортно, де є чудові зелені вулиці, парки, сквери, де є архітектурні шедеври, де людина може пройтись і подивитися, і насолодитися тим життям, яке розташовано по вулиці. Саме це, для мене, є гармонізацією історико-культурного ландшафтного простору. І для цього варто багато чого робити.
Департамент охорони культурної спадщини КМДА. Фото: Борис Корпусенко
— Що, на Ваш погляд, наразі потребує першочергового вирішення. Які перші завдання роботи департаменту в цьому напрямі?
— По-перше, ми звертаємося до Київської міської ради для того, щоб за допомогою ухвалення низки необхідних рішень було змінено певне ставлення до старовинних будівель, до історичної спадщини центральної частини нашого міста.
По-друге, ми просимо Верховну Раду України переглянути норми чинного законодавства, в першу чергу це стосується внесення змін до нашого профільного закону про охорону культурної спадщини. Маємо чимало гарних та потрібних напрацювань у цій сфері.
Нахабність забудовників чітко вказує, що за знищення пам’яток необхідно посилити покарання.
На мою думку, в першу чергу потрібно посилити адміністративну та кримінальну відповідальність, збільшити штрафні санкції щодо тих, хто знищує пам’ятки історії чи архітектури.
На жаль, на сьогодні непоодинокими є ситуації, коли будинок з охоронним статусом знаходиться у власності чи в оренді фізичної особи, яка ставиться до нього вкрай недбало.
Марина Соловйова наголосила на важливості посилення штрафних санкцій за руйнування історичних будівель. Фото: Борис Корпусенко
Звичайно у такій ситуації ми можемо дати припис і виписати штраф. Але за нормами чинного законодавства штрафні санкції до фізичної особи складають лише 1700 гривень. Вдумайтеся, якщо людина руйнує історичну чи архітектурну пам’ятку місцевого, чи національного значення вона отримує лише штраф у 1700 гривень, натомість ми назавжди можемо втратити важливий для нашого міста будинок.
Якщо мова йде про юридичну особу — штраф сягає 17 тисяч чи 170 тисяч. Але це дуже і дуже мало.
На мою думку, має бути більш вагома відповідальність за знищення наших пам’яток та об’єктів культурної спадщини. Можливо навіть і кримінальна.
Але якщо є, наприклад, якась пам’ятка архітектури і вона доводиться власниками до занедбаного стану, коли потім від неї залишаються лише руїни, згодом її саму вже мають вилучити з реєстру, а за деякий час там починає рости хмарочос…То це є абсолютно неприпустимо, а ми, як пам’яткоохоронна структура маємо робити все, щоб цього не сталося.
Окрім посилення відповідальності, ще однією важливою зміною до законодавства є можливість повертати цю пам’ятку в комунальну власність, у власність громади. Це стосується випадків, коли власник впродовж певного часу не відновлює та не реставрує пам’ятку, яка опинилася під загрозою руйнування.
Департамент відкритий до роботи з молоддю, що зацікавлена збереженням старого Києва. Фото: Борис Корпусенко
Вважаю, коли це закріплено на законодавчому рівні, то ми можемо врятувати у такий спосіб архітектурні шедеври та пам’ятки з усієї нашої країни, які є цінністю та після приведення їх до ладу можуть перетворитися на туристичний магніт, бути цікавим, як для жителів міста, так і для гостей.
— Як просуваються робота щодо створення електронного каталогу об’єктів культурної спадщини у вигляді інтерактивної мапи? Я знаю, що деякий час Департамент вже активно працює над цим питанням.
— Так, дійсно зараз багато над цим працюємо і вже маємо позитивні зрушення. Варто відзначити, що багато було зроблено у цьому напрямку ще за каденції попереднього очільника департаменту — Олександра Никоряка. Але це досить кропітка робота, яка відноситься до фахівців у галузі комунікацій та комп’ютерних технологій.
Зараз ми активно обговорюємо це питання з адміністрацією Подільського району. Бо хочемо спочатку зробити Поділ, які пілотний проєкт, а потім вже запустити і весь історичний центр і інші райони, щоб створити цікавий, потужний та вкрай необхідний для нашого міста реєстр.
Також є певні пропозиції від наших активістів та наших іноземних партнерів, але це все ще потребує більш детального вивчення та аналізу.
Наразі департамент працює над електронним реєстром пам’яток у вигляді інтерактивної мапи. Фото: Борис Корпусенко
— Яка наразі ситуація із наповненням Реєстру пам’яток Міністерства культури? Скільком об’єктам наразі Департамент ініціює надання статусу пам’яток?
— На сьогодні робота Департаменту у цій сфері є надзвичайно важливою та пріоритетною. Вважаю, що надання історичним будівлям охоронного статусу є одним з найбільш дієвих інструментів для знеохочення руйнації та інших зловживань забудовників. І наразі наш департамент починає застосовувати його частіше.
Також маємо першочергове завдання від Київської міської ради — підготувати облікові справи на понад 100 об’єктів для внесення у Реєстр.
Зараз наші фахівці з КНМЦ (Київського науково-методичного центру з охорони, реставрації та використання пам’яток історії, культури та заповідних територій)готують облікову документацію на ці об’єкти.
А оскільки це питання потребує досить багато часу, для того, щоб опрацювати кожен об’єкт необхідно працювати з архівами, подивитися будівлі, зробити фотофіксацію цих об’єктів тощо.
Тож ми запропонували долучитися до цієї справи студентам вишів, які цікавляться історією та архітектурою нашого міста, щоб допомагати департаменту. Наразі вони також мають змогу провести дослідження та опрацювання деяких об’єктів. Вважаю, що це дійсно важливий досвід. Перш за все для тієї молоді, яка у майбутньому планує працювати у сфері охорони пам’яток.
Нещодавно у нас відбулася перша зустріч з нашими студентами-волонтерами, які погодилися і зацікавилися дослідженням пам’яток. Вважаю, що це дуже корисно для них, і важливо для нас, адже з часом ми матимемо гарних експертів та фахівців, які з часом можуть прийти нам на заміну та працювати у галузі охорони культурної спадщини, захищаючи історичні забудову та пам’ятки нашого міста від руйнування та спорудження хмарочосів.
На сьогодні ця зміна поколінь є важливою, бо в Україні, на відміну від інших країн Європи, не так багато експертів, які б опікувалися саме збереженням культурної спадщини. Окрім того, наша молодь є дуже сміливою, чудово обізнаною у новітніх технологіях та в засобах комп’ютерних комунікацій,
Тому, ми відкриті до роботи з молоддю, адже досвід, мудрість, розуміння, що варто робити з одного боку, у поєднанні з ентузіазмом та сміливістю молодшого покоління, на мою думку стануть гарною синергією для ефективної роботи в департаменті.
Марина Соловйова вважає, що саме старовинні будинки створюють ту неповторну атмосферу, яку так люблять кияни. Фото: Борис Корпусенко
— Чи існує якийсь правовий механізм, який захистив би історичну забудову міста, яка не набула статусу пам’ятки? Чи можна якось врятувати історичну забудову міста від зазіхань з боку забудовників?
— На мій погляд, навіть за відсутності формального статусу пам’ятки, будинок, який простояв століття, бачив революції, війни та кілька змін політичного ладу, з великою ймовірністю має значну історичну цінність. Наш підхід має бути таким, що ці будинки «за замовчуванням» зносити не можна.
Нещодавно на засіданні Київради ми якраз обговорювали це питання і вже маємо деякі напрацювання. Вважаю, що варто запровадити мораторій на знесення будівель, віком понад 100 років. Це стосується так званої фонової історичної забудови, де немає архітектурних шедеврів, але ці старовинні будинки створюють певну атмосферу, які так люблять багато киян.
Сьогодні ми працюємо і над тим, щоб захистити історичні будинки, які не перебувають в реєстрі пам’яток. На деякі об’єкти вже готова документація, яку ми найближчим часом будемо передавати до Міністерства культури та інформаційної політики України для внесення до реєстру.
Але таких будинків є досить багато, то робота у цьому напрямі триває…
Музей на Поштовій площі. Фото: Тетяна Асадчева
Зараз фахівці департаменту працюють над проведенням протиаварійних робіт в музеї на Поштовій. Фото: Тетяна Асадчева
— Повернімося до Подолу. Яка ситуація наразі склалася з музеєм на Поштовій площі? Що там відбувається зараз? І чи вдасться запустити там повноцінний музей?
— Наразі там ситуація досить складна, але віримо, що музей там звісно буде. Ті артефакти, які були знайдені, вони будуть законсервовані та передані до музею. Але зараз виникла загроза провалу, тому треба в першу чергу провести протиаварійні роботи, щоб не допустити цього. Зараз активно працюємо над цим питанням, наші фахівці будуть виходити на місце, планується проведення консультацій з різними науковцями та експертами.
— Пані Марино, розкажіть, будь ласка, яка ситуація склалася щодо будівлі колишнього готелю «Стародавня Русь» на Софійській площі, де за легендою зачитував IV Універсал про Незалежність Михайло Грушевський. Що зараз відомо про цю будівлю?
— Так, я знаю. Це будівля на розі Володимирської вулиці та Софіївської площі. Вже тривалий час вона завішена банером та занедбана. Колись вона мала статус пам’ятки, але згодом була вилучена з реєстру.
Декілька місяців тому, ще за попереднього керівництва департаменту її занесли до Переліку об’єктів культурної спадщини нашого міста.
Чому на мою думку її варто зберегти? По-перше, будинок розташований у буферній зоні Національного заповідника «Софія Київська», це об’єкт що знаходиться у списку ЮНЕСКО. Тому за настановами конвенції ЮНЕСКО, про всі переутворення у буферній зоні об”єкту, які можуть вплинути на памятку, потрібно попереджати комітет Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, який має розглянути проєкт та дати йому оцінку.
По-друге, саме місце розташування будівлі на вулиці Володимирській є тією локацію де необхідно зберігати історичні будівлі. Це не лише важливий елемент формування історико-архітектурного оточення Софії Київської, а й питання гармонізації історико-культурного простору. Це дійсно дуже важливо та актуально для киян.
Коли до нас приїжджають люди з інших країн, гості столиці, то куди вони в першу чергу йдуть? Вони гуляють старовинними вулицями старого Києва: квартал Золотих воріт, Рейтарська, Стрілецька, Стрітенська, Олеся Гончара, Велика Житомирська, Володимирська і т. д. Ніхто не йде гуляти у спальні районі, посеред хмарочосів та багатоповерхівок.
Київ має стати містом комфортним для киян. Фото: Борис Корпусенко
Важливо, щоб атмосфера не лише для прогулянок, але й для життя була комфортною для людини.
Як киянка та мешканка столиці, я досить часто і багато їжджу по вулиці Глибочицькій, і ловлю себе не думці, що взагалі не розумію, як там можна жити. Зараз досить часто у суспільстві говорять про ментальне здоров’я людини. Але якщо людина мешкає там, де немає світла, немає життя? І як можна в таких умовах зберегти нормальну психіку, бачення та любов до життя?
Можливо я повторююсь, але всі чиновники мають в першу чергу робити все для того, щоб людям було максимально з комфортом жити в цьому місті та почуватися щасливо.
Для мене це є дуже важливо, щоб кияни могли почуватися щасливими, насолоджуватися нашими просторами, насолоджувалися тим, що є комфортне життя, і тим, що це історичне наше місто, чудове. І щоб гості нашої столиці могли дивитися і милуватися прекрасними пам’ятками та насолоджуватися красою Києва. Тому потрібно, щоб стан пам”яток був таким, щоб не соромно було показати, а навпаки ми маємо пишатися нашою історією й культурним надбанням, яке ми отримали від наших батьків.
Будинок Сікорського на Ярославовому Валу. Фото: Наталка Марків
— На жаль, впродовж багатьох років ми спостерігаємо досить сумну для нашого історичного центру картину, коли деякі пам’ятки, що свого часу були окрасою міста, вже тривалий час перебувають у занедбаному стані. Наприклад, будівля «Центрального гастроному», садиба Мурашка, будинок Сікорського, садиба Міхельсона, будинок на Лютеранській, 32 та низка інших відомих та знакових для киян об’єктів. Чи можна зробити для їхнього порятунку?
— Днями на засіданні нашої профільній комісії під керівництвом Ярослава Федоренка, на якій була присутня заступниця голови КМДА Ганна Старостенко обговорювали це питання. І мені, як директору департаменту було доручене завдання обрати 100 будівель, які перебувають у різних формах власності: приватної, державної чи комунальної і опрацювати, з’ясувавши що там зараз відбувається і чому вони не реставруються.
Ми будемо активно працювати у цьому напрямку. Я вважаю, що потрібно запровадити не лише механізм примусу, але й певні заохочення щодо приватних власників історичних будівель, створивши сприятливі умови від міської влади для реставрації будівлі.
У нас є чудові приклади, як за меценатські кошти була відновлена церква Спаса на Берестові, сьогодні на Великій Житомирській, 32 реставрується знаменита пам’ятка Будинок зі зміямии та каштанами.
Пам’ятки, доведені власниками до занедбаного стану мають повертатися у власність громади. Фото: Тетяна Асадчева
І я вважаю, що коли меценати роблять це за свої кошти, то потрібно це заохочувати. Можливо варто надавати їм статус почесного громадянина Києва, варто висловлювати подяку та повагу до таких людей та проектів.
Вони вкладають, вони відновлюють оці наші пам’ятки та об’єкти культурної спадщини, і ці люди та їхні здобутки мають бути оцінені громадою Києва.
Стосовно тих будівель, які знаходяться в державній власності, можу сказати, що робота проводиться. Ми хочемо щоб будинок Сікорського було передано у комунальну власність.
Колишній міністр оборони Олексій Резніков підписав згоду на передачу будинку Сікорського з державної власності в комунальну. Але чомусь на засіданні Кабміну це питання було знято з розгляду. Думаю, що найближчим часом ми маємо повертатися до цього питання.
Гостинний двір на Контрактовій площі. Фото: Борис Корпусенко
— Пані Марино, говорячи про знакові об’єкти, які наразі перебувають у занедбаному стані, неможливо оминути увагою і Гостинний двір, який є окрасою та домінантою Контрактової площі.
— Гостинний двір — це серце Подолу, що має належати київській громаді та бути частиною публічного простору. Таке рішення, на мій погляд, є справедливим і логічним: потрібно ініціювати передачу Гостинного двору з державної власності до комунальної.
Як колишня адвокатка (перейшовши на державну службу до департаменту пані Марина зупинила свою адвокатську діяльність — прим. «Вечірній Київ») впродовж багатьох років я активно долучилася за порятунок цієї унікальної пам’ятки. З 2012 року майже 10 років ми боролися за повернення Гостинному двору статусу пам’ятки національного значення. Нас було декілька адвокатів, ми звернулися до суду та отримали позитивне рішення про повернення статусу пам”ятки Гостиному двору; також був судовий розгляд про скасування рішення Київради про надання земельної ділянки, яке видав тодішній очільник пан Леонід Чернівецький. Усе це було ще за часів Віктора Януковича.
На думку очільниці департаменту Гостинний двір має належати міській громаді. Фото: Борис Корпусенко
Потім скасували розпорядження Київської міської державної адміністрації в судовому порядку, потім ще оскаржили і дозвіл на роботи. Тоді саме кияни захистили Гостинний двір, а тодішні представники Мінкульту завжди в судах були на боці забудовників.
Однак, це не завадило забудовнику зруйнувати Гостинний двір. Потім за підтримки деяких депутатів ми звернулися до фонду держмайна і було в судовому порядку розірвано договір оренди. І на щастя, Гостинний тоді забрали від руйнівника — орендаря.
На той час, місто знало що з ним робити, мали бачення та концепцію відбудови й кошти для реставрації. Але так сталося, що колишній міністр культури, пан Олександр Ткаченко вирішив забрати Гостиний двір в управління Мінкульту та передати цей об’єкт на баланс Національного заповідника «Софія Київська». Логіка цього рішення мені досі є незрозумілою, адже пам’ятка продовжує стояти в занедбаному стані, не відновлюється та не реставрується. І навіть, не були проведені необхідні роботи з консервації.
Департамент ініціює повернення Гостинного двору у власність міста. Фото: Борис Корпусенко
Депутати Київради двічі голосували в сесійній залі про згоду на те, щоб прийняти гостинний двір в комунальну власність. І у нас є це рішення, воно діє і не скасовано.
Тобто ми будемо знову подавати на Кабмін питання, ініціювати, щоб Гостинний двір передали із державної власності в комунальну власність. І чим швидше це відбудеться, тим швидше Гостинний двір відкриє знову свої двері киянам.
Це дуже велике завдання, але я вважаю, що воно того варте, тому що Поділ неможливо уявити без Гостинного двору, це його перлина, яку варто рятувати. І не можна з цим зволікати, бо якщо пройде ще 5 років, то боюся, що буде запізно щось рятувати.
І це питання є актуальним не лише для цього об’єкту, але й для низки інших історичних будівель.
Фасади історичних будівель на Володимирській. Фото: Тетяна Асадчева
— Ще однією істотною проблемою історичного Києва є естетичний вигляд фасадів старовинних будівель і пам’яток. Як, на Вашу думку, можна боротися з любителями цар-балконів, з прибудовами, що з’їдають громадський простір, мансардами та любителями часткового фарбування фасаду в різні кольори тощо. Адже все це істотно псує естетичне сприйняття та враження від пам’ятки в цілому?
— Дійсно в Європі цього немає. Наприклад, коли я буваю у Будапешті, завжди радію наскільки вони цінують та бережуть свою історичну спадщину. Там немає жодного скляного балкона на історичному фасаді, там автентичні та однакові вікна, двері. Вони усе це бережуть.
Тому, я у захваті від того, як це працює в Європі. Взяти будь-яку європейську столицю: Прагу, Відень, Париж чи Берлін. Це дійсно чудові міста, передусім тому, що люди надзвичайно цінують ту спадщину, яку вони отримали.
Тож я вважаю, що варто виховувати ці якості й у нас так само. Я впевнена, що варто виховувати у людях любов до рідного міста, щоб вони реально цінували та дбали про ту красу, яка їх оточує. Бо тут будуть жити їхні діти, онуки… Важливо, щоб і вони мали змогу ходити по цих старовинних київських вуличках, роздивлятися деталі декору різних шедеврів архітектури. Тому, важливо, щоб була краса і гармонія навколо нас.
Володимирська гірка, панорама Дніпра та монумент князю Володимиру. Фото: Борис Корпусенко
— Схили Дніпра — буферна зона всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Чому цю ідею важливо втілити вже сьогодні?
— Буферні зони Софії Київської та Києво-Печерської лаври охоплюють деякі історичні райони Києва. У цих зонах заборонено перевищувати новобудовами та надбудовами гранично допустиму висоту. Україна підписала конвенцію ЮНЕСКО, тож ми маємо дотримуватися тих настанов і тих вимог, які вона вимагає, щоб зберігати свою власну культурну спадщину.
Нові об’єкти мають бути органічно поєднані з традиційним характером міського середовища та природним рельєфом. Однак ми дедалі частіше бачимо спроби зловживань на межі цих буферних зон, тому потрібно ставити питання про поширення захисту ЮНЕСКО на столичні схили Дніпра, які також уже давно є невіддільною частиною історичного центру.
Фото: Борис Корпусенко
Фото: Борис Корпусенко
Схили Дніпра — це величезна територія, і підтримую ідею того, що їх залишити такими, як вони є. І важливо усе це зберегти, щоб надалі там не виникало бажання набудувати хмарочосів, які знищать оце візуальне сприйняття цього унікального природного об’єкта.
Вже декілька разів висловлювала пропозицію, що варто створити такий єдиний ландшафтний історико-культурний простір, починаючи від Львівської площі, від моєї улюбленої Пейзажної алеї (до створення якої я також свого часу докладала зусиль), далі Галерея художників, скляний міст та схили Дніпра.
Впевнена, що ця єдина історично-ландшафтна частина міста, яка об’єднала б визначні київські пам’ятки, паркову зону та унікальний рельєф Дніпровський схилів стане улюбленим місцем, де б кияни різного віку могли просто прогулятися наодинці, з родиною чи з друзями, щоб подивитися усю цю неповторну красу та показати її гостям нашої столиці.
До роботи в Департаменті Марина Соловйова займалася адвокатською діяльністю та очолбвала Громадські раду при Шевченківській РДА. Фото: Борис Корпусенко
Довідка. Марина Соловйова. Директорка Департаменту охорони культурної спадщини КМДА
Народилася у місті Лисичанськ.
Закінчила Київський національний економічний університет за спеціальністю «правознавство» та Київський політехнічний інститут за фахом «інженер». Адвокатка.
Балотувалася до Верховної Ради у 2014 році за списком партії «Громадянська позиція» (№3 у списку). Від цієї ж політсили у 2015 році намагалася пройти до Київської міської ради.
Найбільше відома тим, що отстоює громадські інтереси та історико-культурну спадщину в судових процесах.
2016-2018 роках була членкинею Громадської ради доброчесності — громадського органу, що бере участь в оцінюванні суддів і кандидатів на суддівські посади.
У 2014-2016 роках — членкиня тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції при Вищій раді юстиції.
Як громадська діячка з 2012 року очолює ГО «Андріївсько-пейзажна ініціатива», а з 2014-го керує ГО «Чотири королеви», що надає послуги зі створення та організації виставок, ярмарків і конгресів. Зокрема, ця організація організувала та провела Міжнародний фестиваль мистецтв Anne de Kiev Fest.
У 2020 році балотувалася до Київради 9-го скликання від партії УДАР в окрузі №13 Шевченківського району.
З 2021 року очолювала Громадську раду при Шевченківській РДА.
18 серпня 2023 року призначена Директоркою Департаменту охорони культурної спадщини КМДА.
Нагадаємо, що історичні пивоварні Карла Шульца визнали об’єктом культурної спадщини Києва.
До теми: Київ працює над збереженням пам’яток культури міста в умовах війни
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
