Сергій Параджанов зняв у 1966 році фільм «тіні забутих предків». Фото: з відкритих джерел
2024 рік ЮНЕСКО оголосило роком Сергія Параджанова, на честь його 100-літнього ювілею.
Національна спілка кінематографістів повідомляє, що 9 січня, у вівторок, у Червоній залі будинку кіно «відбудеться вечір з нагоди 100-літнього ювілею ГЕНІЯ — СЕРГІЯ ПАРАДЖАНОВА».
У спілці обіцяють велику кінопрограму, а також участь українських зірок кіно. Початок події — о 18 годині.
Кінокритик, дослідник та історик кіно Сергій Тримбач на своїй сторінці у фейсбуці нагадав, що Параджанов був «людиною карнавального штибу, низ і верх у нього увесь час перекидались туди-сюди, не тримаючись визначених точок і хоч би яких правил. Так само й вдягачки не довго накривали тіло, міняючись, як у цирковому ілюзіоні… »
Він розповів про те, що режисер жив у Києві, на площі, яка нині зветься галицькою, а за часів радянської влади була Площею Перемоги.
Сергій Параджанов,
І Параджанов бачив всю комічність комуністичної пропаганди на кожному кроці. Він був містифікатором і навіть нині Сергій Тримбач каже, що відчуває присутність режисера і художника, йдучи поблизу його будинку.
«Сьогодні йду Галицькою площею (донедавна площа Перемоги), підіймаю голову і зненацька бачу Параджанова на балконі. Ага, явився, з кимось там ще обговорює, рукою показує на протилежний бік. Ні, не на цирк, інший будинок. І я здогадуюсь, про що мова. Це ж на якесь р-революційне свято на всю будинкову стіну притулили матерчато-червоного, в кепці, вождя всіх трудящих Лєніна. Параджанов скликав друзів приїхати і помилуватись роботою вождяцького шлунку: вгору-вниз, і знову — вгору-вниз. Ну так, то ліфт позаду Ілліча їздив, возив трудящих і ледарів, але ж виглядало так анатомічно і так прекрасно!» — написав пан Тримбач.
Іван Миколайчук та Лариса Кадочникова у фільмі Сергія Параджанова «тіні забутих предків».
Фільм вірменина, який народився у Тбілісі — так про себе розповідав сам Параджанов, «Тіні забутих предків», став не лише «візитівкою» українського кіно, а й дав поштовх публічному оприлюдненню позиції незгодних з арештами в Україні шістдесятників. Саме прем’єра цієї стрічки в кінотеатрі «Україна» увійшла не лише в історію кінематографа, а й історію України, яка лише торувала шлях до Незалежності.
«У нас велике свято, але й велике горе. В Україні почалися арешти творчої молоді», — заявив у залі кінотеатру толі Іван Дзюба.
Його намагались заглушити сиреною…
Картина «Тіні забутих предків» отримала 28 міжнародних нагород. 24 Гран-прі міжнародних фестивалів, а за кількістю призів увійшла до Книги рекордів Гіннесса.
«“Україна — це моя батьківщина, це моя друга батьківщина. Там я створив свій перший шедевр „Тіні забутих предків“, там я став генієм, там у мене народився син. Україна мені подарувала все, і Україна мене погубила», — говорив художник і режисер про Україну.
Музей Параджанова у Єревані. Фото: з відкритих джерел
Він помер у Єревані 20 липня 1990 року. Тоді йому надали звання народного артиста УРСР (посмертно), а за рік — 1991 й Державну премію України імені Тараса Шевченка.
Читайте також матеріал «Вечірнього Києва» про легендарного футболіста та тренера Валерія Лобановського:
«Валерію Лобановському виповнилося б 85: цікаві факти з життя легендарного тренера». Легендарного українського тренера вважають найтитулованішим футбольним наставником XX століття, а також одним з найкращих тренерів в історії світового футболу.
Ольга СКОТНІКОВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
