Композитор Михайло Швед очолив колектив наприкінці грудня минулого року. Фото з особитого архіву митця
8 вересня у столичній філармонії розпочинається новий концертний сезон.
Композитор та виконувач обов’язків Генерального директора Національної філармонії України Михайло Швед у своєму інтерв’ю інтернет-виданню «Вечірній Київ» розповів про головні музичні події та очікування від нового концертного сезону.
В національній філармонії завтра стартує новий сезон. Фото: НФУ
— Пане Михайле, вже другий рік поспіль колектив Національної філармонії починає новий концертний сезон в умовах війни. Цьогоріч у колективу також була дуже стисла пауза. Чому саме так?
— Так, до війни театрально-концертний сезон завершувався традиційно наприкінці червня та розпочинався 15 вересня. Зараз таких великих канікул немає, бо в країні війна і потрібно працювати, бо ми не можемо собі дозволити, скажімо так, довго перебувати в стані відпочинку, так, як і в будь-якій іншій сфері та секторі.
Тому, цього року, як і минулого ми фактично тимчасово, на місяць зачиняли колонну залу, бо є певні технічні процедури догляду за нею, які мусять відбутися там раз на рік.
Але водночас, наші артисти продовжували працювати на різних майданчиках, зокрема у музеях.
Також працював музичний салон. Ви знаєте, що цього року ми переобладнали камерну концертну залу на 40 місць, зробивши її більш комфортною та затишною. Музичний салон знаходиться у підвальному приміщенні будівлі та відповідає нормам безпечного укриття, тож концерти відбуваються навіть під час повітряної тривоги.
Зазвичай, у музичному салоні проходять камерні концерти фортепіанної та інструментальної музики.
Ще у середині серпня ми розпочали роботу у Колонному залі, тривають оркестрові репетиції. Чимало цікавих заходів відбулися у серпні, але офіційне відкриття сезону традиційно відбудеться саме 8 вересня.
— Минулого сезону у Національній філармонії України постійно проводилися різні заходи, присвячені військовим. Розкажіть, будь ласка, про роботу колективу філармонії у цій сфері. І як плануєте продовжити цю ініціативу в майбутньому?
— Національна філармонія України, як інституція культури намагається максимально працювати для нашої перемоги для наших захисників. Тож ми активно долучилися до мистецької ініціативи Міністерства культури та інформаційної політики України під назвою «Культурний фронт», а наші артисти та колективи їздять на передову на Донеччину та в інші точки фронту. Спільно з місцевою владою ми організовуємо концерти у будинках культури та інших локаціях, як для військових, так і для цивільного населення.
Насправді це дуже важко. Але, ми бачимо в очах, як наших героїв, так і звичайних людей, що їм це потрібно. Це живий контакт з музикою, який їх окрилює, підтримує та надихає. І зараз в умовах війни, така культурна підтримка людей є дуже важливою. Тож музичне мистецтво виконує не лише пізнавальну, але й терапевтичну функцію, даючи можливість відчути підтримку та «надійне плече» поруч.
Очільника філармонії часто можна побачити у глядацькій залі. Фото з особитого архіву митця
— Чи планується у цьому сезоні продовжити проєкти для військових?
— Так звичайно. Цього року ми плануємо повторити наш мистецький проєкт «Слово-зброя», який закінчився в березні. Він також мав активне гастрольне життя у філармоніях різних міст України.
Також у планах є розширення нашого проєкту «Янголи мистецтва», присвяченого загиблим митцям та діячам культури. Його ініціаторкою виступила наша солістка Ольга Чубарева.
На сьогодні є надзвичайно важливим, щоб творчість цих митців продовжувала жити, тому про них потрібно згадувати. І не лише самі імена, але й залучати якось їхню творчість. Можливо це будуть музичні твори, написані загиблими, або ж поетичні чи театралізовані вечори. Поки ще розмірковуємо, як краще втілити. Але наразі це є надзвичайно важливо, бо це рефлексія на те, що відбувається.
Звичайно, у нас є низка інших ініціатив та напрацювань, однак розповісти про них детально поки трохи зарано. Коли вже визначимося щодо конкретної назви цих проєктів та часу їх проведення, тоді вже можна буде їх проанонсувати на широкий загал.
Філармонія стає відкритішою для людей з інвалідністю та військових, що проходять лікування. Фото: Національна філармонія України
— Наприкінці весни цього року у філармонії відбувся перший концерт для людей з інвалідністю. Також у глядацькій залі були присутні наші військові, які наразі проходять лікування у військовому шпиталі, відновлюючись після поранень. Розкажіть, будь ласка, детальніше про це.
— Впродовж останнього часу ми приділяємо значну увагу нашій відкритості та безбар’єрності, прагнемо стати доступними для маломобільних осіб. Ви знаєте, що окрім спеціального пандуса, який веде до колонної зали, ми також обладнали вбиральні для людей з інвалідністю.
Перший концерт відбувся для наших воїнів, які лікуються та проходять реабілітацію у Головному медичному центрі МВС України. Чимало з них тимчасово користуються візочками, відновлюючись після операції.
Виконували V Симфонію Людвіга ван Бетховена. Багато хто з хлопців був у філармонії вперше, тож враження були новими та прекрасними. Деякі з них мріють почути звучання органу, тож плануємо їх запросити та наші органні концерти.
Керівник філармонії вважає, що глядацька аудиторія та музичні смаки глядачів дуже змінилися з початком війни. Фото з особитого архіву митця
— Як на Вашу думку, з початком війни змінилася глядацька аудиторія. Що на сьогодні є найцікавішим для відвідувачів філармонії?
— Дійсно, з початком війни, як самі глядачі так й їхні смаки досить сильно змінилися. Весною цього року ми проводили опитування, де глядачі колонного залу відповідали на прості запитання, про те, які саме твори, музичні стилі та напрямки вони хотіли б бачити у наших концертних програмах.
Результати цього опитування показали, що на сьогодні ми маємо величезний попит на барокову музику та на органні програми.
На жаль, декілька років тому кияни втратили великий концертний орган у Миколаївському костелі, аналогів якому немає в Україні. Тож, вже декілька сезонів поспіль ми активно співпрацюємо з музикантами Національного будинку музики, зокрема з органістами.
Звичайно наш орган у колонній залі є зовсім іншого плану, ніж у костелі. Він не зовсім такий концертний, а скоріше кантатно-ораторіальний інструмент, що виконує акомпанувальну роль.
Однак, оскільки попит у суспільстві на органну музику є досить високим, ми активно його використовуємо у наших сольних програмах. Так, на друге півріччя плануємо багато концертів органної музики.
Великий запит суспільства на барокову музику привів нас до того, що у листопаді цього року ми плануємо провести Перший міжнародний фестиваль барокової музики Kyiv Baroque Fest спільно з музикознавицею Анною Гадецькою. Зараз ми активно з нею працюємо над тим, щоб програма фестивалю була цікавою для різних категорій публіки.
Хочемо створити майданчик для популяризації барокової музики, причому як в історично поінформованому виконанні, так і в інших його напрямах. Тому що, ми не замикаємося на якомусь певному напрямі чи періоду, а прагнемо представити більш широкий спектр.
Цього року колектив планує залучати у свої проєкти яскравих виконавців. Фото: Національна філармонія України
Плануємо залучити багато цікавих виконавців, а також створити відкриту музичну платформу з різними музичними дискусіями, відкритими лекціями та майстер-класами, щоб була можливість співпрацювати з нашою обдарованою молоддю та студентами.
До участі плануємо залучати і закордонних фахівців, можливо за допомогою Zoom або інших відеоконференцій.
Для нас важливо не лише саме виконання певних концертних програм цієї епохи, але й збереження навчально-пізнавальної складової фестивалю.
Звісно, якщо усе буде добре, то цей фестиваль може стати однією з найцікавіших музичних подій цієї осені.
-Чи будуть на фестивалі представлені твори українських композиторів епохи бароко? І що саме планується?
— Звичайно. Перш за все ми хочемо представити концертну програму, присвячену творчості видатного українського генія цієї епохи — Дмитра Бортнянського.
На жаль, на світовій музичній арені ще часто панує міф, що це «великий русский композитор». Тож ми маємо відстоювати його українське коріння, розвінчуючи ці нав’язані імперські стереотипи.
Взагалі це питання стоїть досить гостро та актуально в наш час, тож потрібно докладати максимум зусиль, щоб повернути нашу вкрадену музичну спадщину і максимально популяризувати її.
— Повернімось до запитання про наших глядачів. Чи відчуваєте ви зміну не лише у музичних смаках та пріоритетах відвідувачів філармонії, але й у самих людях?
— Звичайно наша глядацька аудиторія дуже змінилася з початку повномасштабної війни. По-перше, змінилася сама структура киян, які відвідували постійно наші концерти. Деякі з них виїхали за кордон ще у перші дні війни, і досі знаходяться у різних куточках світу. Частина наших глядачів пішли добровольцями або мобілізувалися до Збройних сил, і нині героїчно захищають нашу Батьківщину на фронті.
Тому ми намагалися розширювати нашу аудиторію, створюючи проєкти, що допомогли нам залучати нових слухачів.
На мою думку, таким об’єднавчим заходом став наш проєкт «Філармонія нескорених», за участі колективів і музикантів з прифронтових та тимчасово окупованих територій. Як ви знаєте, впродовж останнього часу у нас активно виступав оркестр Маріупольської камерної філармонії. І що цікаво, публіка, яка відвідує їхні концерти — це донеччани та маріупольці, починають цікавитися й іншими нашими музичними подіями, поступово стаючи вже нашими постійними глядачами. Перш за все, це люди, які про нас не знали, але мають потребу у класичному мистецтві.
— Попри війну, минулий сезон був щедрий на музичні події, але водночас і надзвичайно складним, особливо взимку, у період блекауту. Чи багато глядачів приходили на концерти до Національної філармонії впродовж минулого сезону?
— Дійсно у нас була надзвичайно важка зима. Було навіть відчуття, що багато людей не ходять, тому що війна, постійні повітряні тривоги та обстріли — багатьом не до музики. Однак, десь весною, на щастя, ситуація покращилася. Можливо, певну роль у цьому зіграла і наша політика, бо ми започаткували низку нових ініціатив: це і пільговий квиток, і відкрита репетиція, де студенти мистецьких навчальних закладів мають змогу прийти та послухати як готуються певні концертні програми, побачити наживо роботу музикантів, диригентів. З іншого боку, якщо репетиція цікава, то багато хто з молодих музикантів згодом купують квитки, щоб побачити повноцінне виконання.
Також навесні була зменшена комендантська година, що дало змогу працювати у повноцінному режимі. Бо коли комендантська година була о 20-21 годині, то існувала ціла низка обмежувальних факторів. Нам навіть дуже часто писали самі слухачі, що не мають можливості приїхати на годину в центр, бо потім не знають, чи зможуть добратися додому.
На щастя, коли комендантська година посунулася до 23, а згодом і до півночі, то ми змогли повноцінно повернутися до звичного формату концертів, у двох відділах і на дев`ятнадцяту годину. Це дало змогу приходити на заходи багатьом киянам, які зазвичай працюють до 18.00.
Звичайно, була ще одна причина, пов’язана з відсутністю тої кількості гастролерів та запрошених солістів з-за кордону, які до початку війни приваблювали значну частину глядацької аудиторії. Хоча наприкінці минулого сезону ця ситуація також трохи змінилася на краще. Варто згадати блискучий виступ іспанського диригента Рамона Торрельєдо, а також концерти фортепіанного тріо Immersio з Австрії, іспанського гітариста Рафаеля Серралета, польського скрипаля-віртуоза Маріуша Патиру на концерті-закритті сезону.
Іспанський диригент Рамон Торрельєдо на репетиції з окрестром у Національній філармонії у червні цього року. Фото: Дмитро Головченко
Звичайно, багато іноземних музикантів, які б і хотіли до нас приїхати, поки не ризикують з міркувань безпеки. Однак і в цьому також можна знайти певний позитив, бо багато наших українських талановитих музикантів отримали більший доступ до цієї сцени та одержують гарну концертну практику. А підтримка обдарованої молоді — це дійсно надзвичайно важливо.
Зараз ми плануємо запрошувати солістів з Європи. Наприклад, на відкритті цього сезону, яке відбудеться 8 вересня ми чекаємо піаніста-віртуоза Шимона Нерінга з Польщі, який виконає другий концерт Йоханнеса Брамса для фортепіано з оркестром. Захід відбудеться за підтримки Польського інституту в Києві.
Є ще й інші плани, але це поки не буду анонсувати. У першій половині сезону ми традиційно долучаємося до деяких фестивалів. Перш за все це і «Київ Music Fest», де ми є багаторічними партнерами заходу, а також наш традиційний Фестиваль гітаристів, який відбувається щорічно у грудні.
На друге півріччя є також багато цікавих ідей, які поки потребують доопрацювання. Зараз у час війни, ви знаєте, що важко щось планувати далеко наперед. Можна звісно домовитися та прописати на папері, але якщо раптом не вийде реалізувати. Тому ми плануємо невеличкі періоди, десь 2-3 місяці наперед. А квитки продаємо десь на місяць.
— З початку війни в українському суспільстві зріс активно попит на виконання української музики. Дуже, приємно, що впродовж останнього часу у концертних програмах, поруч зі світовими іменами з’являються також твори українських композиторів. Що планується цього року?
— Так, дякую за гарне запитання, і це один з основних напрямків нашої репертуарної політики. Раніше концертні програми були більш чітко розділені за композиторами. Це певний пережиток радянської системи мислення, де була окремо музика, а окремо українська музика з певним зневажливим ставленням. Таким чином, створювалося певне «музичне гетто», що створювало певні упередження і стереотипи, які формувалися ще з років навчання, коли дитина чи студент вчилися грати на певному інструменті.
Чи вдалося нас вже подолати цей стереотип меншовартості зараз? Поки ні, але це потрібно робити.
Хоча з початком війні, мені здається, Україна стрімко рушила уперед, бо попит на українську музику у світі зріс і продовжує залишатися надзвичайно актуальним.
На сьогодні ми маємо велику кількість чудових творів наших композиторів-сучасників, починаючи від корифеїв, як Валентин Сильвестров, Мирослав Скорик чи Євген Станкович, закінчуючи молодими талановитими композиторами, твори яких вже активно замовляють провідні європейські музичні фундації.
Українська музика наразі представлена дуже широкою стильовою палітрою.
Щодо Національної філармонії, то зараз ми активно запроваджуємо практику додавати у концертні програми західноєвропейської музики — твори українських композиторів, що стилістично співзвучні за тематикою чи відповідають концепції концерту. Такий собі музичний діалог українських і світових митців, який дозволяє проводити творчі та часто досить несподівані паралелі.
Михайло Швед та запрошені гості з Посольств після концерту до Дня незалежності України. Фото: Національна філармонія України
Також наша відома диригентка Наталія Пономарчук започаткувала цікавий мистецький проєкт з творів Київського музичного авангарду, зокрема Леоніда Грабовського, Вікторії Польової, Алли Загайкевич та інших. І попри те, що ця музика невідома широкому загалу людей, на концерт прийшла понад сотня глядачів. І це теж непоганий показник. Тобто це свідомий вибір глядачів, готових інвестувати саме в українську музику свої кошти. І цей підхід ми будемо продовжувати.
Наприклад вже 8 вересня глядачі матимуть змогу почути світову прем’єру сучасного українського композитора Сергія Пілютікова «Рубікон» у виконанні Симфонічного оркестру Національної філармонії України.
Також є задум Миколи Дядюри виконати всі симфонії Бориса Лятошинського. Звичайно, не одним концертом, а до кожної з них — добирати ще якісь музичні твори, які б пасували за стилістикою чи історичним контекстом. Це будуть п’ять окремих концертних програм. Це теж має бути досить цікаво.
Також Київський камерний оркестр запропонував зробити серію концертів, присвячених музичному жанру Concerto Grosso, починаючи від Арканджелло Кореллі й закінчуючи творами сучасних композиторів. Тобто, на прикладі одного жанру можна спостерігати як він розвивався та еволюціонував у різних країнах та у різний час.
Але це ми говоримо про колонну залу, а у нас є ще різні колективи та солісти. В червні цього року у нас був показ оновлених програм, творів. Дуже багато долучилося українських композиторів, які зараз активно долучаються до нашого творчого процесу.
Колектив філармонії прагне бути відкритою та цікавою як дорослим, так і маленьким слухачам. Фото: Національна філармонія України
— Що очікувати у новому сезоні маленьким глядачам філармонії? Минулого року ви започаткували неймовірний мистецький проєкт з кроликом Філармоном.
— Насправді це питання є дуже важливим, адже традиційно філармонія опікувалася переважно дітьми, починаючи від молодшого шкільного віку і проводила різні концерти у школах, однак ще у ковідні часи ця ініціатива була скасована, а згодом почалася війна, тож відновити такі концерти поки не є можливим.
Однак, чому, якщо ми не можемо піти до дітей, діти не можуть прийти до нас? Ми намагаємося зараз приділити увагу наймолодшим нашим гостям — дітям до 5 років. Під час прогулянки-квесту з кроликом Філармоном та іншими казковими героями діти можуть відчути себе повноцінними учасниками процесу, можуть рухатися, танцювати й пробувати грати на різних музичних інструментах. Ми розуміємо, що для дитини є надзвичайно нудно за чимсь довго спостерігати. Тому треба враховувати особливості дитячої психології кожної вікової категорії.
Також ми відновили сімейні концерти для родин з дітьми, де симфонічний оркестр впродовж години виконує популярну музику. Тож, плануємо надалі розвивати нашу ініціативу в цьому напрямку.
— Які проєкти ще планується запустити найближчим часом?
— Окрім тих проєктів, про які ми вже вище говорили — це і «Відкрита філармонія» — створення дискусійного майданчика для обговорення важливих та актуальних тем у музичному середовищі та пошуку рішень.
Плануємо також ще активніше залучати у творчий процес наш Музичний салон, перетворивши його на повноцінну камерну сцену.
Також ми активно спілкуємося з організаторами різних мистецьких конкурсів, зокрема всеукраїнських. У якості однієї з винагород ми пропонуємо виступ з нашим оркестром або ж в принципі виступ у колонній залі. Якщо мова йде про композитора, то це — виконання його твору.
Якщо музикознавець, то можливо презентація видання чи книги, або проведення дискусійної платформи чи лекторію. Це дає змогу підключатися обдарованій молоді до наших поточних проєктів, надаючи їм певну підтримку та промоцію.
Також активно працюємо над питанням гастролей наших виконавців та музичних колективів за кордоном. Є проєкт для Камерного оркестру, і для симфонічного. Також свої проєкти за кордоном мають і наші солісти та виконавці.
У вільний час Михайло Швед продовжує працювати над власними творчими проєктами. Фото: Yuriy Priyatselyuk
— Пане Михайле, чи вистачає у Вас сил на творчість? Чим Ви зараз живете, як митець? І чи вистачає у Вас часу на написання творів і на власну творчість?
— Звичайно все поєднувати дуже складно, тому часу, безумовно, не вистачає. Але є певні творчі ідеї, над якими я намагаюся працювати у своєму спокійному та повільному темпі. Але заходити у якісь чіткі дедлайни чи видати одразу якийсь готовий творчий продукт наразі досить складно.
Творчість вимагає, щоб ти повністю включився в цей процес, а коли вільний час є досить обмеженим, то це зробити важко. Окрім того, є певні пріоритети. Якщо так склалося, що я як керівник залучений у процес з подальшого розвитку філармонії, то маю більше часу віддавати саме цій діяльності.
Довідка. Михайло Швед народився у 1978 році у Львові. Закінчив теоретико-композиторський факультет Львівської державної музичної академії імені Миколи Лисенка та асистентуру-стажування при ній у професора Мирослава Скорика (1996-2004 рр.). В межах програми «Gaudepolonia» Міністра культури Польщі вивчав композицію в Збіґнєва Буярського у Краківській музичній академії (2005 р.).
Впродовж 2006-2018 рр. працював у Міністерстві культури України: начальник відділу музичного та циркового мистецтва (2009-2011 рр.), заступник директора Департаменту формування державної політики у сфері культури, мистецтв та освіти — начальник управління мистецтв (2011-2013 рр.), заступник директора Департаменту мистецтв та навчальних закладів (2013-2016), заступник начальника управління — начальник відділу музичного мистецтва управління сценічного і візуального мистецтва (2016-2018). Від 2018 р. — заступник генерального директора-художнього керівника Львівської національної опери з міжнародних зв’язків та творчих питань. Водночас викладав у Львівській національній музичній академії імені М.В. Лисенка та у Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського.
З 27 грудня 2022 року є виконувачем обов’язків Генерального директора Національної філармонії України.
Заслужений діяч мистецтв України (2018). Нагороджений відзнакою Міністерства культури України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2012), медаллю «20 років незалежності України» Міжнародного академічного рейтингу популярності «Золота фортуна» (2011), почесними грамотами Міністерства культури і туризму України (2009) та голови Львівської облдержадміністрації (2002), стипендіат Київського міського голови (2009) та Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип» (2000-2002 рр.).
Лауреат премії імені М. Леонтовича (2017) та премії імені Л. Ревуцького (2011).
Кандидат мистецтвознавства (2006 р., дисертація на тему: «Тенденції розвитку міжнародних фестивалів сучасної музики в Україні на новому етапі (1990-2005 рр.)», науковий керівник доктор мистецтвознавства Любов Кияновська).
Член Національної Спілки композиторів України (2003). Твори М. Шведа виконувалися в Канаді, Польщі, Австрії, Швейцарії, Німеччині, Литві, Азербайджані, Кубі та інших країнах світу.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
