Голову Державної авіаційної служби Олександра Більчука тимчасово відсторонили від посади через рішення передати ремонт гелікоптерів Мі-8 іноземній компанії, пов'язаній з Росією. Його фінансовий успіх та сумнівні угоди викликають питання щодо прозорості та можливого впливу країни-агресора.
Фінансові успіхи родини, «випадкові» вигідні угоди, давні контакти з російськими бізнесменами та неоднозначні рішення на стратегічному рівні – образ тимчасово відстороненого від посади керівника Державної авіаційної служби Олександра Більчука викликає багато питань. І ці питання стосуються не лише прозорості статків, а й можливого впливу країни-агресора на ключову сферу безпеки України.
Скандальне рішення Державної авіаційної служби
На початку серпня 2025 року авіаційна галузь України забила тривогу через рішення Державної авіаційної служби України надати право ведення ремонтної документації гелікоптерів Мі-8 приватній іноземній компанії AAL Group Ltd. Компанія, за даними з відкритих джерел, зареєстрована в ОАЕ, має чинні сертифікати російських вертолітних заводів та активно торгує з російськими компаніями. Співпраця з окремими партнерами настільки успішна, що керівництво AAL Group Ltd надіслало російським зацікавленим сторонам листа подяки за «віддане та бездоганне обслуговування, швидкий зворотний зв'язок та оперативне реагування на всі поставки». У 2024 році, розширюючи свій потенціал, AAL Group Ltd розпочала спільні проекти з південноафриканською Paramount Group, яку ЗМІ підозрювали у постачанні військової техніки Російській Федерації, що згодом було використано проти України.
Поєднання цих факторів викликало різку реакцію громадськості, адже раніше Служба безпеки України рекомендувала надати право ведення ремонтної документації гелікоптерів Мі-8 українському державному підприємству. На цьому тлі вибір приватної іноземної компанії, що також несе потенційні ризики, не видається ефективним рішенням. Народні депутати від Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки назвали рішення Державної авіаційної служби «антидержавним» та закликали до його скасування, ініціювавши перевірки та публічні роз'яснення від регулятора. Експерти з безпеки та галузеві аналітики попереджали про ризики технічної залежності та можливих санкційних/експортних порушень, наполягаючи на прозорій процедурі та поверненні контролю державному підприємству.
Через широкий резонанс Кабінет Міністрів тимчасово відсторонив Більчука від виконання обов'язків голови Державної авіаційної служби, щодо його рішення проводиться внутрішнє розслідування. Крім того, Служба безпеки України проводить відповідну перевірку.
З огляду на всі обставини, особливої уваги потребує особа тимчасово відстороненого від посади керівника Державної авіаційної служби Олександра Більчука – донедавна саме на ньому зосереджувалася управлінська відповідальність за прийняті рішення, їх прозорість та відповідність інтересам національної безпеки.
Як живе Олександр Більчук, який очолював Державну авіаційну службу?
Олександр Більчук — 47-річний киянин, одружений з Тетяною Більчук; разом вони виховують сина Андрія та доньку Софію. У 2000 році він закінчив Київський міжнародний університет цивільної авіації. Після закінчення навчання працював у Державному департаменті повітряного транспорту, а згодом у Державній службі нагляду за безпекою авіації та Державній авіаційній адміністрації.
З 2011 року його кар'єра пов'язана з Державною авіаційною службою: спочатку на посадах у Департаменті льотної придатності повітряних суден та сертифікації типу, а у березні 2016 року Олександр Більчук очолив департамент і керує ним вже дев'ять років. Однак за цей період Державну авіаційну службу важко віднести до лідерів змін, тоді як особистий розвиток та фінансовий стан її керівника демонструють стабільне зростання.
Варто зазначити, що до початку роботи в Державній авіаційній службі Олександр Більчук працював у державних установах, а його дружина Тетяна є викладачем вищої категорії у Київському професійному коледжі туризму та гостинності.
У 2016 році, в перший рік роботи Більчука на посаді голови Державної авіаційної служби, родина вже володіла досить вагомими активами: понад 200 тисяч гривень, 83 тисячі доларів США та близько 5 тисяч євро заощаджень, двома квартирами (29,3 м² та 92,1 м²), гаражем (38,5 м²) та двома автомобілями – Volkswagen Tiguan (2011 року випуску) та Honda Jazz (2010 року випуску). У декларації вартість автомобілів не вказана, але рік, коли родина набула їх у власність, збігається з роком випуску автомобілів. За даними відкритих джерел, ціна моделей на той час становила щонайменше 23 тисячі та 15 тисяч доларів США відповідно.
Фактично, статки подружжя значно перевищували типовий рівень багатства для сім'ї державного службовця та вчительки.
Протягом наступних років, згідно з поданими деклараціями, Олександр Більчук отримував середню зарплату близько 1,27 млн грн/рік, його дружина Тетяна отримувала в середньому 205 тис. грн/рік.
Розглянемо операції з нерухомістю. У 2018 році квартиру площею 29,3 м² було продано за 694 843 гривні (≈25 тис. доларів США за середнім курсом НБУ того року). У червні 2020 року квартиру площею 47,4 м² було придбано за 1 352 628 гривень (≈50 тис. доларів США за курсом НБУ). Фактично, для придбання нової квартири після продажу меншої, потрібно було інвестувати близько 25 тис. доларів США з наявних заощаджень.
Крім того, у 2021 році Більчук задекларував передачу синові готівки у розмірі 2 млн гривень (≈73 тис. доларів США за середнім курсом НБУ того року). А в тому ж році в декларації як не введений в експлуатацію об'єкт промайнула квартира площею 65 м², власником якої був син Олександра Більчука – Андрій. У всіх наступних деклараціях батька за 2022-2024 роки вона вже не згадується.
Досить цікавими є також операції з рухомим майном. Honda Jazz 2010 року випуску, що належав родині Більчуків, у червні 2019 року був замінений на новий Honda HR-V (756 тис. грн. та ≈26,4 тис. доларів США за курсом НБУ на дату придбання автомобіля). Пізніше був проданий також Volkswagen Tiguan 2011 року випуску (285 тис. ≈28,6 тис. доларів США за курсом НБУ на дату продажу автомобіля). А вже у 2024 році Олександр Більчук придбав Infiniti Q50 2019 року випуску за 200 тис. грн. (≈5 тис. доларів США за курсом НБУ на дату придбання автомобіля). Водночас, за даними платформи “AUTO.RIA”, ринкова ціна такого автомобіля, залежно від його стану та технічних характеристик, за найнижчими оцінками починалася від 15-16 тис. доларів США.
Процеси купівлі-продажу автомобілів і квартир у родині Більчуків виглядають дещо дивно. Адже знайти на ринку автомобіль, який коштує 15 тисяч доларів, і купити його за 5 тисяч – це щасливий випадок, який випадає не кожному. Водночас можна припустити, що ці угоди були збалансовані за рахунок наявних на старті заощаджень. У цьому випадку фінансова «подушка безпеки» мала б поступово зменшуватися – саме так подумала б більшість із нас. Однак у випадку з родиною Більчуків ситуація виглядає навпаки: навіть офіційно задекларовані заощадження в доларах та євро за роки керівництва Олександром Більчуком Державіаслужбою не зменшилися, а навпаки – зросли.
