Фармкомпанія “Дарниця” повідомляє, що втретє за рік може призупинити виготовлення через зниження обсягів збуту, що раніше вже призводило до дев’яти тижнів простою. Які підґрунтя подібних заяв?
Членкиня ради директорів фармкомпанії “Дарниця” Катерина Загорій на форумі Forbes Health-2025 оголосила, що підприємство втретє за цей рік може зупинити виготовлення, про це інформує УНН.
Врятуйте наші продажі
Ми вже двічі припиняли виготовлення. Дуже ймовірно, зупинимо втретє
— констатувала Катерина Загорій.
Раніше стало відомо, що фірма була вимушена двічі зупиняти виготовлення: спершу у березні на три тижні і з червня по серпень. Загалом вимушений простій тривав дев’ять тижнів. Причина – зменшення продажів. У цьому підприємство звинувачує аптеки – мовляв, вони не хочуть реалізовувати препарати “Дарниці”, всіляко намагаючись обійти інші аспекти: наприклад, факт підняття нею відпускної ціни на препарати на 120% чи те, що за багатьма позиціями препарати цього виробника коштують дорожче за аналоги (а аптеки, згідно з чинним регулюванням, зобовʼязані мати і пропонувати найдешевші аналоги за діючою речовиною).
“Ми збільшували — на рівень інфляції та по деяких продуктах через подорожчання сировини. Чи “найбільше” — не запевняла б: збільшували і українські, і закордонні виробники”, – зазначила Катерина Загорій на тому ж форумі цими днями, хоча раніше не відкидала – зростання ціни за два роки становило 120% (при річній інфляції у 15%). А ще, що важливо, при маржі виробника, яка може сягати до 85% у відпускній вартості препарату з заводу.
Але час плине: змінилися умови регулювання ринку (до формування цих умов, до речі, теж долучилася “Дарниця”), змінилися споживчі погляди – українці стали більш економними. Незмінним, здається, залишилось тільки прагнення закликати державу, щоб вона втрутилася у ринкові відносини та обов’язково стала на чиюсь сторону.
Важлива перевага “Дарниці”?
Фармацевтичне виробництво є складовою критичної інфраструктури, що безпосередньо впливає на самопочуття громадян. Така ситуація дає “Дарниці” незаперечний аргумент у конкуренції за вплив на фармацевтичний ринок. Якщо фармзавод зупиняється – це дійсно виглядає тривожним знаком. А як будь-який тривожний знак, особливо у час нестабільності, це вимагає уваги. Але чи насправді причини в тому, про що говорить виробник – чи можливо, причини інші? Чи не приховані за цим невдалі управлінські рішення? Або ж бажання привернути увагу держави з метою, щоб вона, побоюючись повної зупинки виробництва, погодилася на всі вимоги виробника? А вимоги ці лунали вже неодноразово і видаються спрямованими виключно на аптеки – мовляв, їх забагато. Чому ж виробника доволі відверто дратує питання кількості аптек – настільки, що він, здається, не лише готовий перевернути весь ринок догори дном, але й діяти собі на збиток? Виглядає так, ніби мета – створити обставини, коли кількість аптек скоротиться до однієї на район – їм доведеться погодитися на всі вимоги виробників, адже жодної конкуренції вже не буде (як і зручності для споживача, широкого асортименту ліків, знижок та програм лояльності). Але тоді ті, кого не влаштовує ліберальне регулювання та здорова конкуренція, почуватимуться як риба у воді: не треба буде так зважати на попит, покращувати якість, конкурувати ціною – достатньо буде домовитися з директором центральної аптеки, щоб ти став єдиним конкурентоздатним на весь район.
І комусь, вочевидь, така модель здалася надто привабливою. Адже, складається враження, що замість ринкового врегулювання ситуації та поступок, від яких виграють не стільки учасники ринку, а споживач, деякі виробники готові вдаватися до неринкових методів боротьби. І не дивує, що вони залучають в це державу, як того, хто має винести свій висновок і обов’язково на користь… виробника.
