Катерина Павленко залишила Go_A і наразі виступає з персональним проєктом Monokate
Екссолістка гурту Go_A, який зайняв п’яту позицію на Євробаченні, Катерина Павленко, що зараз працює з власним проєктом Monokate, уперше поділилася історією про те, як двічі була на межі життя і смерті. Після цього їй потрібно було розробити особисту манеру співу. І це не єдиний результат тієї хвороби. Про ці деталі вокалістка розповіла у бесіді зі Славою Дьоміним.
Почався процес без повернення
В лікарні я сподобалася одразу двом хлопцям.
Вперше Катерина відчула негаразди, ще навчаючись у школі. До того ж недугу виявили не відразу, відповідно й лікували не від того. І саме через це вона вперше мало не померла. І саме тоді, безпосередньо у шпиталі сформувався любовний трикутник. Відразу два парубки почали за нею доглядати. А коли дівчина захотіла владнати ситуацію, їй стало зле. Хлопці тоді вважали, що це через їхню наполегливість це сталося. Однак співачка гадає, що просто емоційний стан поєднався з хворобою і критичний стан був лише справою часу.
“Я лежала у шпиталі і сподобалась відразу двом парубкам. Мені тоді було 15 років. І вони почали змагатися між собою. А я переживаю за всіх і мені всіх шкода. Хоча я не стверджую, що вони мені були до вподоби. І потім в певний момент я просто забігла до палати і кажу: “Як мене це все дістало? І, що мені робити?” А це ж лікарня – закрите місце. Ти нікуди не втечеш від цього. І в цей момент я просто відчула щось всередині і після цього опинилась у реанімації.
Виявилось, що у мене тріснула судина і розпочалась внутрішня кровотеча. Але не відразу це було зрозуміло, що відбувається, а згодом це виявили, що на нервовому ґрунті. А перед цим був передноворічний період. Я організовувала концерт із тих, хто там лежав. Ми там танцювали. Я дуже багато рухалась, стрибала, щось співала, грала на піаніно. Ймовірно, одне на інше наклалося. Але хлопці подумали, що це через них”, – пригадує Катерина.
Насправді проблеми були настільки великі, що дівчина була готова зупинити боротьбу за своє існування, настільки було нестерпно, а організм знесилений.
“Пригадую, повезли мене до реанімаційного відділення. Потім була ця операція і, її, я пам’ятаю – мені ставало дедалі гірше. Не могли спинити кровотечу. І я в якийсь момент міркувала: “Мені й так кепсько вже було, дуже сильно”. І в якийсь момент вже мені було настільки зле, що просто хотілося, щоб це скінчилося. Я не могла дихати, тому мені постійно щось вколювали і постійно було боляче. Якісь там трубки в мене встромляли. Процедури були досить неприємні. І в якийсь момент в мене знов починається напад. Підходить лікар, а я вже майже не можу говорити. Пам’ятаю, що вимовила йому: “Я не хочу жити“. А він почув навпаки і забрав мене на операцію. Це було через негаразди з легенями.
Просто вперше мені операцію зробили невірно і почався процес без повернення. Таким чином і я рік там якось лікувалась, потім мене просто виписали додому. Ну я попрохала маму, щоб мене забрали, тому що мені не було дуже добре у шпиталі. Але мене ніхто не навідував – лише парубки. Мені було зле і я не могла нікого бачити. Просто стало кепсько від усвідомлення того, що зі мною це трапляється. А у них кохання”, – ділиться Павленко.
Мене лікували, щоб я могла витримати операцію
Я просто хотіла вижити.
Вдруге проблема повернулася в той період, коли Катерина вже переїхала до Києва. Ситуація знову була критичною. Додатково проблема полягала ще і у тому, що дівчина почувала себе вкрай самотньою. Проте на відміну від першого разу було бажання боротися та вижити.
“А вдруге я вже до Києва потрапила і там я пам’ятаю, що мені не могли робити операцію. Пів року я лежала в хірургії, мене лікували, щоб я могла хоч операцію витримати, тому що стан був дуже поганий. Важила, мабуть, 43 кг. Мене просто витягували перед тим, як дати наркоз. І я себе почала почувати прям набагато краще. Почали давати якісь коштовні ліки.
А ще пригадую, що ми стояли і такий сніг був. У мене була подруга по палаті і у неї були прям дуже сильні емоції. “Я не можу померти, тому що моя матуся цього не витримає”, – казала вона. А я стою і повне відчуття, що у мене взагалі нікого нема. І я така: “А я просто хочу вижити“. Піднімаю голову, сніг такий красивий. Я така: “Боже, яке красиве життя”. Потім наступного дня я прокинулась, мене відвезли на операцію, потім я прокинулась вночі і відчула, що щось змінилося і що мені набагато краще. І якась така жага до життя повернулась дуже велика”, – розповідає співачка.
Очевидно, що негаразди з легенями вплинули на співачку. Проте дивно, що вона взагалі після двох складних операцій узагалі може професійно співати.
“Співати можу зовсім без проблем. Просто довелось навчитися заново, тому що трошки по іншому тепер це роблю. Зазвичай, коли люди співають, то вони вдихають і поступово видихають повітря. Є спеціальні техніки, особливо фальцетні. А в мене так – набираю, затримую і тримаю поки можу. А тримати я можу дуже довго. А потім в кінці просто дуже різко його випускаю”, – пояснює вона.
Однак не все так безхмарно в її житті. Вокалістці важко підніматися вгору і під час прогулянок з друзями, якщо шлях починає йти вгору, Катерина просить піти іншою дорогою, аби не вгору.
“Раніше мені було важко підійматися вище третього поверху. Не вистачало просто повітря. Або коли вгору йдеш. Я намагалась уникати маршрутів, коли мені треба вгору підійматися. Але я натренувала дихання, у мене були спеціальні тренування – синхронізую крок із диханням. І я не відчуваю цього дискомфорту. Я навіть на свій день народження декілька років тому на гору піднялась.
Коли вдихаю на повну, відчуваю дискомфорт, не вистачає повітря і дуже швидко задихаюся. Коли з друзями кудись ідеш, особливо коли це незнайомі показую може ми підемо іншою дорогою або повільніше, або ми йдемо і мені починають задавати питання якесь, а я якщо просто йду мовчу, то я там зловила ритм і мені нормально”, – говорить співачка.
