Вас бентежать консультанти в крамниці, які моментально підбігають, щойно ви зайшли, і питають: "Чим можу бути корисним?" або "Ви шукаєте щось певне?"… Мене вони дещо бентежать і миттєво зароджується прагнення нишком піти. Це неясне та несвідоме прагнення, воно спонтанне. Безперечно, я не тікаю і чемно прошу надати мені трохи часу, щоб оглянути пропозицію. А деякі чутливі люди можуть і реально піти. Їм зразу стає трохи нудно, трохи дискомфортно. І злить не сам консультант, а дещо в самій цій ситуації. Незрозуміло чому пропадає інтерес до покупок у цьому магазині.
Ось головне слово: зацікавленість. Придбання — це дуже цікаво, це певна гра. Кожен етап гри дарує втіху. Роздивлятися предмети, доторкатися до них, просто, вибачте, вдивлятися — це дуже захопливо, це насолода. Як в дитинстві в магазині забавок. Пригадуєте це почуття? Навіть якщо батьки нічого не куплять, це радість — спостерігати! Хоча було б краще придбали, звичайно…
І ось цю насолоду самому вивчати товари в нас наче одразу відбирають. З’являється відчуття, наче нам натякають: не потрібно просто розглядати. Скажіть, що вам потрібно, і ми одразу це принесемо. Ніби, навіщо витрачати час, якщо можливо відразу приступити до справи? Зрозуміло, консультант цього не має на увазі, але саме таке враження може сформуватися, руйнуючи чари самостійного вибору.
Окрім того, ми не бажаємо здаватися неплатоспроможними. Потрібне нам пальто на весну. І ось продавець моментально пропонує пальто. Воно коштує двадцять тисяч. Хм. І необхідно пояснити, що ми хотіли пальто на весну тисяч за п'ять. Це незручна мить. Ми б самі глянули на етикетки з ціною і вибрали б те, що хотіли. Не потрібно було б говорити, що двадцять тисяч — це занадто дорого. А консультант буде доводити: ніби, це зовсім не дорого. Це якісне пальто!
Та прекрасне пальто, безсумнівно! Але виглядає на нас як мішок. І таке трапляється. Ми б його поміряли і зняли. Приміряли б інше… Але консультант запевняє, що пальто нам надзвичайно личить. Це неправда. І потрібно сперечатися, просити інше, знову просити інше… А ми могли б чудово вибрати річ самі, ось же пальта, на вішалках розміщені в ряд!
І з парфумами те саме. Та загалом з усіма предметами, які так хочеться оглянути або відчути аромат самостійно. Вам начебто нагадують, що ви вже не дитина. Крамниця для клієнтів. Купуй і йди. І хоча саме питання цілком невинне, наша підсвідомість інколи домальовує тривожне продовження: "Чи ви просто зайшли подивитися і забрати час у зайнятих людей?". Звичайно, це лише наша особиста інтерпретація, викликана минулим досвідом або просто сором’язливістю, але саме вона змушує нас відчувати себе незручно.
Краще просто ввічливо привітатися. І промовити, що справа — новинки, а зліва — чудові розпродажі! Ви поки вибирайте, що хочете, а потім зверніться до мене. Я вам відповім на всі питання, добре? А якщо ви бажаєте щось запитати вже зараз, то я готова вам відповісти! Гаразд?
Гаразд. Ось це дійсно гаразд. А консультанту найкраще відповісти відверто: ніби, я люблю самостійно вибирати речі. Мені подобається робити це самому. Якщо буде потреба, я до вас обов’язково звернуся, добре?
І це також чудово, правда? Тому що купівля — це індивідуальне задоволення, дуже особисте. І вибирати дуже приємно, навіть якщо ми ґудзики розглядаємо або набір викруток. Розглянемо, отримаємо свою маленьку індивідуальну насолоду, а потім по-дорослому покличемо консультанта. І задамо питання…
Джерело: ukr.media
