Агенти НАБУ, котрі повинні боротися з хабарництвом, самі опинилися у вирі хабарницьких інцидентів і звинувачень у захопленні підприємств. Один із показових прикладів – справа проти підприємця Федоричева, як намагання забрати термінали у порту «Південний».
Національне антикорупційне бюро України, сформоване як взірець оздоровлення державного апарату від хабарництва, все частіше з’являється не у новинах про викриття високопосадовців (міністрів, депутатів чи керівників державних інституцій), а в гучних подіях, пов’язаних із тиском на бізнес, маніпуляціями з кримінальними справами, відкритими хабарницькими діяннями та спробами захоплення. Одним із найхарактерніших випадків став казус підприємця Олексія Федоричева, власника двох найбільших терміналів у порту “Південний”, якого агенти переслідують вже понад 10 років, пише УНН.
Справа Федоричева – розслідування на замовлення?
Власне, за 10 років агентам так і не вдалося вручити повідомлення про підозру власнику терміналів “ТІС-Зерно” і “ТІС-Міндобрива” чи обрати для нього попереджувальний захід, бо вони не змогли знайти жодного переконливого доказу.
З цієї причини систематичні намагання заарештувати власність хоч і завершуються невдачею кожного разу, саме розшукові дії НАБУ стали причиною блокування діяльності підприємств, які забезпечують робочі місця українцям, виплачують податки до бюджету та беруть участь у гарантуванні продовольчої безпеки.
Фахівці, опитані УНН, вказують, що така тривалість розслідування може свідчити про те, що справа проти Федоричева сфабрикована і агенти у ній можуть бути матеріально зацікавлені.
Наочним підтвердженням того, що це кримінальне провадження – це бізнес-розбірки за участі правоохоронців-антикорупціонерів є рішення суду Князівства Монако, де вже давно проживає підприємець. Судді Монако відмовились вручити підозру Олексію Федоричеву, вказавши, що його справа – це господарський конфлікт, а не злочин.
“… викладені у запитах відомості не дозволяють визначити характер справи як кримінальний, що дає змогу компетентним органам Князівства Монако зробити висновок: суть справи більшою мірою стосується фактів, які лежать в основі спору суто економічного характеру”, – йшлося в рішенні.
Подібної думки були й судді Вищого антикорупційного суду, які не бачили підстав, для арешту власності чи обрання запобіжного заходу Федоричеву. Більше того, вони навіть відмовились продовжити терміни попереднього слідства після того, як вони минули.
Проте винахідливість агентів НАБУ вражає. Замість того щоб змиритись із фіаско і визнати, що справа була сфабрикованою вони формально передали її на розслідування до Національної поліції. Увійшовши до слідчої групи першим, що зробили НАБУшники – змусили колег у Печерському районному суді Києва проштовхнути ухвалу про продовження термінів розслідування ще на рік.
Не отримавши того, що бажали у ВАКС щодо слідчих дій, агенти тепер намагаються отримати необхідні рішення в Печерському райсуді Києва. Отже, все свідчить про те, що в НАБУ аж надто зацікавлені терміналами в порту “Південний“. А юристи підкреслюють, що справа має всі ознаки захоплення підприємства, здійсненого під прикриттям боротьби з хабарництвом високопосадовців.
Хабарництво в середині антикорупційного органу
Хабарницькі інциденти всередині самого НАБУ лише підтверджують слова експертів. Один із недавніх випадків — підозра у державній зраді агенту Руслану Магамедрасулову, який разом із батьком-громадянином рф, за даними слідства, займався торгівлею канабісом із Дагестаном.
Крім того, його підозрюють у зловживанні впливом для нелегальних махінацій із податками українських підприємств на суму 30 млн гривень, за що він мав отримати 900 тис. гривень. Агент НАБУ мав повпливати на органи Державної податкової служби України для ухвалення ними неправомірних рішень щодо виключення близько десяти компаній із переліку ризикових. Що є очевидним свідченням хабарництва в НАБУ.
Ще один волаючий випадок – кримінальне провадження, яке дало карʼєрний поштовх агенту НАБУ в “Укрзалізниці”. Мова йде про колишнього агента Тараса Лікунова, який розслідував справу щодо “Укрзалізниці”, а потім обійняв посаду в цій компанії після звільнення з посади фігуранта кримінального провадження. Тобто таким чином агент фактично “звільнив” місце під себе, що, на думку експертів, є прямим порушенням закону “Про запобігання корупції” і конфліктом інтересів.
Не можливо не згадати у цьому контексті ще одну резонансну справу. Колишнього першого заступника директора НАБУ Гізо Углаву підозрюють у розголошенні відомостей досудового розслідування. Після звільнення з Антикорупційного бюро він скаржився на упередженість і заангажованість агентів НАБУ, і заявив, що висновки у справі проти нього щодо витоків інформації з бюро зроблені вже давно “без суду і слідства”.
Окрім того, Углава подав заяву в Національне агентство з питань запобігання корупції про можливе порушення антикорупційного законодавства керівником бюро Семеном Кривоносом і став викривачем. З його слів, НАЗК розпочало моніторинг та контроль щодо можливого порушення директором НАБУ антикорупційного законодавства.
І це лише видима частина. Усі вже забули, що колишній директор НАБУ Артем Ситник перебував у реєстрі корупціонерів, а агенти ведуть постійне протистояння з іншими правоохоронними органами і навіть билися з поліцією.
Фахівці, опитані УНН, вказують на вибірковість роботи агентів Антикорупційного бюро, а також їхню неефективність. Зокрема, за 10 років існування органу була мінімальна кількість високопосадовців, яких притягнули до відповідальності за хабарництво. Власне, на одного агента – один обвинувальний вирок, який набрав законної чинності.
Вони також зазначають, що агенти НАБУ часто роками розслідують ті кримінальні справи, які б мали завершитись у найкоротші терміни.
Аудит і контрольованість. Як підвищити результативність НАБУ
“НАБУ має безпрецедентну незалежність, порівняно з іншими правоохоронними органами, а тому вони зобовʼязані виправдовувати довіру народу і доводити це своєю результативною роботою”, – вважає голова підкомітету з питань організації та діяльності адвокатури, органів надання правової допомоги комітету Верховної Ради України з питань правової політики Володимир Ватрас.
Депутати, опитані УНН, вважають, що давно назріло питання проведення зовнішнього незалежного аудиту НАБУ, а також кваліфікаційного оцінювання агентів.
“Проблема вся в тому, що ми створили монополію на боротьбу з корупцією, але настільки вона незалежна ця монополія, що держава Україна на неї абсолютно не впливає. Ні на ефективність, ні на що. І самій державі Україні фактично заборонено боротися з корупцією. І держава Україна не відповідає фактично за той стан корупції, який є сьогодні у нас у державі”, зазначив член комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики Анатолій Бурміч.
Нардеп переконаний: якщо не буде ліквідована монополія НАБУ на боротьбу з корупцією, рівень корупції в Україні не знизиться. На думку Бурміча, до боротьби з корупцією повинні бути залучені й інші правоохоронні органи, зокрема, поліція та СБУ. Це дозволить забезпечити змагальний процес між правоохоронцями і підвищити їхню результативність.
Адже, за словами юристів, на сьогодні орган, який покликаний викривати корупцію у найвищих ешелонах влади скотився до тиску на бізнес, рейдерства і відкриття кримінальних проваджень на замовлення.
Таку ситуацію породила безконтрольність НАБУ, переконаний політтехнолог Олег Пастернак.
“Будь-яка установа правоохоронного типу має бути під певним процесуальним контролем. Тому, вибачте, коли була ідея підпорядкувати НАБУ Офісу Генерального прокурора і деякі моменти підзвітності відшліфувати, унормувати відповідно до європейської практики, в Україні піднявся шалений галас, кампанія захисту НАБУ і критики влади через це рішення. Але його ідея, його підстави для цього були абсолютно резонні. Зараз ми просто будемо розгрібати, коли прикута увага суспільства, міжнародних гравців, влади до інших правоохоронців, до діяльності НАБУ, і виявляється, що є величезні, масштабні порушення, є питання до діяльності цих органів тощо”, – зазначив він.
Провадження на кшталт справи проти Федоричева — це непоодинокі випадки, а системна проблема. Агенти НАБУ часто ініціюють гучні справи без належної доказової бази, затягують розслідування, щоб створювати “інформаційний фон” або тиск на фігурантів справи, а зрештою суди закривають кримінальні справи через відсутність доказів.
Очевидно такі “антикорупційні шоу” мають реальні наслідки – бізнес втрачає можливість нормально працювати, падає інвестиційна довіра, фігуранти надуманих справ втрачають репутацію, а держава перестає бути надійним партнером на міжнародній арені.
Ліквідація польського антикорупційне бюро – сигнал для України
Польський уряд ухвалив рішення ліквідувати Центральне антикорупційне бюро (CBA) з 1 травня 2026 року через втрату довіри, політизацію та неефективність цього органу. Його функції передадуть іншим правоохоронним органам. Міністр юстиції Адам Боднар пояснив, що CBA, створене як символ “нульової толерантності” до хабарництва, саме стало частиною політичної системи, яку мало контролювати і боротися з корупцією.
Ситуація з польським антикорупційним органом може бути сигналом для України, де НАБУ дедалі частіше фігурує у скандалах, а міжнародні партнери все частіше нагадують владі, що рівень корупції в Україні залишається високим.
За опитуванням Центру Разумкова від 26 березня 2025 року, недовіра до НАБУ, САП та ВАКС вийшла на рівень приблизно 62-73 % для цих інституцій. Це означає, що стандарт “символу антикорупції”, яким часто представлена НАБУ, більше не спрацьовує так, як раніше.
Враховуючи, що українські антикорупційні органи вже майже повністю втратили довіру суспільства і є серйозні запитання до їхньої ефективності, вони можуть повторити долю польського антикорупційного бюро.
Польський досвід демонструє: коли “боротьба з корупцією” перетворюється на боротьбу між самими антикорупціонерами, а правоохоронці, покликані боротися з корупцією стають її частиною – система приречена. Для української влади це сигнал до дії – провести зовнішній аудит роботи НАБУ , посилити контроль, повернути прозорість і справедливість, а також відновити довіру до органу.
Одним із перших кроків на шляху відновлення довіри могла б стати ревізія кримінальних справ НАБУ на предмет замовності, тиску на бізнес, а також участі детективів у спробах рейдерства.
