Днями Київ сколихнула новина про самогубство двох підлітків, які вистрибнули з 24 поверху. За версією, яку демонстрували підлітки у прямому ефірі своїх соцмереж, вони здійснили суїцид цілеспрямовано. Що спонукало до таких дій 17-річну дівчину і 18-річного юнака, розбиратиметься слідство. Бо версій щодня стає все більше.
Наразі слідчі Дніпровського району порушили кримінальну справу за ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України з позначкою — самогубство.
«Вечірній Київ» звернувся до психологів, аби дізнатися чи можна завчасно розпізнати біду? Та як правильно говорити з підлітками на цю непросту тему?
Олена Шершньова
Олена Шершньова — психологиня, психотерапевтка:
— Всупереч поширеній думці, самогубство — це не спроба привернути увагу, а спроба втекти від тієї самої уваги, від булінгу, від агресії з боку оточення, від болю, від внутрішнього дискомфорту, від самотності. Власне — від самого життя.
Підлітки надзвичайно чутливі й вразливі. І навіть, якщо зовні вони здаються агресивними або епатажними, можливо, нечуйними чи часом з «товстою шкірою» — насправді вони все ще діти, тому вразити їх можуть ті фактори, які для дорослих здаються дрібними неприємностями.
Тому варто зважати на те, що для підлітка будь-який стрес — це так само, як для дорослого, тільки помножено на сто.
Аби розпізнати суїцидальні настрої у підлітка необхідно звернути увагу на те, як змінилася його поведінка останнім часом: чи не став він більше закритим для соціуму, для своїх близьких, чи не обірвав контакт з друзями, чи не припинив заняття, які раніше його радували. Чи не переважає в нього сумний, пригнічений настрій.
Якщо у підлітка раптово змінився режим дня, він відмовляється від їжі, забув про хобі, яке цікавило ще нещодавно, не спить вночі — це вже перші тривожні дзвіночки. Треба налагоджувати діалог. Не обов’язково вербальний, бо якщо тиснути і казати: розказуй, що з тобою відбувається — можна ще більше відштовхнути, закрити та віддалити підлітка. Треба ще з дитинства, і особливо у підлітковому віці, вибудовувати довірливі відносини.
Ще один фактор, який може провокувати самогубство і, на жаль, він є в нашому суспільстві — це «групи смерті», тематичні спільноти в інтернеті. Аби розпізнати тривожні дзвіночки треба відстежувати, чи не почав підліток більше проводити часу, сидячи перед телефоном, ховати свої гаджети від вас, збуджено себе вести, коли ви підходите до нього під час того, як він сидить в інтернеті. І, в принципі, це можна помітити і по невербальних проявах, і по його поведінці.
Тоді треба дуже м’яко, без засудження, без суворості, спробувати дізнатися про його справи, інтереси, але в жодному випадку, наголошую, не засуджувати і не забороняти, а просто поцікавитися. І тоді під час діалогу, дуже м’яко, без натиску підвести підлітка до думки, що це може бути небезпечним, що це досить безглуздо, що це не потрібно йому. Але повторюю — не своїм натиском і своєю авторитетною думкою, а саме підводячи підлітка до того, щоб це стала його думка.
Якщо бачите, що підліток категорично не йде на контакт, не відкривається, приховує щось, треба всіма можливими способами внести сенс в його життя, зацікавити його, прикрасити його життя чимось, на що він може переключити свій фокус уваги. Ідеально — відвести до спеціаліста, психолога, але не під натиском.
По ситуації із підлітками в Києві, які здійснили самогубство. Відео, яке підлітки заливали у свій телеграм-канал виглядає як банальне привернення уваги, але повторюю і наголошую, що глибинно — суїцид — це завжди уникнення, це завжди втеча. Дівчина на відео каже про те, що останніми тижнями «їхав дах». Ось тут треба було звернути особливу увагу тим, хто бачив це відео. Коли людина каже, що в неї «їде дах» — це значить, що вона відчуває глибокий, гострий внутрішній дискомфорт, що вона переживає внутрішній конфлікт або наслідки психологічної травми. Вона потребує допомоги, підтримки, уваги, щоб хтось був поруч. Якщо цього не робити, то наслідки можуть бути такими, як ми побачили.
Весь цей епатаж, вся ця демонстрація інцесту, як я розумію з відео, все це — крик про внутрішні конфлікти і болі, які потребували вирішення. І, на жаль, підлітки вирішили його таким деструктивним способом.
Олена Анпілогова
Олена Анпілогова, психологиня, волонтерка в Caritas München в проєкті психологічної допомоги українським дітям, підліткам та їхнім батькам
— Підлітки переживають дуже складний період життя, це — час кардинальних змін. І тут має значення не лише фізіологічна перебудова, але й дуже потужні психологічні зміни, і різні проблеми, пов’язані з соціалізацією.
Підліткам дуже важливо знати, що в центрі уваги батьків — їхня особистість, їхні переживання, а не оцінки, соціальні успіхи, зовнішній вигляд, смаки та інше.
Коли підлітки зневірюються в тому, що вони комусь потрібні, у важливість життя, у надання допомоги — вони втрачають сенс життя, так як і доросла людина.
Але дорослий знає до кого звернутися за допомогою, і спирається на свій попередній досвід, насамперед, як він виходив з важких періодів життя.
У підлітків цього достатнього досвіду немає.
Що стосується підлітків, які здійснили самогубство у Києві. На різних відео у їхніх соціальних мережах видно, що вони знаходяться під впливом психотропних речовин і вони, до речі, самі про це говорять. Під впливом таких речовин людина може зробити, що завгодно.
Я не знаю, в яких умовах жили ці підлітки, але з усього видно, що вони самотні, позбавлені уваги й довірливих відносин з дорослими, які могли б їх підтримати і «витримати» підліткову кризу. Хлопець і дівчина туляться один до одного. Скоріше за все, у них немає емоційного контакту з дорослими (батьками). У такому випадку приймається рішення свідомо чи не свідомо здійснити суїцид.
У підлітків, зазвичай, романтичне уявлення про смерть. Вони дивляться аніме, кіно… і думають, що їх або врятують, або навіть якщо вони загинуть, то перетворяться в іншу форму життя. Але все одно будуть жити. Зазвичай, подібне рішення зріє в голові дитини не один день, і навіть не тиждень. І впродовж цього часу дитина відчайдушно «кричить» до дорослих, різними способами намагається показати батькам, оточуючим, що їй погано.
Я півтора року працюю в Німеччині, працюю з дітьми й підлітками. З мого спостереження можу зробити висновок: тут суспільство уважніше ставиться до проблем підлітків. Не буває, щоб сусіди, школа не звернули увагу не саморуйнівну поведінку дітей і не звернулися до соціальних служб. Якщо це не робить родина, бо родина теж може перебувати в різних складних умовах, звертаються небайдужі громадяни і просять допомогти цим дітям. Так, родина несе найбільшу відповідальність, але родинам треба допомагати.
«Вечірній Київ» писав про те, як у Києві двоє підлітків стрибнули з балкону загального користування 24 поверху багатоповерхівки. Від отриманих травм хлопець та дівчина загинули.
Сніжана БОЖОК, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
